Вчора, 2 квітня була на мітингу підтримки виборів мера Києва. Хоча мітингом це назвати важко. Та й все, що там відбувалося, взагалі важко якось назвати. Пішла туди, бо вірила, що ми (прості кияни, що не належимо до жодної з так званих опозиційних партій) щось можемо зробити і на щось зможемо вплинути. Пішла туди, бо вірила, що час прийшов, і терпець людей обірвався. Пішла туди, бо думала, що, можливо, щось знову починається — щось таке, що сколихнуло Київ перед Президентськими виборами 2004 року.