Важливість: 
2
Як правильно сміятися над «теорією змови»!

Здавалося б, якщо принципи, на яких будуються всілякі теорії змови, настільки безглузді, що незмінно викликають знущальну посмішку, то чому ж теорії змови нескінченно обговорюються? Чому на висміювання і окарикатуризацію подібних теорій, доведення їх до повного і явного абсурду витрачаються значні кошти? Чому на дискредитацію тих людей, які такі теорії висувають, ЗМІ не шкодують сил? Право слово, щось тут не так.


Абсолютна більшість людей, почувши словосполучення «теорія змови», починає поблажливо посміхатися, або крутити пальцем біля скроні. Меншість поводиться інакше – починає гарячкувати, сипати «конспірологічними термінами», і тим самим ще більше смішити оточуючих.



У наявності цікавий факт: хоча теорії змови зазвичай вважають маячнею параноїків, сама тема ніяк не йде з порядку денного. Так чи інакше, а обговорення подібних теорій, нехай і в формі осміяння, йде не перестаючи вже багато років.

«Фактор теорії змови» широко використовується на самому вищому рівні, нехай навіть і у вигляді шумового прикриття, нехай навіть і у вигляді відмовки.

Здавалося б, якщо принципи, на яких будуються всілякі теорії змови, настільки безглузді, що незмінно викликають знущальну посмішку, то чому ж теорії змови нескінченно обговорюються? Чому на висміювання і окарикатуризацію подібних теорій, доведення їх до повного і явного абсурду витрачаються значні кошти? Чому на дискредитацію тих людей, які такі теорії висувають, ЗМІ не шкодують сил? Право слово, щось тут не так.

Між іншим, коли про щось або взагалі не говорять або, навпаки, занадто багато говорять, і занадто гостро реагують – то справа нечиста. Адже щоб заткнути всім глотки треба мати, по-перше, серйозну владу, а по-друге, серйозний мотив. І те ж саме потрібно, щоб розгорнути якусь масштабне довгострокове обговорення. В даному випадку ми маємо справу з другим.

Само по собі ставлення суспільства до теорії змови – дуже показово. Коли починаєш аналізувати даний феномен, то відразу виходиш на найхарактерніші ознаки маніпуляції свідомістю. «Теорія змови, – говорите? Ха-ха-ха!» А на питання, що вас так розсмішило, мало хто взагалі зійде відповідати. Подумаєш, якісь дурниці.

Тобто, діалог не складається, ставлення до проблеми вбито в голову настільки сильно, що навіть не потребує доказів. Однак, якщо все-таки і вдається розговорити опонента, то в більшості випадків аргументи не будуть надані. Тут має місце навіювання, тобто прийняття ідеї без її критичного осмислення і розуміння її суті. Але, адже це стрижень маніпулятивних технік.

Дивіться, якщо теорія змови настільки безглузда, то чому ж для боротьби з нею потрібно застосовувати маніпуляцію? Розкажіть все як є, покажіть, чому така теорія невірна і абсурдна, коротше вбийте в труну останній цвях і забудьте про неї.

Але ні. У житті все відбувається не так, замість пояснення – маніпуляція, висміювання і окарикатуризація, тобто, по суті спростування відсутнє. Запам'ятаємо цей важливий момент, він нам ще знадобиться. Ну, а якщо в офіційних ЗМІ про теорії змови по суті немає нічого, то доведеться нам розбиратися самим.

Давайте спочатку розберемося з тим, про що взагалі йде мова. Ще однією рисою, характерною для маніпулятивних технологій, є розпливчастість визначень. Відсутність ясності в питанні дозволяє маніпуляторам наклеювати ярлики на цілий спектр різнорідних явищ.

Джордж Ентін почесний професор Пенсильванського університету пропонує наступне трактування суті теорії змови:

«Змова – це протизаконні дії невеликої, діючої в таємниці групи людей, яка має намір здійснити поворот у розвитку історичних подій, наприклад, скинути уряд. Теорія ж змови – це спроба пояснити подію, або ряд подій як результат змови. Конспіративізм як менталітет розглядає всі істотні події з позицій теорій змови» [1].

