Про несподівані повороти своєї долі розповідає Почесний голова Іркутського земляцтва українців, протоієрей Української православної церкви Київського Патріархату о. Миколай СРІБНЯК.
- Шановний отче Миколаю! Пробачте, якщо Вас образить таке питання: чи Ви не той Срібняк Микола Миколайович, що 10 років тому очолював українське Товариство "Клекіт" в м. Іркутську і був головою ради в цій громаді?
- Да, мій шановний друже, я дійсно є той Срібняк Микола з Іркутська. Після зустрічі у Владивостоці на конференції, присвяченій 110-й річниці переселення українців на Далекий Схід, я мав бесіду з патріархом Володимиром Романюком. Він про наші діаспорянські питання відізвався критично і наголосив, що сьогодні час вирішальний в Україні: бути чи не бути їй державою. Тому бажано всім, кому це під силу, старатись переїхати в Україну.
Тоді повернулися на Батьківщину Андрій Попок, Наталя Фоміна, Володимир Гудима, Малюк...
Ну, і я рискнув. Провів звітну конференцію в Іркутську. Мене залишили Почесним головою земляцтва. Ми в 1994 році, а це вже 10 років тому – виїхали в Україну, мали великі клопоти з громадянством...
По благословінню володики Адріана я з Києва знову повернувся в Росію. Відправився до Москви, а потім – в Ногінськ. Вчився в Московській духовній семінарії, потім – в Духовній Академії, служив у Ногінську. Потім переїхав до Києва, відновив у Києво-Могилянській Академії Благовіщенську церкву. У зв’язку з переведенням секретаря Дніпропетровської єпархії професора Мисика в Київ, мені запропонували попрацювати на його місці на Сході України. Я з радістю поїхав, не догадуючись, які труднощі мене чекають. Але результат нашої праці, наших зусиль відомий: тоді єпархія мала 4 парафії, сьогодні маємо біля 300…
- Держкомітет у справах релігії України, який очолює пан Віктор Бондаренко, сповістив, що на початку 2003 року у Дніпропетровській області було парафій УПЦ (МП)- 455 (дві єпархії), а УПЦ КП - 70/29. Наскільки це дійсно?
- Парафій у Дніпропетровській єпархії Української православної церкви Київського патріархату - 275, зареєстрованих на сьогодні біля -195. З реєстрацією влада зволікає. Час на реєстрацію, передбачений Законом про свободу совісті та релігійні організації 1 місяць, а реєструють - Ви бачите з кількості зареєстрованих за 10 років, - роками.
Уже собори люди побудували. А влада все вишукує зачепи, щоб не реєструвати. Та Закон (мабуть, і час) не забороняє українцям молитись на свої землі незареєстрованими. Тому ми будуємо відкриваємо храми, відкриваємо нові парафії, а вони все палки до коліс приладнують...
Зате у Московській церкві парафії реєструють в один день. І навіть голого стовпа (фіктивно, для кількості й пропаганди). Але - це люди знають – і з цього сміються. А ми робимо свою справу.
Можна було б відкрити судові справи. Та немає часу, коштів на юристів і тяганину. А в парафіях у нас, в основному, старші люди...
Жалію, що ви не приїхали до нас на пару днів у Дніпропетровськ. Були б - побачили все на місці. Ми - оптимісти у своїй справі, бо з нами народ.
Під час наших зустрічей у Києві на Світовому конгресі українців, я не думав, що Ви мене не впізнали. І завжди говорив про земляцькі проблеми з Вами, не догадуючись, що Ви мене не знаєте...
- Отець Миколай, ми, здається, з Вами познайомились ще на Першому Конгресі українців Росії, але я Вас у рясі і з бородою не зміг упізнати. Тим більше, що Ви опинитесь замість Іркутська в Дніпропетровську, який за моєю ініціативою в тому ж 1993 році побратався з нашою Самарою – і саме про це я тоді говорив своєму виступі на Конгресі. До речі – прошу по можливості передати мій привіт голові міста Івану Куліченку, який прилітав до нас у складі делегації у Самару для оформлення побратимських відносин. Проте в мене питання стосується не рідного “Дніпра”, а Росії і долі в ній української діаспори. За 15 років після останнього, ще з радянських часів перепису населення в Росії кількість українців скоротилась з 4.4 до 2.9 мільйонів осіб. Як, на Вашу думку, потрібно працювати, щоб українська діаспора Росії збереглася?
