Вона жила в прадавній Галілеї,
Де той народ так звав свою країну,
Пісні співала мовою своєю,
І з молоком передала ту мову сину...

Про кого йдеться, то невже ж не здогадався?
І цю історію від нас давно ховали,
Наш слід заплутали та „склабами” назвали,
Щоб кожен з нас осліп і запродався
Чужинцю підлому, облудливому татю,
Якому байдуже, чи ллється наша мова,
Чи почали її, сердешну, виганяти
Із храму пам’яті та світлої любові...

Та слід залишився, - жива допоки мова,
І до історії ключі вона тримає,
І рідним словом, невмирущим вічним словом
До нас Євангеліє нині промовляє.
Там, бач, залишились такі слова Хрестові,
Що ні один тлумач ще їх не втямив,
Бо прозвучало, сповнене любові:
„О, лельо, лельо, лем з мя ся остані!”

Перекладати галичанам слів не треба –
Там батько лельом споконвіку називався,
То син Маріїн очі звів свої до неба,
Сказав, що лиш Отець із ним остався...
Незрозуміле розпинателям те слово, -
Вони і досі на свій лад його тлумачать,
Марія ж дивиться на нас і досі плаче,
Не забувати нас благає рідну мову!

5 вересня 2004 року
 

В тему:

• Євангельський Сенсар, ельфійська мова і як нам її опанувати за один рік
• Знайди хоч один доказ, що Ісус не був українцем
• Ісус молився українською
• Українська Галілея
• Найбільший Українець
• Дружина Понтія Пилата заступилася за Ісуса
• Чому Іуда зрадив Ісуса?
• День святого Понтія Пилата
• Апостоли Ісуса: галілеяни чи юдеї?
• Послання кризовому людству
• Цар Давид танцював гопак
• Салимон, арійський цар Ізраїля
• Як стати арієм