Єврейські м'ясники

В цій статті подана інформація від знавця єврейської культури Василя Розанова, який став очевидцем релігійних ритуалів євреїв. Щоби розрізняти почерк, метод і стиль неприємних випадків чи справ, то необхідно ознайомитися, як і хто це робить. Вірю, що, прочитавши цю статтю, людям назавжди перехочеться  вбивати і їсти м'ясо тварин.

1913 рік. -“Ось що: всі євреї від Спінози до Грузенберга не можуть заперечити, що коли вимовляється слово "єврей", то всі навколишні відчувають підозру, недовіру, чекають гіршого, як прихід біди собі. Що? Чому? Як? - Невідомо. Але чи не вражаюче це загальне занепокоєння, і недовіра, і страх. Може бути, філософ Грузенберг пояснить, а Гершензон йому допоможе? Бережіть розум від євреїв. В основі і запобіжно бережіть око своє і вухо своє від єврея. Людина і єврей- це несумісно”.

Єврей завжди починає з послуг і послужливості і кінчає владою і пануванням. Від того в першій фазі він невловимий і незаперечливий. Що ви зробите, коли вам просто "роблять послугу"? А в другій фазі ніхто вже не може з ним впоратися. "Вода затопила все". І гинуть країни, народи. (за набиванням тютюну).

 Грубість і насильство приносить 2% "успіху", а ласкавість і послуга 20% "успіху". Євреї раніше всіх інших, ще до Р. X., зрозуміли це. І з тих пір завжди "в успіху", а противники їх завжди в "неуспіху".

"Послуги" єврейські, як цвяхи в руки мої, ласкавість єврейська, як полум'я обпалює мене. Бо, користуючись цими послугами, загине народ мій, бо обвіяний цієї пестливістю задихнеться мій народ. (на листі Г-а про євреїв, 28 грудня).
Ось і вся історія, проста і складна. Єврея, який лається, єврея, який би бив іншого, навіть єврея ображаючого - я ніколи не бачив. Але їх голки глибоко колються. У торгівлі, в багатстві, в честі — тоді, коли вони починають все це віднімати у інших.

Таємний пафос єврея - бути елегантним. Вони вічно миються і духаються. Єврей силкується змити якусь світову нечисть із себе, якийсь допотопний піт. І все не може. І все переляканий, що сусід потихеньку відвертається від цього поту.

Майже не зустрічається єврея, який не володів би яким-небудь талантом; але не шукайте серед них генія. Адже Спіноза, яким вони хваляться, був наслідувачем Декарта. А геній не наслідує. Поряд з Кантом, Декартом і Лейбніцом всі євреї-мислителі - якісь "годинникарі-ремісники". Поряд з сяючим Шекспіром, що таке євреї письменники, від Гейне до Айзмана? Євреї знесилені своїм Богом. Навіть пророк Мойсей, не являє тієї громади особистого і вільного "я", яка притаманна неєврею. Вони все "ходять по ланцюжку" перед Богом.

І все це відбувається тому, що «порожнеча думки у євреїв, однак, дивна. Це, дійсно, зношена нація, - терта і перетерта, яка перетворилася в труху. Тільки талант до банку ». Ось чому «єврей і без таланту, але вже всі "свої "чекають від нього таланта; він і без честі - але всі ("свої") захищають його честь. І поки він не кримінальний злочинець ... всі, як дівицю женихи, проводжають (проштовхують) його до успіху, слави, багатства, положення, влади. Ось в чому справа .

Ось чого ніколи не можна почути від єврея: "як я втомився", і - "відпочити б". Їхня кров добре вистояна і поступово полірована (боротьба, зусилля, спритність). Єврей не вибере некрасиву в танці, а найкрасивішу, і буде танцювати з нею до упаду. Взагалі вони все роблять "до упаду".

 В статі - сила, стать є сила. І євреї - з'єднані з цією силою. А християни з нею розділені, по єврейській науці знищують кров. Тут боротьба в зерні, не на поверхні, - в такій глибині, що голова паморочиться. Подальша відмова християнства від статі матиме наслідком збільшення тріумфа єврейства”.

 Кажучи про інтелектуальну мізерність росіян, які об'єдналися з євреями, Розанов пише: «Так, євреї взагалі не мають поглиблення в суть, - нашого арійського; вони - ковзаючі ... Ось від чого Мережковський і Філософов, з'єднуючись з євреями, втратили глибину і інтерес. Вони теж стали поверхневі, трясуть кулаками, валять "гоїв" в прах, і ніякого з усього цього толку. Шум є, думки немає. Ось від чого Філософов і Мережковський обміліли. І міліють росіяни, і будуть мізерніти всі, в міру вступу з євреями в зв'язок .”