- Дорогий брате! Думаю, що без відкриття парафій при кожному українському земляцтві в Росії, ми не зможемо зберегти на нормальному рівні всі ці громадські організації. І всю діаспору. Правда, тут повинна допомога бути і з України.
Я часто буваю у Михайла Гориня, Левка Лук’яненка, у Товаристві “Україна-Світ” в Івана Драча з діаспорянських питань. Піднімаю їх на всіх рівнях, де можу бувати. Бо в мене серце болить за нашу українську діаспору, за людей, що кинуті напризволяще.
Вмирають старші – свідки незабутніх подій, вироджується дух під тиском ненависників усього українського. Але йдуть кращі часи. Молодь уже більше національно свідома, віруюча, є достойною надією України.
Прошу вибачення, що затримався з відповіддю – був відсутній в Україні. Я по службі буваю в різних державах, серед різних народів. Українців напрочуд у світі люблять і поважають.
Я щиро вас усіх, брати мої, вітаю із Шевченківськими святами. Завтра буду виступати на обласному телебаченні. Розповім про Вас: Як в українських земляцтвах Росії бережуть пам’ять Шевченка... Радий бути корисним для Вас і всіх земляків.
З глибокою повагою й молитвою за Вас і всіх земляків,
Ваш вірний слуга о. МИКОЛАЙ.
[email protected]
Записав Андрій БОНДАРЕНКО, Самара. 2004. 5.03
---------------------------------------
Від редакції:
Ми ще не встигли узгодити з отцем Миколаєм Срібняком текст цієї бесіди, бо він багато часу проводив в від’їздах за межами Дніпропетровська, як стало відомо про новий поворот в його долі: в травні він був пострижений в ієромонахи, а на початку червня відбулася його хіротонія і він став архієреєм Української православної церкви – єпископом Сумським і Охтирським Мефодієм. Редакція щиро вітає володику Мефодія з початком його архіпастирства і бажає йому всіх гараздів на важкому шляху цього відповідального служіння Богу і людям.
Додаємо до цього офіційне повідомлення прес-служби Київської Патріархії.
08-06-2004 Наречення і хіротонія ієромонаха Мефодія (Срібняка) на єпископа Сумського і Охтирського
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату клірик Дніпропетровської єпархії протоієрей Микола Срібняк був обраний на єпископа Сумського і Охтирського. З благословення Святійшого Патріарха Філарета 23 травня, після святкового богослужіння на честь просвітителів слов’ян святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, звершеного напередодні дня їх церковної пам’яті, намісником Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря о. Микола Срібняк був пострижений у чернецтво з іменем Мефодій.
5 червня 2004 р. у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі після Всенічного бдіння відбувся чин наречення ієромонаха Мефодія на єпископа Сумського і Охтирського, який звершили Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, архієпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій, єпископи Білоцерківський Олександр та Харківський і Богодухівський Флавіан.
Біографічна довідка
Єпископ Сумський і Охтирський Мефодій (в миру – Микола Миколайович Срібняк) народився 8 червня 1957 р. в с. Грабівка Калуського району Івано-Франківської області. В молодості переїхав до Сибіру. З 1978 по 1986 роки працював лісничим та старшим лісничим у Красноярському краї (Російська Федерація). У 1985 р. закінчив Сибірський технологічний інститут. З 1986 по 1992 рр. працював заступником директора Іркутського медично-оздоровчого центру. Навчався у медичному училищі, а згодом – в Іркутському медичному інституті, який не закінчив з причини свого від’їзду в Україну (1994 р.). У 1992 –1994 рр. був Головою Українського земляцтва Іркутська.
У 1995 р. владикою Адріаном, нині митрополитом Дніпропетровським і Криворізьким, в Богоявленському соборі м. Ногінська (Московська область) був рукоположений на диякона, а згодом – на священика. З 1996 по травень 2004 р. обіймав посаду секретаря Дніпропетровсько-Криворізької єпархії. Навчався у духовній семінарії в Ногінську, згодом – у Волинській Духовній Семінарії, яку закінчив у 1999 р. В 2004 р. закінчив Львівську Духовну Академію. 14 травня 2004 р. Священним Синодом УПЦ Київського Патріархату обраний на єпископа Сумського і Охтирського. 6 червня 2004 р. рукоположений на єпископа у Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва.
Прес-служба Київської Патрiархiї.
---------------------------------------
Сумська єпархія Української православної церкви Київського Патріархату 40000 м. Суми, вул. Холодногорська, 6,
тел. (0542) 28-01-26, 24-12-81, 25-85-81
факс (0542) 21-01-46
(о. Сергiй)
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Як пан Микола став отцем Миколаєм
Світ:
- Да, мій шановний друже, я дійсно є той Срібняк Микола з Іркутська. Після зустрічі у Владивостоці на конференції, присвяченій 110-й річниці переселення українців на Далекий Схід, я мав бесіду з патріархом Володимиром Романюком. Він про наші діаспорянські питання відізвався критично і наголосив, що сьогодні час вирішальний в Україні: бути чи не бути їй державою. Тому бажано всім, кому це під силу, старатись переїхати в Україну.
Тоді повернулися на Батьківщину Андрій Попок, Наталя Фоміна, Володимир Гудима, Малюк...
Ну, і я рискнув. Провів звітну конференцію в Іркутську. Мене залишили Почесним головою земляцтва. Ми в 1994 році, а це вже 10 років тому – виїхали в Україну, мали великі клопоти з громадянством...
По благословінню володики Адріана я з Києва знову повернувся в Росію. Відправився до Москви, а потім – в Ногінськ. Вчився в Московській духовній семінарії, потім – в Духовній Академії, служив у Ногінську. Потім переїхав до Києва, відновив у Києво-Могилянській Академії Благовіщенську церкву. У зв’язку з переведенням секретаря Дніпропетровської єпархії професора Мисика в Київ, мені запропонували попрацювати на його місці на Сході України. Я з радістю поїхав, не догадуючись, які труднощі мене чекають. Але результат нашої праці, наших зусиль відомий: тоді єпархія мала 4 парафії, сьогодні маємо біля 300…
- Держкомітет у справах релігії України, який очолює пан Віктор Бондаренко, сповістив, що на початку 2003 року у Дніпропетровській області було парафій УПЦ (МП)- 455 (дві єпархії), а УПЦ КП - 70/29. Наскільки це дійсно?
- Парафій у Дніпропетровській єпархії Української православної церкви Київського патріархату - 275, зареєстрованих на сьогодні біля -195. З реєстрацією влада зволікає. Час на реєстрацію, передбачений Законом про свободу совісті та релігійні організації 1 місяць, а реєструють - Ви бачите з кількості зареєстрованих за 10 років, - роками.
Уже собори люди побудували. А влада все вишукує зачепи, щоб не реєструвати. Та Закон (мабуть, і час) не забороняє українцям молитись на свої землі незареєстрованими. Тому ми будуємо відкриваємо храми, відкриваємо нові парафії, а вони все палки до коліс приладнують...
Зате у Московській церкві парафії реєструють в один день. І навіть голого стовпа (фіктивно, для кількості й пропаганди). Але - це люди знають – і з цього сміються. А ми робимо свою справу.
Можна було б відкрити судові справи. Та немає часу, коштів на юристів і тяганину. А в парафіях у нас, в основному, старші люди...
Жалію, що ви не приїхали до нас на пару днів у Дніпропетровськ. Були б - побачили все на місці. Ми - оптимісти у своїй справі, бо з нами народ.
Під час наших зустрічей у Києві на Світовому конгресі українців, я не думав, що Ви мене не впізнали. І завжди говорив про земляцькі проблеми з Вами, не догадуючись, що Ви мене не знаєте...
- Отець Миколай, ми, здається, з Вами познайомились ще на Першому Конгресі українців Росії, але я Вас у рясі і з бородою не зміг упізнати. Тим більше, що Ви опинитесь замість Іркутська в Дніпропетровську, який за моєю ініціативою в тому ж 1993 році побратався з нашою Самарою – і саме про це я тоді говорив своєму виступі на Конгресі. До речі – прошу по можливості передати мій привіт голові міста Івану Куліченку, який прилітав до нас у складі делегації у Самару для оформлення побратимських відносин. Проте в мене питання стосується не рідного “Дніпра”, а Росії і долі в ній української діаспори. За 15 років після останнього, ще з радянських часів перепису населення в Росії кількість українців скоротилась з 4.4 до 2.9 мільйонів осіб. Як, на Вашу думку, потрібно працювати, щоб українська діаспора Росії збереглася?
- Дорогий брате! Думаю, що без відкриття парафій при кожному українському земляцтві в Росії, ми не зможемо зберегти на нормальному рівні всі ці громадські організації. І всю діаспору. Правда, тут повинна допомога бути і з України.
