Для багатьох шанувальників «сенсаційних розвінчань» нещодавні позачергові вибори Київського міського Голови та депутатського корпусу Київської міської ради виявились вкрай нудним дійством.
Дійсно, якщо не брати до уваги причину самих перевиборів (а вона крилась виключно в економічно-політичних забаганках ініціаторів), ситого звістками обивателя про самогубства міністрів й масовим використанням посадовцями державних коштів задля особистих та корпоративних потреб не здивуєш. Претенденти на міську булаву й крісло депутата докладали неабияких зусиль для того аби бути поміченими. Чого линь вони не обіцяли: безкоштовне метро (Гладчук), біотуалети на кожному розі (Катеринчук), кожному киянинові по 10 соток київського чорнозему, й навіть очищення Києва від некиян (Моня Бродський). Саме задля цього й влаштовували показові суботники (толоки), здавали кров, й висаджували саджанці. Згідно оприлюднених даних, лише на рекламу було витрачено більше мільярду гривень (близько 200млн. долярів).
Звичайно, навіть в цьому помпезно-дешевому водевільчику (маю на увазі все ті ж перевибори) були переможці й переможені. Українці нічого не втратили від очищення Київської міської ради від «помаранчевого проекту» (Нашої України й прилиплої до неї пародії на самооборону). Чільник помаранчевої фракції в міськраді Зорян Шкіряк більше переймався якістю власних світлин в дорогих (з причини друку на товстому глянцевому папері) проте бульварно-примітивних російськомовних журнальчиках.
Дані помаранчевими в часі виборів обіцянки навіть не підіймались на сесіях для обговорення. І геть не тому що «команда» нинішнього міського голови перешкоджала. Паразитуючих на національній ідеї та потребах українців доля народу (в данім випадку киян) жодним чином не цікавила. Проте роздавати оцінки політичним середовищам не є метою даної статті.
Прагну засвідчити інше. Методи до котрих вдавались як в часі передвиборчої агітації, так і в часі підрахунку голосів для багатьох повинні б були стати причиною ув`язнення й запротокольованим інтерв`ю зі слідчими прокуратури. Інша справа чому цього не сталось.
Вимушене спілкування з людьми котрі опинились по різні боки барикад (працювали в конкуруючих між собою за голоси виборців штабах), їхні відверті зізнання (коли за склянкою чаю, а коли й за кухлем пива) дозволили мені зробити вкрай невтішні висновки. Прагнення будь-що опинитися в міській раді (для самих кандидатів), заробити якомога більшу суму (для працівників передвиборчих штабів й продажних політологів) атрофувало в них навіть найелементарніші ознаки моралі. Бог суддя вам, але прагнення унеможливити подальшу тріумфальну ходу брехні й безпринципності зобов`язують мене подати голос обурення й протесту.
Нинішні реалії засвідчили що збайдужілим і зденаціоналізованим політиканам суттєво легше дурити «пересічного українця» аніж узурпувавшим «національну ідею» «помаранчевим» пройдисвітам. Кияни нарешті зрозуміли що лисина й неголеність кандидата на пост міського голови Турчинові (БЮТ) нічого спільного з інтелектом не мають. Проте до вміння відрізнити зерно від полови киянам певно ще далеко. Вихід на політичну арену середовищ створених під конкретне ім`я – яскраве тому свідчення. Блок колишнього Голови ВР Володимира Литвина був створеним переважно з посадовців рад всих рангів й рівнів ще в часи його головування. Незмінні ще з часів почилого геть не в Бозі Союзу бюрократи та створена й вихована ними зміна, користуючись наявною в них інформацією, вдались до гарно продуманих заходів. Голова Шевченківської районної держадміністрації в м.Києві Пилипишин, також ані для киян, ані для мешканців Шевченківського р-ну гідними на возхваляння діями не відзначився.
Проте очолюваний ним «Блок Литвина» в Київській міській раді опинився. Дослідники вже оприлюднили факти масового підкупу виборців. За багатьма багатоповерхівками був закріплений «десятник» обов`язком котрого було будь-що загітувати серед мешканців підконтрольного будинку принаймні півтора десятка осіб. До сорому присталих на пропозиції, за кілька сот гривень (котрі в день отримання як правило й пропиваються) вони уможливили прихід до міськради осіб, для котрих нажива стала головним стимулом будь-яких дій та вчинків.
Учасники голосувань фотографували на мобільний телефон власний бюлетень з відміткою навпроти відповідного номеру, (спостерігачі зазначили, що дуже часто замість звичної «галочки» або «хрестика» там малювали геометричний ромб) й отримували матеріальну винагороду. За аналогічним сценарієм діяв й Громадський Актив Києва. (Подейкують що ГАК й Блок Литвина мали спільного мецената.) Чільник ГАКу Олександр Пабат, даючи інтерв`ю, мало не захлинався у власному словоблудді. Лаючи посадовців котрі «продають Київ», він чомусь замовчував факт приналежності йому близько тридцяти гектарів київської землі. Згідно висновків експертів, зведені на третині з них багатоповерхівки та торгові центри, менше ніж за рік покриють витрати (а це за оцінками експертів близько п`яти мільйонів у.о.) на нинішні передвиборні перегони.
