Володимир Федько's blog

Ця спеціальна зброя була створена для СС і так як область використання пряжки-пістолета була дуже обмежена, то їх було випущено досить мало. Існує дві модифікації пряжок-пістолетів – двоствольна (7,65 калібр) і чотириствольна (5,6 калібр).

На самому початку хрущовської «відлиги» побачила світ збірка віршів Дмитра Павличка "Правда кличе" (1958). Однак незабаром вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів.

Бойовий авангард Комуністичної партії – КГБ – від імені покоління шістдесятників – мертвих і живих – звинувачує ВАСИЛЬ СТУС…

На людській крові й руїнах храмів не можна збудувати світлого майбуття! А та влада, яка це чинила, мусить бути названа своїм справжнім іменем! Влада ця була сатанинською і погубила вона не тільки безліч людських життів, але й безліч душ людських!

«Островський, нарешті, є носієм величезних моральних цінностей більшовизму. Я не знаю, чи багато творів в художній літературі, які були б дійсно носіями цієї скарбниці моральних цінностей більшовизму. Тому не випадково, що за кордоном його книга завдає колосальної шкоди у ворожому таборі, тому що наші вороги готові визнати за нами все: і силу, і все, що хочете, але вони хочуть нам відмовити в одному. Вони кажуть, що ми грубі матеріалісти, що у нас немає ніяких ідеалів, і Островський, своєю творчістю показуючи, які ідеали несе з собою робітничий клас і як на цих ідеалах ушляхетнюється робоче юнацтво, як зріє нова людська особистість, тим самим пропагує більшовизм як величезну моральну силу для перемоги людства». Марк Колосов, перший редактор роману «Как закалялась сталь»: [1] «Книга Островського написана з загострених позицій більшовиків. Вона стала ідеологічним патроном, зброєю ведення вогню по будь-якому їх противнику. Дух Павла Корчагіна, його фанатизм, що сконцентрував у собі ненависть до ворога, нехай навіть уявного, – його бойовим зарядом, вибухівкою. Як виявилося – цілком придатною і для сучасного «пояси шахідів». Фанатизм в усі часи залишається найнебезпечнішим знаряддям. Тільки фанатик здатний підірвати себе заради виконання навіяної йому мети, заради «визволення людства», не думаючи про життя окремих його представників, часто ні в чому не винних і не знаючих, що їх від чогось звільняють, крім самого життя...» Станіслав Козлов, російський журналіст [2].

З часів хрещення Київської держави св. князем Володимиром (988 р.) Православна Віра стала державною релігією. Багато священиків-місіонерів, русинів-українців, пішло в далекі північно-східні краї, щоб хрестити там місцеві племена. Москва виникла тільки у 1147 р. і входила до складу Володимирсько-Суздальського князівства, де стояли єпископи, поставлені з благословення Київського митрополита.

Уже в 1947 році Роберт Оппенгеймер визнавав існування «глибокої розгубленості і моральної туги», яка вразила значну кількість фізиків, які брали участь у створенні атомної бомби. А в 1956-му Оппенгеймер скаже: «Ми зробили роботу за диявола!»

7 листопада (20 – за новим стилем) 1917 року – проголосив Українську Народну Республіку (УНР), формально не пориваючи федеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію для меншин (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару, а також право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день, оголосив реформу місцевого самоврядування, визначив 9 січня 1918 днем виборів до Українських Установчих Зборів, які мали бути скликані 22 січня 1918.

Після того, як у травні 1917 року Тимчасовий уряд відмовився надати автономію Україні (навіть не негайно, а в перспективі), Центральна Рада, виходячи з принципу «ні бунту, ні покірності», прийняла рішення ухвалити I Універсал ("До українського народу, на Україні і поза її сущому"). Враховуючи багатонаціональний склад України, Універсал закликав українських громадян до злагоди і порозуміння. Українська Центральна Рада брала на себе відповідальність за поточний стан справ у державі, були запроваджені додаткові збори з населення на користь Ради, але не ставилася вимога про припинення платежів у загальноросійський бюджет. По проголошенні автономії 15 (28) червня 1917, було створено уряд (Генеральний Секретаріат). У відповідь на І Універсал Тимчасовий уряд 16 (29) червня виступив з відозвою «Громадянам України», в якому запропонувало громадянам українцям розвивати земське і міське самоврядування.

Політизація жорстокого і трагічного українсько-польського конфлікту 1940-х рр. набула в 2013 році свого апогею. Неоднозначні постанови верхньої та нижньої палат польського парламенту, маніпулювання цифрами жертв, юридичні новотвори на кшталт «етнічні чистки з ознаками геноциду», неадекватні дії мало не третини народних депутатів українського парламенту призвели не до вдумливого аналізу та осмислення подій 70-річної давнини, а лише до утвердження значної частини польського та українського суспільств на позиціях давно сформульованих під впливом стійких стереотипів. На жаль, в сучасній демократичній Польщі частина політиків і державних діячів чітко реалізовує план із конструювання класичної «індустрії геноциду» (з жертвами, катами, праведниками), яка покликана стати одним із наріжних каменів колективної історичної пам’яті поляків, про що свідчить «Резолюція Сейму Республіки Польща у справі про пам'ять жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках», прийнята 22 липня 2016 року.