У цьому переконані лідери політичних партій та експерти, які взяли участь у «круглому столі» «Партії поза парламентом. Прогнози й перспективи». Як виявилось, у суспільстві є чимало проблем, для вирішення яких готові об’єднуватися прихильники різних ідеологій.

«У нас сформувалася владна еліта, до якої входять Президент та 5 парламентських партій. Вони готові законсервувати нинішню політичну ситуацію на найближчі 10-15 років», — вважає Роман Кухарук, ведучий «круглого столу», організованого «Українським клубом».

Із його слів, їх влаштовує перебування при владі чи в опозиції, і вони, маючи конституційну більшість у парламенті та підтримку Президента, можуть підвищити прохідний бар’єр до 8%. Це не відповідає ні інтересам суспільства, ні інтересам позапарламентських партій, тому, переконаний експерт, вони не повинні складати руки, а мають уже сьогодні активно працювати на наступні чергові чи позачергові вибори. І доводити суспільству, як слушно закликала лідер НДП пані Людмила Супрун, що «Альтернатива є!»

Позапарламентські партії залишаються у політиці, хоча не мають можливості голосувати в парламенті. Великі партії, такі як НДП чи CДПУ(о), неодноразово були при владі. Цікаво, якщо величина партії визначається рівнем її присутності у владі, чи перейдуть у розряд малих БЮТ, ПР і НС—НУ, колись втративши владу? Якою нині вважати величину СПУ, котра також приєдналася до позапарламентських сил, але представлена в усіх виборчих округах?

Малою можна назвати Ліберально-демократичну партію України, до якої входять 2,5 тис. членів. Цікаво, що її лідер Ігор Душин анітрохи через це не комплексує. Навпаки, його тішить, що чисельність ЛДПУ приблизно така ж, як у... Республіканській партії США. Головне, на думку керівників цієї партії, — кількість людей, які голосують за ту чи іншу силу. Під час «круглого столу» Ігор Душин зауважив, що, оскільки регіональні еліти не представлені належним чином у вищому законодавчому органі, треба рухатись у напрямі двопалатного парламенту, до змішаної виборчої системи. А ще вважає, що треба зняти прохідний бар’єр, аби кожна партія, яка набере понад 60 тис. голосів, могла бути представленою в парламенті.

Андрій Мохник, один із керівників ВО «Свобода», вважає, що основною проблемою нашої так званої великої політики залишається безідеологічність політичних сил. «Під час виборів ми спостерігали аукціон соціальних обіцянок. А маніпуляції щодо конкурентів, зокрема поділ партій на великі та маленькі, переводили боротьбу в технологічну, а не в ідеологічну площину», — каже політик. На його думку, учасники виборів займалися не порівнянням програм, а залякуванням виборців.

Заклики не голосувати за малі партії, бо вони не пройдуть, спотворили волевиявлення виборців. Деякі партійні лідери вважають, що настав час подумати про створення позапарламентського об’єднання. «Об’єднання партій сьогодні дозволило би не чекати зміни влади 10 років, а швидше гортати політичні сторінки», — переконаний голова Патріотичної партії України Микола Габер.

Він пригадав ініціативу 1998 р., коли була створена Міжпартійна асамблея України, учасники якої впливали на перебіг подій у країні. «Якщо ми не об’єднаємося, то до наступних виборів багато політичних осередків будуть або напіврозмиті, або напівлегальні, оскільки їх можуть ліквідувати, запровадивши якісь нові норми для того, щоби законсервувати ситуацію з великими партіями», — побоюється Микола Габер.

Принципово бойкотував вибори-2007 Юрій Збітнєв, лідер партії «Нова сила». Його найбільше турбує те, що від конституційного процесу в Україні відсторонені не тільки парламентські, а й позапарламентські партії, а також громадянське суспільство.

Конституційна асамблея — це єдиний шлях залучення активних громадян до цього процесу. Навколо цієї ідеї, на думку пана Збітнєва, можуть об’єднатися і праві, й ліві. До речі, місяць тому було створено оргкомітет зі скликання Конституційних зборів.

Юрій Збітнєв пропонує колегам, незалежно від їхньої ідеологічної спрямованості, найближчим часом скликати форум, на якому прийняти рішення про утворення позапарламентської опозиції. На його переконання, спільне завдання, яке стоїть перед партіями, — повернення довіри суспільства до влади, досягнення прозорості фінансування політичних сил та партійних списків.

Різні політики можуть об’єднатися також навколо розробки законів про референдум і про вибори. «Конституційні збори — це шанс кожної партії відстоювати свою позицію, пропонувати національні стратегії», — говорить Збітнєв.

Ще одна, щоправда, більш відома партія, яка не брала участі в дострокових виборах, — СДПУ(о). Її голова Юрій Загородній переконався на власному досвіді, що чисельність — не показник впливовості. «Кожна партія має провести глибинний аналіз своєї діяльності та з’ясувати, чи є в неї перспективи», — радить лідер об’єднаних соціал-демократів.

Минулого року його однопартійці розробили програму дій до 2012 року, надіслали цей документ до низових організацій. Таким чином, уперше за час існування партії відбулося повноцінне обговорення цього документа, який згодом було ухвалено на з’їзді. Програма-мінімум: повна модернізація партії, що простою мовою означає повернутися обличчям до людей, чого не було тривалий час.

Есдеки готуватимуться до чергових парламентських виборів, якщо останні будуть законними, місцевих виборів, а також підготують кандидатуру для участі в наступних президентських перегонах.

Криза ідеологій очевидна, оскільки відбувається не вибір програм, а змагання особистостей. Водночас соціологія твердить, що прихильників соціал-демократичної ідеології в Україні — третина (раніше ця цифра вище 17% не піднімалася), націонал-демократичної — 20%, ліберальної — 10%, християнської — 6%, комуністичної — 1% . Решта громадян не визначилися. «Майбутнє — за ідеологічними партіями, тому ми звернулися до лівоцентристських сил із пропозицією розпочати процес переговорів і зближення, щоб не розпорошувати сили, а, можливо, спільно йти на вибори», — зізнався Юрій Загородній. Цей політик цитує китайську мудрість: «Невдахи завжди говорять про минуле. Обивателі — про час теперішній, а переможці — про майбутнє».

Парламентські партії не мають єдиної мети, яка може бути в позапарламентських. Звідси висновок, який зробив Валентин Халецький, голова Громадської ради України: позапарламентські партії та громадянське суспільство мають напрацювати цікаву для загалу мету держави. «Хотілося б, щоби нашу країну визнавали у світі, для цього слід визначити свою місію, нову цивілізаційну ідею», — вважає пан Халецький.