Говорячи про те, що вітчизна євреїв в їх крові, Розанов зазначає: «Євреї Америки відчувають єврея російського, тоді як я не відчуваю росіянина навіть з сусідньої вулиці. Кожен з нас "один", а євреї "всі", і вони скрізь "всі", у всякій точці "всі". Так що вони вітчизну мають, і навіть міцнішу нашої.
Але підходячи до нас, вони кажуть: "Будьте без батьківщини", "будьте просто тільки людьми", "зберігайте та культивуйте в собі просто людину, як робимо це ми, безкорисливі і ідеальні”. І кожному російському це здається істинним і переконливим. Він піддається їх гіпнозу і логіці. І тоді його пожирає їх дивна "батьківщина" ».

В записі: «Боротьба з євреями має полягати в" якомога менше справ ", - розмов, спілкування, особливо грошових і матеріальних зв'язків. Ви можете побороти єврея тільки тоді, коли єврей не помічає, що ви з ним боретеся. Але боріться внутрішньо невпинно і невпинно. Не думайте про нього, але коли побачите простягнуту його лапу - відвертайтеся ».

Ще Розанов сказав, що єврей має прізвище Кондрюшкін замість Казенберг, Присягін замість Гуденстен, тому ніхто не бачить, хто і яким методом чинить або кому і що належить.
Переконаний в тому, що Христос не був євреєм, Розанов висловлює: «Христос вас переміг і розчавив. Він виступив як "пастир лагідних" і дав відтоді перемогу лагідному, терплячому на землі. Ось цього-то "лагідного початку" ви і не переможете своїм огидним "гевалтом" ».

Стаття доктора історичних наук П.Ланіна являється сучасним відгомоном знаменитої "Справи Бейліса" (1911-1913), в якій Розанов прийняв своєрідну "літературну" участь. Він, з почуттям внутрішньої впевненості, підтримав звинувачення в тому, що іудаїсти здійснюють ритуальні вбивства. Розанов писав, що євреям потрібна жертовна кров для вчинення деяких релігійних таїнств і вони змушені час від часу добувати десь для цього християнських чи іншого народу немовлят, оскільки своїх "шкода". "Ритуал, - говорив Розанов, - складається у пролитті крові, нюханні її і дотику до неї". В збірнику Розанова, названому "Ехад. Тринадцять ран Ющинського" подаються методи прочитання єврейських вбивств.
У березні 1911 року в земляній печері на березі Дніпра, на Лук'янівці (район Києва) було знайдено труп 12-річного хлопчика Андрія Ющинського, зниклого за тиждень до того, коли він грав разом з іншими дітьми на території цегельного заводу, непрацюючого з нагоди свят. Завод належав єврею Зайцеву, прикажчиком на ньому був Мендель Бейліс, який проживав там же. Діти розповіли, що Бейліс став гнати їх із заводу, вони втекли, Андрій не встиг, і Бейліс схопив його за руку і потягнув до себе.
Труп хлопчика виявляв вельми незвичайний характер вбивства. На тілі було 47 колотих ран, нанесених, за висновком судово-медичної експертизи, з метою викликати сильну кровотечу. Лише остання рана могла бути смертельною, але вона була нанесена у вже повністю знекровлене серце дитини. Смерть послідувала від втрати майже всієї крові, проте ні на тілі, ні на одязі, ні на землі навколо трупа її виявлено - окрім незначних плям і патьоків на одязі - не було: хлопчик був убитий десь в іншому місці. Він був роздягнений, після вбивства труп обмили, одягли і викинули в печеру без особливого наміру приховати злочин, оскільки це місце на березі було відкрито всім. Навколо трупа були знайдені навчальні зошити хлопчика і його ремінь, те й інше з його ім'ям, як би сприяюче для його впізнання. Виточена з убитого кров ніде знайдена була.

Витяги з розгляду справи:   Професор Троїцький (II том, стор. 355):
Питання 4-е: - Чи є вказівка в Біблії, що вбивство деяких людей і побиття чужинців вважалося євреями фактом, угодним Єгові?
- ... В Біблії є тільки один факт побиття чужого народу, як факт угодний Богу, - це побиття амаликитян. Пастор Пранайтіс, кажучи на цю тему, мав на увазі талмуд - пізніше "тлумачення" Біблії раввинскими школами, які пояснювали Боже слово в проповіді ненависті до всіх "акумів" і "гоїв", тобто неєвреїв, які прирівнюються до тварин, заслуговуючи знищення.