Я часто буваю у Михайла Гориня, Левка Лук’яненка, у Товаристві “Україна-Світ” в Івана Драча з діаспорянських питань. Піднімаю їх на всіх рівнях, де можу бувати. Бо в мене серце болить за нашу українську діаспору, за людей, що кинуті напризволяще.
Вмирають старші – свідки незабутніх подій, вироджується дух під тиском ненависників усього українського. Але йдуть кращі часи. Молодь уже більше національно свідома, віруюча, є достойною надією України.
Прошу вибачення, що затримався з відповіддю – був відсутній в Україні. Я по службі буваю в різних державах, серед різних народів. Українців напрочуд у світі люблять і поважають.
Я щиро вас усіх, брати мої, вітаю із Шевченківськими святами. Завтра буду виступати на обласному телебаченні. Розповім про Вас: Як в українських земляцтвах Росії бережуть пам’ять Шевченка... Радий бути корисним для Вас і всіх земляків.
З глибокою повагою й молитвою за Вас і всіх земляків,
Ваш вірний слуга о. МИКОЛАЙ.
[email protected]
Записав Андрій БОНДАРЕНКО, Самара. 2004. 5.03
---------------------------------------
Від редакції:
Ми ще не встигли узгодити з отцем Миколаєм Срібняком текст цієї бесіди, бо він багато часу проводив в від’їздах за межами Дніпропетровська, як стало відомо про новий поворот в його долі: в травні він був пострижений в ієромонахи, а на початку червня відбулася його хіротонія і він став архієреєм Української православної церкви – єпископом Сумським і Охтирським Мефодієм. Редакція щиро вітає володику Мефодія з початком його архіпастирства і бажає йому всіх гараздів на важкому шляху цього відповідального служіння Богу і людям.
Додаємо до цього офіційне повідомлення прес-служби Київської Патріархії.
08-06-2004 Наречення і хіротонія ієромонаха Мефодія (Срібняка) на єпископа Сумського і Охтирського
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату клірик Дніпропетровської єпархії протоієрей Микола Срібняк був обраний на єпископа Сумського і Охтирського. З благословення Святійшого Патріарха Філарета 23 травня, після святкового богослужіння на честь просвітителів слов’ян святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, звершеного напередодні дня їх церковної пам’яті, намісником Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря о. Микола Срібняк був пострижений у чернецтво з іменем Мефодій.
5 червня 2004 р. у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі після Всенічного бдіння відбувся чин наречення ієромонаха Мефодія на єпископа Сумського і Охтирського, який звершили Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, архієпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій, єпископи Білоцерківський Олександр та Харківський і Богодухівський Флавіан.
Біографічна довідка
Єпископ Сумський і Охтирський Мефодій (в миру – Микола Миколайович Срібняк) народився 8 червня 1957 р. в с. Грабівка Калуського району Івано-Франківської області. В молодості переїхав до Сибіру. З 1978 по 1986 роки працював лісничим та старшим лісничим у Красноярському краї (Російська Федерація). У 1985 р. закінчив Сибірський технологічний інститут. З 1986 по 1992 рр. працював заступником директора Іркутського медично-оздоровчого центру. Навчався у медичному училищі, а згодом – в Іркутському медичному інституті, який не закінчив з причини свого від’їзду в Україну (1994 р.). У 1992 –1994 рр. був Головою Українського земляцтва Іркутська.
У 1995 р. владикою Адріаном, нині митрополитом Дніпропетровським і Криворізьким, в Богоявленському соборі м. Ногінська (Московська область) був рукоположений на диякона, а згодом – на священика. З 1996 по травень 2004 р. обіймав посаду секретаря Дніпропетровсько-Криворізької єпархії. Навчався у духовній семінарії в Ногінську, згодом – у Волинській Духовній Семінарії, яку закінчив у 1999 р. В 2004 р. закінчив Львівську Духовну Академію. 14 травня 2004 р. Священним Синодом УПЦ Київського Патріархату обраний на єпископа Сумського і Охтирського. 6 червня 2004 р. рукоположений на єпископа у Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва.
Прес-служба Київської Патрiархiї.
---------------------------------------
Сумська єпархія Української православної церкви Київського Патріархату
40000 м. Суми, вул. Холодногорська, 6,
тел. (0542) 28-01-26, 24-12-81, 25-85-81
факс (0542) 21-01-46
(о. Сергiй)
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)