Володимир Федько's blog

Історик не повинен бути ні державно ангажованим пропагандистом, ні дуже вразливим новелістом, він, швидше, патологоанатом від Минулого: нам важливо дізнатися факти та оцінити причини життя та смерті явищ.

Керівники держави зобов'язані боротися проти того, щоб божевільні мали змогу впливати на духовне життя цілого народу. Надати «свободу» такому «мистецтву» означає грати долею народу. Той день, коли подібне «мистецтво» отримало б широке визнання, став би фатальним для всього людства. Цього дня можна було б сказати, що замість прогресу розумового розвитку людства розпочався його регрес. Всі страшні наслідки такого «розвитку» важко собі навіть уявити.

"Пікассо панує над своїм століттям як Мікеланджело над своїм" – такими або приблизно такими словами супроводжувала ліва критика всі "творчі" виверти цього мондіалістського "генія". У мистецтві Пікассо вже нема людини. Те, що він виявляє та розкриває, вже зовсім не людське.

Уповноважена уряду Німеччини з питань культури та ЗМІ Моніка Грюттерс (Monika Grütters) офіційно заявила, що так зване «актуальне мистецтво» (неоекспресіонізм та інші авангардні течії) не розглядається як особливо цінне національне культурне надбання.

Для оцінки справжнього історичного значення неоекспресіонізму достатньо одного простого факту: всі спроби відродження експресіонізму, що робилися протягом півстоліття, так і не мають успіху.

Кандинський описував Марка як людину, чия зовнішність і манери відповідали дикій природі, що ідеально відбивало його глибокий зв'язок із тваринами.

Фактично, усе мистецтво інтелісів тримається на «трьох китах»: мавпування, спотворення, перевертання. Люди розуміють, що це не мистецтво, тому інтеліси називають його «сучасним мистецтвом».

Про «геніального» Казіміра Малєвича з його «чорним квадратом» не писав тільки найлінивіший. Проте мало хто знає, що Малєвич примітивний плагіатор – ідею «чорного квадрату» він поцупив у двох попередників.

Після ознайомлення із грунтовними теоретичними статтями пана Ігоря Каганця про психопатію [1] у моїй пам’яті виринула маса спогадів про особисті зустрічі з психопатами та соціопатами, практичне спілкування з ними, спільну працю в політичних і бізнесових проектах. У першій частині спогадів я хочу поділитися враженнями щодо психопатів з кримінальними схильностями, з якими довелося спілкуватися під час роботи інспектором кримінального розшуку.

Вже понад 100 років Німеччина і Україна перебувають в епіцентрі трагічних подій, основним винуватцем яких є Росія. Чи можна вважати, що історичні події відбуваються за планом, сенс якого зазвичай не відомий народу, тобто подивитися на Історію, як на Змову?