П.Пранайтіс вказав (II том, стор. 318): ... Коли з'явилися сумніви серед євреїв, ... чи всі негативні характеристики в талмуді відносяться до християн, то Маймонід (відомий єврейський талмудист ХII століття - П.Л .) відкрито заявив, що всі ці назви відносяться до християн, що всі ці християни, всі вони - ідолопоклонники і заслуговують винищення. Усі талмудичні постанови, все, що там / в Біблії / сказано щодо війни з Амаликом, щодо їх винищення, відноситься і до християн. ... Стосовно ж того, як чинити євреям з християнами, сказано, що треба їх уникати, всіляко намагатися їм шкодити, не рятувати в небезпеці і, взагалі, шкодити їм так, щоб їх зовсім винищити ".

Грузенберг:
- Чи не будете Ви настільки люб'язні, пане експерт, відповісти на наступне питання: (стор. 344) Вчора Ви сказали, що є єврейські видання - богослужбові книги - де пишеться все, і що є особливі видання, де небезпечні (для євреїв) місця пропускаються. Я хотів би Вас запитати, за якими ж книгам Ви ознайомилися з цими небезпечними місцями? У Вас ці особливі видання були в руках?

 Пранайтіс:
- Так, були. Я знайомився з талмудом на підставі текстів видатного вченого і знавця талмуда І.Буксдорфа. Три покоління цієї сім'ї, батько, син і внук, займалися талмудом і були професорами (гебраїста в німецьких університетах). На підставі їхніх вказівок я познайомився із рідкісним виданням талмуда, яке мається на Санкт-Петербурзькій католицькій (Духовної) академії, з виданням 1644-46 років. Це - видання без всяких перепусток у словах і фразах.
Замисловський:
- Вам відомо, що в Житії Святого Гавриїла сказано, що його тіло було викинуто, тобто НЕ закопано / і не заховано /, а викинуто, воно було знайдено викинутим? (У ряді процесів було встановлено зі слів викритих вбивць, що це - неодмінна частина ритуалу: тіло жертви має бути знайдено, щоб показати владу євреїв; це мало місце і в разі Ющинського.

 Про смерть християнським "невігласам", в Зогарі говориться: "І смерть їх буде при заткнутому роті, як у тварини, яка помирає без голосу і мови ... як при забитті худоби: дванадцятьма втиками ножа і (ударом) ножа, що складає тринадцять ". Розанов дійшов висновку - на підставі фотографії Ющинського - що 13 колотих ран були не випадкові, а є справою рук кабаліста. Отримані з колотих ран хлопчика літери можуть бути розташовані в рядок:   алеф - фхе - реш - тау — шин.

Таким чином з букв слова утворюють рядок: "Людина (тілець) - Голос (рот) - Голова-Груди-Стріла (знаряддя смерті)", або фразу: "Людина (жертовний тілець), його голос (рот, мова) убита ударами в голову і груди", про що можна прочитати фразу з Зогара (II том, стор. 119 "а"):

Піднятий гвалт перервала революція. Надалі київські чекісти старанно лютували  і знищили все, що спричиняло єврейську провину і пропаганду. Всі свідки діти, задіяні в справі, вчені, дослідники та інші були якимось чином вбиті, засуджені чи звинувачені. Така дрібниця — прийшов неєврей Ленін і знищили тих людей, хто знав дійства євреїв.  Зауважимо, що задовго до Київського процесу подібні докази були викладені відомим вченим Володимиром Івановичем Далем ("Розвідка про вбивство євреями християнських немовлят і вживанні їх крові", СПб, 1844 г.)

Ось ще розповідь:”Матінка розповідала, як в юнацькому віці її запросила в гості однокласниця. Мати цієї однокласниці попросила мою матінку домісити тісто, яке стояло на кухні. Почавши місити його руками, матінка, буквально відразу напоролася на осколок скла в цьому тісті і сильно порізала руку, заливши кров'ю це саме тісто. Після чого господиня квартири осколок дістала, продовжила місити тісто далі, а матінку з забинтованою рукою відправили додому. Ось такий побутовий пейсах “...

В. Розанов продовжує..   ”Мені вдалося дістатися до приміщення бійні. Вона являла ряд довгих кам'яних сараїв, в яких відбувалася розробка м'ясних туш. Єдине, що кинулося в очі, це вкрай антисанітарний стан приміщення. Один з робітників пояснив мені, що забій вже скінчено, що лише в останньому корпусі закінчують забій телят і дрібної худоби. Ось в цьому приміщенні я побачив нарешті цікавлячу мене картину забою худоби за єврейським обрядом.
Перш за все впало в око те, що я вбачаю не забій худоби, а якесь таїнство, якесь біблійне жертвоприношення. Переді мною були не просто м'ясники, а священнослужителі, ролі яких були, очевидно, суворо розподілені. Головна роль належала різнику, озброєному колючим знаряддям; йому при цьому допомагали цілий ряд інших прислужників: одні тримали забійну худобу, підтримуючи її в стоячому стані, інші нахиляли голову і затискали рот жертовній тварині.
Тварина має стояти. Навіщо? Навіщо довготривалий забій, а не миттєвий? При такій його процедурі і церемонії?

