Ми вже з’ясували, що в умовах глобальної кризи філософським фундаментом нової формації може бути екологізм. По-суті, це філософська надбудова над екологією – наукою про біосферу.
З одного боку, людина є органічною частинкою біосфери, відтак підпорядковується природним (автоматичним) законам. З другого боку, вона є втіленою божественно-духовною сутністю, носієм творчої свідомості, активним перетворювачем біосфери. Дослідженням взаємодії автоматизму і творчості, природи і суспільства займається соціальна екологія.
Незважаючи на глибоке коріння, вона є молодою наукою, тож навіть саме поняття «соціальна екологія» постійно еволюціонує. Як і в інших молодих науках, у ній ще нема єдиного визначення предмета наукового дослідження. Проте вже зрозуміло, що соціальна екологія є інтегративною наукою, яка досліджує закони розвитку системи «людина – суспільство – техносфера – природне середовище».
Соціоекологічний підхід допомагає людським спільнотам вилаштовувати гармонійні стосунки з навколишньою природою (зокрема, штучною природою – техносферою) і здійснювати з ними коеволюцію. Конкретними об’єктами соціоекології є соціоекосистеми.
Разом із цим, пізнавання природних законів дозволяє краще зрозуміти феномени людини і людських спільнот. Позитивним прикладом може бути застосування біосоціології для боротьби з наркоторгівлею (див.: Доля мурашника: загибель і воскресіння). Іншим перспективним напрямом може бути дослідження людських спільнот як аналогів біологічних видів в екосистемах, які можуть перебувати у відносинах взаємовигідного симбіозу, відкритої боротьби за існування чи прихованого паразитизму.
Перехід людства до нової цивілізації передбачає здійснення світоглядно-наукового, організаційного і технологічного проривів, вихід на вищий рівень стосунків «людина–Бог», «людина–людина», «людина–природа» і «людина–техносфера». Ідеальною формою існування людства є співдружність еконацій – геосоціальних організмів (національних соціоекосистем).
Усе це входить до предмету дослідження соціальної екології, тому ця інтегративна наука може стати науковим фундаментом сучасного цивілізаційного переходу – Переходу-IV. Його практичною реалізацією має стати заснування Вільної Української Держави і Співдружності Міжмор’я – цивілізаційного ядра нового світу.
Формуємо постіндустріальну парадигму.
Якщо я правильно зрозумів,то соціальна екологія відрізняється від "зеленого руху" тим,що в ній присутній елемент метафізики..
Чи не може бути творча свобода людини просто розширеним природним автоматизмом..
Чудова робота,чудова стаття..
Вірю в те, що розумію.
Коментарі
Майбутнє вже настало, тому звичну нам футурологію витісняє соціальна екологія. Прийшов час реалізації.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Якщо я правильно зрозумів,то соціальна екологія відрізняється від "зеленого руху" тим,що в ній присутній елемент метафізики..
Чи не може бути творча свобода людини просто розширеним природним автоматизмом..
Чудова робота,чудова стаття..
Вірю в те, що розумію.
Екологія - це наука про автоматичні природні процеси.
Соціологія - це наука про людей, які, принаймні потенційно, є творчими особистостями, адже це втілені духовно-божественні сутності (тож без метафізики тут не обійдешся).
Соціоекологія - це наука про взаємодію творчості і автоматизму.
Творчість - це весь час щось нове. Автоматизм - це повторення того ж самого.
Тому творчість і автоматизм - це протилежні полюси на всіх рівнях буття.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Шпакiвня.
У дитинствi на великих деревах робили щось схоже...
Хай Буде!