Чи розуміє пересічний Українець, куди тягне його сучасна влада? Так, вектор на зближення з Москвою видається вже безповоротним. Принаймні, поки Янукович та коаліція з центром у ПР сидять у своїх кріслах. Але що для нас має означати оте зближення з Російською Федерацією?

Залишимо поки що в спокої тези про те, що українська нація мала б почуватися повністю незалежною та самодостатньою – такою, для якої кожен сусід не має права встановлювати правила на свій розсуд. Це мало би давно стати аксіомою для нас, але насправді ми бачимо іншу реальність. Дарма, що із сусідньої держави вже відверто керують Україною, відбирають майно нашої нації, ті політичні сили, що на словах найбільше дбають «про людей» та нібито їх представляють, ще й мають нахабство ставити нам Росію у приклад…

Одним словом, відбувається певна підміна понять, через яку пересічного українця намагаються в чергове надурити. І не тільки намагаються, адже значна частина населення щиро сприймає суто пропагандистські інформаційні качки за чисту монету. Чи мало українців переконані, що середньостатистичний росіянин живе значно краще за них? Чи мало впевнені, що зараз перед ними, як перед росіянами років з десять тому, стоїть простий вибір: або залишатися вільними у своїй бідності, або ж поступитися правами і почати жити краще принаймні з матеріальної точки зору? Таких от дилем перед громадянами нашої держави понаставляли тепер безліч, а мета у них лише одна – переконати якомога більше виборців, що наш шлях розвитку один – до Росії і тільки туди. До речі, візит патріарха РПЦ МП Кирила лише довів абсолютну правоту цього твердження.

Що ж має відбутися, коли Україна і справді максимально зблизиться з Росією? Звісно, це у жодному разі не буде союз на зразок Європейського. Відколи це країна, що потрапляла в лабети Москви, залишалася вільною і мала право хоча б на мінімальну автономію? Керувати буде Москва і тільки Москва. А може кремлівські вожді дадуть нам грошей на краще життя? Тримайте собі ширше кишеню – навіть тепер провінції РФ живуть набагато гірше за віддалені куточки України, а що з нами буде, коли раптом об’єднаємося, як про це мріють чи не всі проросійські сили, в єдине ціле. Жодного матеріального зиску, однак – величезні проблеми в іншій, набагато важливішій сфері – свободі. Для того, щоб уявити собі життя у «братньому союзі», варто лише подивитися, що робиться у Росії зараз.

Отож, у суботу їхні опозиціонери спробували провести чергові акції протесту у великих містах. Пізніше, підсумовуючи результати тих акції, керівники російських силових структур не без задоволення говорили, що протестувальників було менше, аніж журналістів. Утім, зарубіжні засоби масової інформації, зокрема, і польська газета «Жеч Посполіта» влучно підмітили: навіть такі нечисленні акції, коли у багатомільйонних мегаполісах на вулицях з’являється кількасот людей, страшенно лякають російську владу.

А опозиціонери лише спробували захистити статтю 31 своєї ж російської конституції, яка гарантує громадянські права. Увесь протест мав звестися до того, що люди тримали у руках цифру 31 та вигукували гасла на зразок «за конституцію і громадянські права». Жодних слів про повалення існуючої хунти і таке інше. Але, як пишуть зарубіжні ЗМІ, результатом стало затримання у Москві приблизно 80-ти людей, що опинилися серед протестувальників, у Петербурзі – 60-ти. Там, де вони зібралися на акцію, територію огороджували не тільки щільними міліційними кордонами, але й справжніми парканами. На цей час влада позамикала виходи з метро, аби раптом пасажири не перемішалися з учасниками акції та не почали їх підтримувати. А ще – надміру жорстокі побиття під час затримань. Протестувальників повезли до відділків міліції із розбитими носами та подертим одягом. І це – покарання громадянам, які відкрито говорили про конституцію своєї країни!

«Останні події у Російській Федерації мали би стати холодним душем для наших малоросів, - коментує ситуацію заступник голови Української Руспубліканської партії Ростислав Новоженець. – В недію відбувалися лише акції протесту щодо порушення прав людини у Російській Федерації. Але тих, хто просто вийшов на площу, тут же закидали в автобуси зі скрученими руками. Ми наочно побачили, у якому стані тепер дотримання прав людини у сусідній РФ. І в цю Росію нас хочуть загнати як в стійло представники сучасної Української влади. Як би нам важко тепер не було, у себе в країні ми всі принаймні маємо право говорити все, що завгодно. Прямих санкцій за різку критику влади в Україні давно вже немає. Але у якій ситуації всі ми опинимося, якщо збудуться прагнення Януковича та Азарова про технічне об’єднання України та Росії?

Читати далі