Віддієслівні іменникові форми і їх заміна

    “Слово – ключ від душі, ми шукаємо в ньому сенс і знаходимо цілий світ”. В. Радчук   

    Як відомо, у минулому столітті нашу мову намагались знищити, підрубуючи її національні корені. Питомі українські форми під різним приводом утискали, охрещуючи їх архаїзмами, діалектизмами, розмовною лексикою. Сьогодні нашим завданням є відродження і удосконалення рідної мови.

    Аналізуючи “Словник української мови”, зауважуємо слова, які по суті дублюють одне одного. ?Якому з них варто надати перевагу? Звичайно, треба вилучати довгі форми і культивувати короткі. Приклади:

відділення – відділ;

відновлення – віднова;

вигрівання – вигрів;

виплодження – виплід;

випробування – випроба;

викуплення – викуп;

гоготіння – гогіт;

дзенькання – дзенькіт;

дзюркотіння – дзюркіт;

дороблення – доробка;

зауваження – заувага;

зібрання – збірка;

зневаження – зневага;

з’явлення – з’ява;

клекотіння – клекіт;

ляскання – ляскіт;

настановлення – настанова;

обстановка – обстава;

оброблення – обробка;

оглядання – огляд;

описання – опис;

оповідання – оповідь;

підроблення – підробка;

покликання – поклик;

поривання – порив;

розглядання – розгляд;

розгромлення – розгром;

розроблення – розробка;

садження – садіння;

сінокосіння – сінокіс;

словосполучення – словосполука;

супроводження – супровід;

тишина – тиша;

управління – управа;

цвіркотіння – цвіркання;

шамкотіння – шамкання.

   Також у деяких випадках слова із суфіксальним закінченням на -ння, -ення, -ття треба замінювати дієслівними конструкціями, оскільки перший варіант є калькою російської мови:

після огляду виставки... – оглянувши виставку;

після одержання листа... – одержавши листа;

для закінчення роботи – щоб закінчити роботу.

   Оминаймо віддієслівні іменники, тоді наша мова буде динамічнішою і природнішою.

   Читаймо, аналізуймо і поповнюймо власний словниковий запас питомими українськими формами.

Цю статтю також можна прочитати у Вікіборії