Душа євреїв - це створювати страждання: і не можна не подумати, що стояння жертви входить в ідею її знемоги. Жертва повинна була неодмінно знесилюватися поступово. Всякий, хто відчував загальну слабкість (раптові захворювання), знає, до чого хочеться прилягти, відпочити. Виціджування ж крові через поступові уколи повинно виробляти жахливе виснаження жертви, божевільне безсилля, знемога.

Майже вся кров вийшла ... Дайте лягти, ноги не тримають, не стою, падаю ... Стій! - І (механічно), не даючи зігнутися колінам, помічники головного різника (могеля) влаштовували штучне і примусове стояння дитині - ягняті (передні руки). Зауважимо, що під час забою вони, як би обіймаючи (тримати), посилено відчували ягня і яскравіше усвідомлювали, що в їх руках тремтить коров'яча дитина, коров'ячий хлопчисько (Руки, руки, руки!).

Паралель - в жертвопринесенні в Єрусалимському храмі.  Явно, якщо при забої худоби йому тримати голову, то це саме для того, щоб надати голові не підходяче нагодам чи змінам положення; і забій відбувається з дотриманням усіх, які можна зберегти, подробицям єрусалимського культу і обряду.

Жертвоприношення проходило урочисто і тихо. У церкві не шумлять, не кричать, навіть не розмовляють. І мекання, крики тварин були виключені. Сюди входила і облизуюча євреями туга ... Крик, голос, подача голосу, покличу рідну матінку (навіть у теляти) дуже полегшує страждання. Євреї тут-то і сказали: Стоп, ні звуку! То-то їх фарисейський принцип: Не вари козеня в молоці його матері і Ми взагалі гуманні ... Які вони гуманні, ми дізнаємося, коли потрапимо в їх владу.

Забій худоби вражав надзвичайною жорстокістю і бузувірством. Жертовній тварині злегка послаблювали пута, даючи можливість стояти на ногах; в цьому положенні її весь час підтримували троє прислужників, не даючи впасти, коли вона слабшала від втрати крові. При цьому різник, озброєний в одній руці довгим - в піваршина ножем з вузьким лезом, загостреним на кінці, і в іншій руці довгим, вершків шести, шилом спокійно, повільно, розраховано наносив тварині глибокі колючі рани, діючи поперемінно названими знаряддями. При цьому кожен удар перевірявся по книзі, яку хлопчик тримав розкритою перед різником; кожний удар супроводжувався встановленими молитвами, які вимовляв різник .

Після нанесення описаних ран наступала пауза, під час якої кров збиралася в посудини і при встановлених молитвах виливалася на підлогу, покриваючи підлогу цілими калюжами; потім, коли тварина ледь утримувалося на ногах і виявлялася в достатній мірі знекровленою, її швидко піднімали, клали на спину, витягували голову, і різник наносив останній, заключний удар, перерізаючи тварині горло. Ось цей останній і був єдиним ріжучим ударом, нанесеним різником жертовній тварині. Після цього різник переходив до іншої, тоді як вбита тварина надходила в розпорядження простих м'ясників, які здирали з неї шкуру і приступали до обробки м'яса.
Є давнє храмове жертвоприношення. При приставленні посудини до горла птахів, після того як священик нігтем прорізав проти потилиці головку горлиці, перерізав артерії і вени, але не відділяючи цілком голови. І пташок-то вибрали самих лагідних - голубів, горлинок ... Все Ющинський, скрізь Ющинський ... Дайте нам не злодія, не розбійника, чи не хулігана - не дорослого навіть дайте, а першу і найкращу невинність свою; її-то ми і розіпнемо. Як зрозумілий Ісус! Він розчавив цей жахливий культ, воістину смертю смерть подолавши.

