Віддієслівні іменникові форми і їх заміна
Віддієслівні іменникові форми і їх заміна
“Слово – ключ від душі, ми шукаємо в ньому сенс і знаходимо цілий світ”. В. Радчук
Як відомо, у минулому столітті нашу мову намагались знищити, підрубуючи її національні корені. Питомі українські форми під різним приводом утискали, охрещуючи їх архаїзмами, діалектизмами, розмовною лексикою. Сьогодні нашим завданням є відродження і удосконалення рідної мови.
Аналізуючи “Словник української мови”, зауважуємо слова, які по суті дублюють одне одного. ?Якому з них варто надати перевагу? Звичайно, треба вилучати довгі форми і культивувати короткі. Приклади:
відділення – відділ;
відновлення – віднова;
вигрівання – вигрів;
виплодження – виплід;
випробування – випроба;
викуплення – викуп;
гоготіння – гогіт;
дзенькання – дзенькіт;
дзюркотіння – дзюркіт;
дороблення – доробка;
зауваження – заувага;
зібрання – збірка;
зневаження – зневага;
з’явлення – з’ява;
клекотіння – клекіт;
ляскання – ляскіт;
настановлення – настанова;
обстановка – обстава;
оброблення – обробка;
оглядання – огляд;
описання – опис;
оповідання – оповідь;
підроблення – підробка;
покликання – поклик;
поривання – порив;
розглядання – розгляд;
розгромлення – розгром;
розроблення – розробка;
садження – садіння;
сінокосіння – сінокіс;
словосполучення – словосполука;
супроводження – супровід;
тишина – тиша;
управління – управа;
цвіркотіння – цвіркання;
шамкотіння – шамкання.
Також у деяких випадках слова із суфіксальним закінченням на -ння, -ення, -ття треба замінювати дієслівними конструкціями, оскільки перший варіант є калькою російської мови:
після огляду виставки... – оглянувши виставку;
після одержання листа... – одержавши листа;
для закінчення роботи – щоб закінчити роботу.
Оминаймо віддієслівні іменники, тоді наша мова буде динамічнішою і природнішою.
Читаймо, аналізуймо і поповнюймо власний словниковий запас питомими українськими формами.
Цю статтю також можна прочитати у Вікіборії