Тому "слов’яни" – не ті, що володіють словом взагалі, а ті, що володіють солов’їною мовою - солов’яни.

Українці називають свою мову солов’їною, а соловей є одним із символів України.

Натомість у москалів, судячи з їхніх приказок, до солов’я доволі зневажливе ставлення ("Заливать соловья" – Жарг. Пск. Говорить вздор, обманывать).

Корінь *соло пов’язаний з сонячним, божественним, гармонійним (соло-коло – солнце-сонце). 

Солов’їна мова – мова птахів. Мовою птахів в езотеричній традиції називали ангельську мову, яка не лише красива, а й несе божественний сенс. 

"Набуття здатності розуміти мову птахів або говорити нею рівнозначно поверненню в центр людської істоти, тобто в ту точку, звідки здійснюється її зв'язок з вищими станами буття. Саме цей зв'язок і символізує мову птахів, бо птахи, в свою чергу, часто служать символами ангелів, тобто самих цих вищих станів. Свого часу ми вже згадували євангельську притчу, де саме в цьому сенсі йдеться про "птахів небесних", що сіли на гілки древа, того древа, яке знаменує собою вісь, що проходить через центр кожного стану буття і сполучає між собою всі ці стани" (Рене Генон. Мова птахів). 

Усе це дозволяє зробити таке припущення:

Слово (солово) – це первинна, осьова, центральна, сонячна мова, яка несе божественний сенс (ангельська "мова птахів", ангели – вісники, носії сенсу). 

Слов’яни-солов’яни – люди, що володіють соловом, тобто священною мовою, Сенсаром. Усі, що нею не володіють, називаються "німцями" (німими). 

Соловей – символ краси Сенсара – ангельської "мови птахів".