Чи проводився забій великої худоби тим же способом або ж з якими-небудь відступами - судити не можу, тому що при мені проводився забій овець, телят і однорічних бичків. Було видовище єврейського жертвоприношення, бо більш відповідного слова не можу підібрати для всього баченого, бо, очевидно, переді мною проводився не простий забій худоби, а виконувалось якесь дійство, жорстоке - не пришвидшуюче, а, навпаки, подовжуюче страждання. Зі встановленими молитвами, на деяких різниках був надітий білий молитовний плат з чорними смугами, який надягають рабини в синагогах.
На одному з вікон лежали такий же плат, дві жертовних посудини і скрижалі, які за допомогою ременів кожен єврей намотує на руку під час молитви. Нарешті, вид різника, бормотящого молитви, і прислужників не залишав ні найменшого сумніву. Всі особи були жорстокі, зосереджені, фанатично налаштовані. Навіть сторонні євреї, мясоторговці і прикажчики, що стояли у дворі, і очікували закінчення забою, навіть вони були дивно зосереджені. Серед них не чути було звичайної суєти й жвавого єврейського жаргону, вони стояли мовчки, молитовно налаштовані. Поглянути б на рись, коли вона припала до шиї лося і п'є кров: обличчя, ймовірно, похмуре і зосереджене. О, як це важливо! Адже це Вища академія юдаїзму, і тут навіть сторожа і невігласи благоговіють.

Почуваючись стомленим і пригніченим всім виглядом мук і масою крові, з якоюсь непотрібною жорстокістю, але все ж бажаючи до кінця додивитися забій худоби, я сперся об одвірок двері і мимовільним рухом підняв капелюха. Цього було достатньо для того, щоб мене остаточно видати. Мабуть, до мене давно придивлялися, але останній мій рух був прямою образою таїнства, так як всі учасники, а також сторонні глядачі ритуалу весь час залишалися в шапках, з покритими головами. До мене негайно підскочили два єврея, настирливо повторюючи одне і те ж, незрозуміле для мене питання. Очевидно, це був відомий кожному єврею пароль, на який я також повинен був відповісти встановленим же гаслом. Моє мовчання викликало неймовірний гвалт. Різники і прислужники покидали худобу і кинулися в мою сторону. З інших відділень також вибігли і приєдналися до натовпу, який відтіснив мене у двір, де я миттєво був оточений. Натовп галасував, настрій був загрозливий, тим більше, що у різників в руках залишалися ножі, а у деяких прислужників з'явилися камені.

В цей час з одного з відділень вийшов інтелігентного вигляду єврей, авторитету якому натовп беззаперечно підкорявся, з чого я винаходжу, що це мав бути головний різник - особа безсумнівно священна в очах євреїв. Він гукнув натовпу і змусив його замовкнути. Коли натовп розступився, він впритул підійшов до мене і грубо крикнув, звертаючись на ти: “Як смів ти зайти сюди? Адже ти знаєш, що за нашим законом заборонено бути присутніми при забої особам стороннім”.

Я по можливості спокійно заперечив: “Я ветеринарний лікар, причетний до ветеринарного нагляду і пройшов сюди по своїх обов'язках, через що прошу вас говорити зі мною іншим тоном.” Мої слова справили помітне враження, як на різника, так і на оточуючих. Різник ввічливо, звертаючись на ви, але тоном, що не терпить заперечення, заявив мені: “Раджу вам негайно віддалитися і не говорити нікому про бачене.”

Тут-то, бачу я духом, і пояснюється причина напису в єрусалимському храмі:” Хто переступить далі за цю риску - хай нарікає на себе, бо послідує смерті”. Ступінь жаху справжнього іудейського жертвопринесення, по всій формі, іноді з тисячами вбитих в один день тварин, повинна була в усякій третій і незацікавленій людині викликати такий жах і обурення, що ... стіни Єрусалиму затріщали б ще набагато раніше Веспасіана ...

Тільки за воротами я полегшено зітхнув, відчувши, що уникнув дуже і дуже серйозної небезпеки. Поглянувши на годинник, я вражений був тим, як було ще рано. Ймовірно, судячи з часу, я пробув не більше години, так як забій кожної тварини тривав 10-15 хвилин, тоді як час, проведений на бійні, здавався мені вічністю.
Жахлива картина вбивства Андрійка Ющинського, яку виявила експертиза професорів Косоротова і Сікорського, ударила мені в голову. Для мене ця картина подвійно жахлива: я вже її бачив. Так, я бачив це звіряче вбивство на власні очі на єврейській бійні. Для мене це не новина, і якщо мене що пригнічує, так це те, що я мовчав. Як же я, безпосередній свідок і очевидець, - так довго мовчав? Чому я не кричав: Караул, не кричав і не верещав від болю? Адже миготіло ж у моїй свідомісті, що я бачив не бійню, а таїнство, повне крижаного жаху. “

Сьогодні євреї перейшли на жертву птахів. Це менше привертає увагу і простіше виконувати. Але це має і інший сенс, бо людина може і літати.