Вартим уваги є й той факт що в дійсності Пабат мало чим різниться від Чернівецького. Всі його передвиборчі заклики зводяться до лайки «посадовців-бюрократів», й пашталакання довкола нинішніх соціальних негараздів. Жодної згадки про стан справ в духовній або культурній царині, тим паче в національній. Марксівська демагогія довкола другорядних проблем. Зайве дивуватись що в новопосталому складі міської ради Блок Литвина вже уклав угоду з аналогічними за суттю Блоком Катеринчука та Блоком Чернівецького про створення коаліції. Гуртом і батька бити, і людей дурити, і землю красти легше.
Мали місце й факти підкупу керівників виборчих дільниць. Більше того, київський активіст формально неіснуючої в Україні і забороненої навіть в РФ націонал-більшовицької партії (чоловік працював в виборчому штабові ПР, прізвища не називаю, оскільки маю з ним непогані товариські стосунки, а знаючих про кого йде мова прошу мовчати й не наражати його на неприємності), оповів мені про вже заготовлені наперед чисті бланки окружних виборчих дільниць з вже проставленими мокрими печатками. Зрозуміло що не на всих дільницях цей план спрацьовував, але ПР суттєво підвищила власний рейтинг переробленими бланками на котрих було «зафіксовано» кількість відданих за неї голосів на окремих дільницях.
Щоб там не казали, як би ми не обурювались, рішенням Територіальної Виборчої Комісії, вибори визнано дійсними. Їхню легітимність підтвердив й створений в Україні Національно-демократичним інститутом США (котрий напряму фінансується Держдепартаментом цієї ж країни) Комітет Виборців.
Тож вітаю вас, кияни. Старанніше пережовуйте подаровану гречку, й на власне уподобання витрачайте зароблені грошики. Проте пам`ятайте що вони виплачувались вам з фондів котрі наповнялись з раніше вкрадених у вас-же коштів. А за вірну службу вас незабаром віддячать новими багатоповерхівками біля ваших вікон. Проте почуваюсь зобов`язаним попередити: ваша нинішня несвідомість, безпринципність й продажність, вже звела нанівець можливе прозріння й подальше справедливе обурення від дій до котрих вдадуться ваші обранці.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Відоме і навіть не замовчане
Світ:
07070787a.jpg
Дійсно, якщо не брати до уваги причину самих перевиборів (а вона крилась виключно в економічно-політичних забаганках ініціаторів), ситого звістками обивателя про самогубства міністрів й масовим використанням посадовцями державних коштів задля особистих та корпоративних потреб не здивуєш. Претенденти на міську булаву й крісло депутата докладали неабияких зусиль для того аби бути поміченими. Чого линь вони не обіцяли: безкоштовне метро (Гладчук), біотуалети на кожному розі (Катеринчук), кожному киянинові по 10 соток київського чорнозему, й навіть очищення Києва від некиян (Моня Бродський). Саме задля цього й влаштовували показові суботники (толоки), здавали кров, й висаджували саджанці. Згідно оприлюднених даних, лише на рекламу було витрачено більше мільярду гривень (близько 200млн. долярів).
Звичайно, навіть в цьому помпезно-дешевому водевільчику (маю на увазі все ті ж перевибори) були переможці й переможені. Українці нічого не втратили від очищення Київської міської ради від «помаранчевого проекту» (Нашої України й прилиплої до неї пародії на самооборону). Чільник помаранчевої фракції в міськраді Зорян Шкіряк більше переймався якістю власних світлин в дорогих (з причини друку на товстому глянцевому папері) проте бульварно-примітивних російськомовних журнальчиках.
Дані помаранчевими в часі виборів обіцянки навіть не підіймались на сесіях для обговорення. І геть не тому що «команда» нинішнього міського голови перешкоджала. Паразитуючих на національній ідеї та потребах українців доля народу (в данім випадку киян) жодним чином не цікавила. Проте роздавати оцінки політичним середовищам не є метою даної статті.
Прагну засвідчити інше. Методи до котрих вдавались як в часі передвиборчої агітації, так і в часі підрахунку голосів для багатьох повинні б були стати причиною ув`язнення й запротокольованим інтерв`ю зі слідчими прокуратури. Інша справа чому цього не сталось.
Вимушене спілкування з людьми котрі опинились по різні боки барикад (працювали в конкуруючих між собою за голоси виборців штабах), їхні відверті зізнання (коли за склянкою чаю, а коли й за кухлем пива) дозволили мені зробити вкрай невтішні висновки. Прагнення будь-що опинитися в міській раді (для самих кандидатів), заробити якомога більшу суму (для працівників передвиборчих штабів й продажних політологів) атрофувало в них навіть найелементарніші ознаки моралі. Бог суддя вам, але прагнення унеможливити подальшу тріумфальну ходу брехні й безпринципності зобов`язують мене подати голос обурення й протесту.