Інтернет-енциклопедія «Вікіпедія» дає дуже схоже за суттю, але вже окарикатурене визначення «теорії змов»:

«Теорія змови – підрозділ конспірології, найбільш широко відбитий в творах мистецтва і в ЗМІ. Сутність явища – віра в те, що існує одна або кілька ретельно приховуваних змов «сильних світу цього»: президентів, високопоставлених співробітників спецслужб, багатіїв, глав міжнародних організацій, релігійних ієрархів, членів таємних товариств, і так далі. Зазвичай метою цієї змови вказується обдурення і поневолення людства (або, щонайменше, прагнення учасників змови до необмеженої влади). Не слід плутати з феноменом палацових змов. Існують так звані малі теорії змови, вони дають інше, відмінне від офіційного трактування лише окремих історичних епізодів, називаючи головними дійовими силами різноманітні таємні сили.

Конспірологія (від англ. Conspiracy – таємність, змова) – система поглядів, течія в історії і політології, що пояснює ті чи інші події як наслідок змов таємних сил (наприклад, таємних товариств, спецслужб, інопланетян, окультних явищ та ін.). Початковою аксіомою конспірології є ідея про існування таємного товариства, члени якого прагнуть підпорядкувати собі весь світ і створити абсолютно новий порядок, в якому вони будуть займати ключові позиції і безроздільно панувати.

При цьому важливо, що сам передбачуваний порядок буде не байдуже яким, а прямо протилежним тому, який є зараз або який був вчора, тобто природному. Саме таємне товариство складається не просто з поганих, але звичайних людей, а з особливих «геніїв Зла», які при цьому мають якусь фундаментальну типову аномалію в порівнянні з нормальним, «природним» людством».

Давайте спочатку очистимо визначення від явно маніпулятивної нісенітниці, на кшталт «геніїв Зла», «інопланетян», «окультних сил» і т. п. Після цього, задамося питанням, а чи обов'язково дії змовників повинні бути незаконними, на чому наполягає Ентін? Я думаю, це обмеження абсолютно зайве і звужує об'єкт нашого дослідження.

У підсумку, отримаємо, що з точки зору теорії змови історичним суб'єктом є група впливових осіб, які поставили перед собою певну мету і які домагаються її.

От скажіть мені, що в даному трактуванні безглуздого і настільки смішного, що практично повністю блокує будь-які обговорення спроможності теорії змови? Нікого ж не дивує факт існування лобістської діяльності певних впливових організацій. Сам термін «лобізм» не викликає недовірливого хихикання, а між тим цей термін чітко відповідає суті теорії змови. Ніхто не ставить під сумнів можливість існування фінансово-промислових і навіть злочинних груп, які приводять до влади політиків, які в подальшому обслуговувують їх інтереси. Ніхто не здивується, почувши, що в Росії та Україні існують впливові люди, наприклад, великі бізнесмени, котрі переслідують свої групові та особисті зазвичай політико-економічні інтереси. Те ж саме і на Заході. Поняття «свій сенатор», коли мова йде про людину, поставленому у владу якоюсь великою бізнес-структурою, настільки буденно в політичному американському лексиконі, що не викликає ніякої гострої реакції.

А чи багато таких впливових людей? Звичайно, ж ні, саме в силу того, що мова йде про осіб, що мають можливість продавлювати вигідні їм закони і рішення на вищому рівні. Тобто в наявності ще один найважливіший елемент теорії змови – наявність вузької групи впливових людей. Йдемо далі. Хіба хоч хтось здивується, дізнавшись, що практично вся економіка нашої країни, контролюється дуже вузькою групою осіб? Так це така банальність, що давно вже і не обговорюється. Те ж саме відноситься і до решти країн світу, чиї ресурси і економіка належать і / або управляються буквально жменькою людей, що належать до лічених фінансово-промислових кланів, багато з яких мають довгу історію.

І таким уже диким є припущення, що представники згаданих кланів, здатні координувати між собою свою діяльність, домовлятися, проводити узгоджену політику. Що безглуздого в даному припущенні?

Відомий американський журналіст Річард Коніфф довгий час займався вивченням стилю життя найбагатших сімей світу. Свої спостереження він виклав у книзі «Природна історія багатих», що стала бестселером. У ній автор просто розповідає про те, що їдять представники світової еліти, у що одягаються, як відпочивають, які відносини панують в їхньому колі і так далі. Коніфф не пише ні слова про теорію змови, але ось цікава річ: з його книги видно, що практично всі представники світової бізнес еліти знають один одного в обличчя. Їхні діти ходять в одні і ті ж школи, а пізніше вчаться в одних і тих же університетах. Одягаються вони в одних і тих же кутюр'є, купують одні і ті ж ексклюзивні машини в одних і тих же продавців. Як розваги відвідують одні й ті ж закриті клуби, відпочивають на одних і тих же курортах, тобто з дитинства варяться у власному соку. І хоча світова еліта складається з представників різних народів у них загальна система цінностей, своя власна система розпізнавальних знаків, своє коло тем для обговорення. По суті, ми маємо справу з особливим квазі-народом. Сам Коніфф жартівливо називає їх окремим людським видом.

Хіба не таке ж саме ми спостерігаємо в Україні протягом останніх 25 років!?

Жарти жартами, а частка правди в цьому є, ось наскільки сильно відрізняється елітна багатюща «тусовка» від інших людей. Чи треба пояснювати, що де економіка, там і політика. Чи треба говорити, що керівники найбільших медіаімперій є частиною еліти? Тобто політичні, економічні і інформаційні питання вирішуються вузькою групою впливових осіб, чиї інтереси тісно переплетені.

Склавши шматочки картини, ми отримуємо теорію змови в найчистішому вигляді:

  • Існує група впливових осіб в країні і ширше в світі.
  • Дані особи мають можливість вести успішну лобістську діяльність із проштовхування вигідних їм рішень на вищому рівні (Парламент, Уряд, Президент).
  • Впливові особи здатні домовлятися між собою, а значить проводити скоординовану політику.

Кожен пункт природний, і аж ніяк не комічний, а разом отримуємо «теорію змови», яку і обговорювати в пристойному суспільстві чомусь не можна. Отримуємо теорію, використання якої вважається справою параноїків і психопатів, які вірять в те, що ціни на нафту підвищують «зелені чоловічки».

А давайте спробуємо піти далі в наших міркуваннях. Давайте подумаємо, а чи вигідно світовій еліті афішувати свою діяльність? Світова еліта веде виключно закритий стиль життя. Всілякі папараці, звичайно, справно постачають решту населення фотографіями «зірок», але, все це лише поверхнева піна, журналістів не пускають туди, де виробляються серйозні рішення. Треба вміти відрізняти місця, де обговорюються серйозні питання від всіляких балаганних «самітів і зустрічей». Все це різновид ток-шоу на потребу масам. Нехай дивляться по телевізору бадьорі виступи політиків і слухають їх нескінченне словоблуддя про партнерство, дружбу і співробітництво, пошук компромісів і іншу нісенітницю. Не плутайте балакучу голову, поставлену у владу корпораціями, з керівництвом корпорацій. Це різні люди і про свої зустрічі і переговорах вони вважають за краще не сурмити на всіх кутах.

Коніфф наводить характерний приклад подібної «скромності»: глава видавничо-інформаційної групи Thompson лорд Кеннет Томпсон – один з найбагатших і найвпливовіших людей світу майже невідомий в своєму рідному місті. Його там мало хто знає в обличчя. Також доречно процитувати Паршева: «... ви можете сходити на екскурсію в Конгрес США і послухати там дебати, але під час засідання керівництва МВФ журналістів не підпускають навіть близько до будівлі».

З цілком природних причин пануючій еліті невигідно афішувати свою діяльність. Публічно брати відповідальність за те, що відбувається в країні і в світі їм ні до чого, для цього існують балакучі голови. Уряду змінюють як рукавички, президентів обирають кожні 4 роки, а фінансово-промислові клани і їх інтереси існують десятками і навіть сотнями років. Це вже про щось та говорить!..

Але просте замовчування інформації про себе – недостатньо ефективний спосіб залишатися сірими кардиналами. Набагато надійніше зробити так, щоб сама діяльність пануючої еліти, справжньої, а не публічної, не ставала предметом обговорення. А для цього немає нічого кращого, ніж окарикатурити і висміяти будь-які спроби звичайної людини побачити в історичних подіях не сліпе поєднання випадковостей, не дію об'єктивних законів, які від людини не залежать, а волю окремих впливових особистостей і вузьких елітарних груп.

Ось тому-то в ЗМІ теорію змови і подають в настільки шаленому вигляді, з усіма цими безглуздими «масонами», оперетковими «геніями зла», «всесильними агентами спецслужб» та іншими фольклорними персонажами. Та й термін «теорія змови» сам по собі досить карикатурний. Так і спливають кіношні і літературні образи «змовників», які збираються десь в похмурих підземеллях, попередньо сховавши обличчя блазенськими напівмасками, і домовившись використовувати ідіотські паролі. Зрозуміло, тих, хто вірить в подібну маячню, справедливо підозрюють в психічному нездоров'ї.

А тепер уявіть іншу картину. У приватному клубі збираються респектабельні люди обговорити свої справи. Оскільки бізнес, політика і піар – речі тісно пов’язані, то в цьому клубі можна зустріти і бізнесменів і політиків і медіа-керівників. Безглуздо? Абсолютно ні. І древні римляни, які поклали в основу знаменитого римського права принцип «шукай, кому вигідно», не були дурнями. У наш час даний принцип аж ніяк не втратив актуальності.

Можна тішитися на всі ці «рухи екологів», але краще звернути увагу, на те, що їх за вуха не відтягнеш від військових об'єктів. Можна вірити всім цим організаціям з планування сім'ї, але краще звернути увагу на те, що свою пропаганду обмеження народжуваності вони ведуть в країні, яка і так вимирає досить швидкими темпами. Можна зі сміхом згадувати галас навколо «Проблеми 2000», коли обивателя лякали програмним збоєм, що може спричинити страшні катастрофи, але краще згадати, як під істеричний галас відмінно нажилися комерційні організації, які отримали замовлення на превентивну боротьбу з цієї уявної, як показали подальші події, загрозою.

І чи не підтверджують теорію змови слова Юлії Тимошенко:

«Це війна! Війна, яку ведуть проти кожного українця на його рідній землі. Я не вірю у випадковість програм і стратегій чинної влади. Бачу, як сьогодні розгортається добре виважена, продумана в кожному своєму елементі програма ліквідації української нації на українській землі. Під це підпадають усі дії влади: так звана реформа освіти, охорони здоров’я і, не дай Боже пройде, пенсійна. Ці реформи не мають нічого спільного з реальним перетворенням країни на сильну європейську державу» [2] та результати дослідження компанії «Рейтинг»: 85% жителів України вважають, що в Україні хаос і безлад, 30% хочуть виїхати з країни назавжди, а ще 40% хочуть податися на заробітки за кордон, бо у нас їм немає місця.

Так що вирішуйте самі над чим ви смієтеся, над жалюгідними параноїками або над собою.

Посилання:

[1] Дж. Ентін. Теорії змов і конспіративістскій менталітет.

[2] Юлія Тимошенко: «Змінивши владу, ми повернемо мир в Україну» // Київське слово, жовтень 2017, с. 7.

Джерела:

  • Блог Hamdall. Д. Зыкин. Как правильно смеяться над "теорией заговора"? 12.02.2010. / http://hemdall.livejournal.com/
  • Дж. Ентін. Теорії змов і конспіративістскій менталітет.
  • Юлія Тимошенко: «Змінивши владу, ми повернемо мир в Україну» // Київське слово, жовтень 2017.

Наші інтереси: 

Знати правду про світову закулісу

Гравець: 
Володимир Федько
130

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка