Cвіт Зелений's blog

+++

...

Українські класичні співаки, композитори, музиканти Творчість Хору Українського радіо – колективу з великою історією, потужними виконавськими традиціями, універсальним репертуаром – є великим внеском в культурну та духовну скарбницю українського народу.

Володар часу або Хранитель часу ( англ. Hugo ) – пригодницький фільм за мотивами роману Браяна Селзніка «Винахід Г'юґо Кабре» про сироту, що живе на паризькому залізничному вокзалі .

Ми не маємо ані пророків, ані месій, ані героїв. Вірніше сказати, що ці люди завжди є, просто вони не обрані, не звані і не знані. Пророків, месій та героїв народ заслуговує своєю достойністю. Обираючи демонів, народ не заслуговує на святих, бо святі не виживають в демонічному суспільстві. Навіть, коли ми молимося, демони роблять не чутними наші молитви. Жоден святий не здолає демонів, яких плодить цілий народ.

Її музичний чар полонив не лише українців, а й чужинців. У різдвяному сезоні лунає через радіо по всій Америці мелодія нашого "Щедрика". Чому ж ніхто не згадує про її справжніх авторів - український народ та Миколу Леонтовича?

Ну і найголовніше. В Україні прийнято щедрувати в січні. Але річ в тім, що Новий рік наші предки святкували з прибуттям весни, коли все прокидалося, все оновлявалося, відроджувалося. Тоді й співався Щедрик. Навіть в словах його говориться про приліт ластівочки, які, як ви певно розумієте, в січні не прилітають, нагадує користувач ЖЖ Котигорошко .

Україні не потрібні професійні революціонери – Україні потрібні щирі, самокритичні революціонери-студенти. Україні потрібні ці недосвідчені, амбітні, ще не завжди самодостатні, наївні діти зі світлими очима, розкутими повадками і наскрізьними пориваннями. Україні потрібна ця незіпсутаність, яка толком не може пояснити, в якій Європі хоче жити – але вона точно знає, в якій Україні вона НЕ хоче жити. І нехай ця молодь незграбна у своїх діях, нехай вона не консолідована в єдиний штабний кулак, нехай вона починає свій запал із фейсбучного посту – але ця молодь є наше все. Якщо на місце цих сопляків прийдуть навчені, натреновані й підкуті революціонери – це буде наш спільний крах. Наарену мають вийти передовсім сопляки, натхненні не розрахунком та піаром, а внутрішньою енергією очікувань чогось кращого, чогось гуманнішого.

На вершину влади має піднятися чоловік, зовсім не схожий на нинішнього типового українця. Розумово і фізично він зобов’язаний багато в чому суперечити нашій зіпсованій національній природі. Але в його українському походженні не повинно бути жодних сумнівів. Цьому суперамбіційному лідеру недостатньо зробитися третім чи восьмим президентом. Він жадає слави найбільшого політика у світовій історії. На менше він не згодний. Матеріальний статок і комфорт його мало цікавлять. Для нього це дрібниці, що лише відбирають час...

"Під час поїздки Силіконовою долиною мені вдалося потрапити в офіс Фейсбуку. Назвати це офісом язик не повертається. Швидше маленьке закрите місто, що живе за своїми законами і правилами", розповідає блогер Ілля Варламов.