Нинішні реалії засвідчили що збайдужілим і зденаціоналізованим політиканам суттєво легше дурити «пересічного українця» аніж узурпувавшим «національну ідею» «помаранчевим» пройдисвітам. Кияни нарешті зрозуміли що лисина й неголеність кандидата на пост міського голови Турчинові (БЮТ) нічого спільного з інтелектом не мають. Проте до вміння відрізнити зерно від полови киянам певно ще далеко. Вихід на політичну арену середовищ створених під конкретне ім`я – яскраве тому свідчення. Блок колишнього Голови ВР Володимира Литвина був створеним переважно з посадовців рад всих рангів й рівнів ще в часи його головування. Незмінні ще з часів почилого геть не в Бозі Союзу бюрократи та створена й вихована ними зміна, користуючись наявною в них інформацією, вдались до гарно продуманих заходів. Голова Шевченківської районної держадміністрації в м.Києві Пилипишин, також ані для киян, ані для мешканців Шевченківського р-ну гідними на возхваляння діями не відзначився.
Проте очолюваний ним «Блок Литвина» в Київській міській раді опинився. Дослідники вже оприлюднили факти масового підкупу виборців. За багатьма багатоповерхівками був закріплений «десятник» обов`язком котрого було будь-що загітувати серед мешканців підконтрольного будинку принаймні півтора десятка осіб. До сорому присталих на пропозиції, за кілька сот гривень (котрі в день отримання як правило й пропиваються) вони уможливили прихід до міськради осіб, для котрих нажива стала головним стимулом будь-яких дій та вчинків.
Учасники голосувань фотографували на мобільний телефон власний бюлетень з відміткою навпроти відповідного номеру, (спостерігачі зазначили, що дуже часто замість звичної «галочки» або «хрестика» там малювали геометричний ромб) й отримували матеріальну винагороду. За аналогічним сценарієм діяв й Громадський Актив Києва. (Подейкують що ГАК й Блок Литвина мали спільного мецената.) Чільник ГАКу Олександр Пабат, даючи інтерв`ю, мало не захлинався у власному словоблудді. Лаючи посадовців котрі «продають Київ», він чомусь замовчував факт приналежності йому близько тридцяти гектарів київської землі. Згідно висновків експертів, зведені на третині з них багатоповерхівки та торгові центри, менше ніж за рік покриють витрати (а це за оцінками експертів близько п`яти мільйонів у.о.) на нинішні передвиборні перегони.
Вартим уваги є й той факт що в дійсності Пабат мало чим різниться від Чернівецького. Всі його передвиборчі заклики зводяться до лайки «посадовців-бюрократів», й пашталакання довкола нинішніх соціальних негараздів. Жодної згадки про стан справ в духовній або культурній царині, тим паче в національній. Марксівська демагогія довкола другорядних проблем. Зайве дивуватись що в новопосталому складі міської ради Блок Литвина вже уклав угоду з аналогічними за суттю Блоком Катеринчука та Блоком Чернівецького про створення коаліції. Гуртом і батька бити, і людей дурити, і землю красти легше.
Мали місце й факти підкупу керівників виборчих дільниць. Більше того, київський активіст формально неіснуючої в Україні і забороненої навіть в РФ націонал-більшовицької партії (чоловік працював в виборчому штабові ПР, прізвища не називаю, оскільки маю з ним непогані товариські стосунки, а знаючих про кого йде мова прошу мовчати й не наражати його на неприємності), оповів мені про вже заготовлені наперед чисті бланки окружних виборчих дільниць з вже проставленими мокрими печатками. Зрозуміло що не на всих дільницях цей план спрацьовував, але ПР суттєво підвищила власний рейтинг переробленими бланками на котрих було «зафіксовано» кількість відданих за неї голосів на окремих дільницях.
Щоб там не казали, як би ми не обурювались, рішенням Територіальної Виборчої Комісії, вибори визнано дійсними. Їхню легітимність підтвердив й створений в Україні Національно-демократичним інститутом США (котрий напряму фінансується Держдепартаментом цієї ж країни) Комітет Виборців.
Тож вітаю вас, кияни. Старанніше пережовуйте подаровану гречку, й на власне уподобання витрачайте зароблені грошики. Проте пам`ятайте що вони виплачувались вам з фондів котрі наповнялись з раніше вкрадених у вас-же коштів. А за вірну службу вас незабаром віддячать новими багатоповерхівками біля ваших вікон. Проте почуваюсь зобов`язаним попередити: ваша нинішня несвідомість, безпринципність й продажність, вже звела нанівець можливе прозріння й подальше справедливе обурення від дій до котрих вдадуться ваші обранці.
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд