Загальні втрати російських військових (регулярів і відпускників понад десять тисяч убитими - це дані місячної давності, бойовиків всіх мастей - за двадцять тисяч), при чисельності всього угруповання на наших кордонах - 60-70 тисяч чоловік.

Масові відмови у частинах їхати в Україну. Ці клоуни три місяці не можуть взяти один аеропорт.

Ну, перейдуть вони в наступ, хай навіть з авіацією. Маленька Грузія, з ледь помітним ППО, збила за п'ять днів конфлікту 9 російських літаків.

Ми зіб'ємо 39. А на всю цю нещасну Рашку - штук 200 літаючих трун. А їм ще ж треба прикривати периметр держкордону, протистояти НАТО, Китаю, Японії. Кавказ, знову ж таки, спить і бачить, щоб Москва тут загрузла глибше. Економіка валиться, бюджет.

Питання номер один до теми повстання: кому вигідно, щоб ми боялися "страшного російського наступу?"

Питання номер два: коли кричать про те, що армія втратить управління у разі ліквідації київського керівництва, і, мовляв, вся побіжить, - це ще й ретельно поширювана брехня.

Я вам скажу, що зробить армія, в разі повстання в Києві. Вона негайно вигукне від захвату: нарешті! 

Київське начальство для армії - це жирні сволоти, які не дають їй воювати. Коли для того, щоб отримати статус учасника бойових дій, потрібно місяцями принижуватися перед тиловими пацюками. Коли з 20 розвіданих цілей можна випросити дозвіл на ураження від сили двох. Коли у солдатів нема теплого одягу, а київське начальство віддає 200 млн. Арбузову (читай, сепарам). Коли український ВПК продовжує продавати озброєння і військову техніку Росії. Коли Київ закуповує вугілля у країни-агресора. Коли за півгодини московський посол здатний залякати верховного головнокомандувача до полусмерті. Коли лідери сепаратистів отримують в управління пару комітетів Верховної Ради. Коли доводиться писати по десять пояснювальних за вогонь у відповідь під час "перемир'я".

А тут - такі новини! Всю цю шваль нарешті починають валити! Може, щось зміниться! Заодно, зі своїми орлами-генералами, що з московською пропискою, буде хороший привід поговорити.

Все АТО - це один великий військовий Майдан. Новий майдан у Києві, бажано військовий, дасть не деморалізацію, а вибухову боєздатність.

Навіть якщо в результаті короткої дезорганізації частина території буде десь і втрачена, це з лишком компенсується переходом до логіки управління методом революційної доцільності, яка у воєнний час ефективніша не тільки представницької демократії, але й одноосібного московського правління. Все заберемо назад і ще додамо.

А деморалізує ця перспектива тільки провладну сволоту і пристосуванців - коротше кажучи, контрреволюціонерів і ворогів нашого світлого майбутнього.