Володимир Федько's blog

Демонстрація студентів Ризького Університету... (Фотоархів Пресслужби Гофмана)

Пройшло зовсім небагато часу після заснування Київського читацького клубу «Перехід-IV», як на Волині, у Рівному, був заснований другий в Україні і перший на теренах Західної України Читацький клуб «Перехід-IV», який одразу почав випускати свій часопис: «Перехід-IV» ВОЛИНЬ.

Таборові пошти обслуговували мешканців українських таборів ДП (переміщених осіб) у Німеччині у 1947 – 1950 рр. і в таборі полонених вояків 1 Української Дивізії Української Національної Армії в Ріміні (Італія) 1946 – 1947 рр. Ці табори видавали власні марки й повністки та касували їх своїми штемпелями, ведучи в своєму обсязі поштову службу. Цими таборами були: Реґенсбурґ (оселя Ґанґгофер), 36 випусків від 30. 6. 1947; Байройт (казарми Леопольда), 12 випусків 12. 12. 1948; Новий Ульм (казарми Людендорфа), 22 наддрукові випуски 7. 9. 1949; Ульм над Дунаєм (казарми Седан), 4 наддруковані випуски 1. 5. 1950; Ріміні, 28 купюр марок і блок, 12 листівок, з номіналом у шагах та гривнях.

Підпільна Пошта України (скорочено ППУ) — назва поштового відомства в рамках Закордонного поштового відділу Закордонних Частин Організації українських націоналістів (ЗЧ ОУН), яке видавало в 1949—1983 роках за кордоном українські поштові марки. Ці мистецькі знаки поштової оплати виконували не властиві, а пропагандистські функції. Їх випускали українські націоналісти з ОУН(р) з метою привернення уваги світової громадськості до підневільного статусу України, а також з метою збирання грошей на «Визвольний фонд»

Ці мистецькі знаки поштової оплати виконували не властиві, а пропагандистські функції. Їх випускали українські націоналісти з ОУН(р) з метою привернення уваги світової громадськості до підневільного статусу України, а також з метою збирання грошей на «Визвольний фонд».

Ми дуже швидко забуваємо наше недавнє минуле… що закладає помилки в сьогоденні і майбутньому.

Знайди, де твої корені, і не метушися щодо інших світів! На рубежі Другого і Третього тисячоліть я познайомився з журналом «Перехід-IV», його головним редактором Ігорем Каганцем, керівником проекту Юрієм Збітнєвим, вченим секретарем Володимиром Щербиною і відповідальним секретарем Оленою Каганець. А через деякий час дебютував у журналі статтею «Нацизм і більшовизм. Історичні підстави декомунізації»…

"Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з під московської окупації". Відчайдушний чин бандерівської ОУН викликає дискусії вже 75 років. Чи мало сенс проголошення незалежності в окупованому нацистами Львові? Чи не були жертви національного руху зайвими? Чи не було це політичною авантюрою? Наводимо три точки зору на цю тему…

«Тов. Жуков, під час перебування Головкомом групи Радянських окупаційних військ у Німеччині, допустив вчинки, що ганьблять високе звання члена ВКП(б) і честь командира Радянської Армії. Будучи повністю забезпечений з боку держави всім необхідним, тов. Жуков, зловживаючи своїм службовим становищем, встав на шлях мародерства, зайнявшись присвоєнням і вивезенням з Німеччини для особистих потреб великої кількості різних цінностей…» ( З ПОСТАНОВИ Політбюро ЦК ВКП(б) «Про т. Жукова Г.К. Маршала Радянського Союзу» / П61 / 84. 20 січня 1948 р.)

Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що Культ Великої Перемоги (побєдобєсіє) досяг своєї завершальної стадії на шляху перетворення в релігію – віруючих не здатні переконати навіть справжні історичні документи, авторів яких (сталінського Головного військового прокурора) при всьому бажанні не можна звинуватити в упередженості або бажанні «очорнити великий подвиг радянського народу». «Релігія Великої Перемоги» - це дійсно релігія, що сформувалася і для якої справжні історичні документи навіть сталінської епохи не мають ніякого значення. Ми у відправленні цього громадянського культу і раніше не брали участь, і тепер не збираємося, оскільки вважаємо за краще критичний аналіз дійсності, який основні символи Віри у Великій Вітчизняній Війні, на жаль, не проходять.