Треба молитися за швидку перемогу, але планувати довгу боротьбу. І Україна, і її західні прихильники починають усвідомлювати, що це буде війна на виснаження.
Про це йдеться у статті The Economist від 21 вересня.
The Economist нагадує, що Президент України Володимир Зеленський відвідав Вашингтон для переговорів і наводить слова з його інтерв'ю виданню: "Я маю бути готовим до довгої війни".
Але, на жаль, Україна ще не готова, як і її західні партнери, пише The Economist. Обидві сторони все ще зациклені на контрнаступі. Їм потрібно переосмислити військову стратегію України й те, як управляти її економікою. Замість того, щоб прагнути "перемогти", а потім відновитися, метою має бути забезпечення того, щоб Україна мала достатню силу для ведення тривалої війни й могла розвиватися попри війну.
Перше перекалібрування – військове. Українські солдати виснажені; багато найкращих з них загинули. Попри призов, Україні не вистачає живої сили, щоб підтримувати постійний широкомасштабний контрнаступ. Їй потрібно мобілізувати ресурси та змінити правила гри. Нова тактика і технології можуть привести до перемоги над Росією.
Українські технічно підковані підприємці нарощують виробництво безпілотників: українські безпілотники нещодавно знищили російські військові кораблі; українськіі ракети, схоже, пошкодили велику систему протиповітряної оборони в Криму. Ймовірно, буде завдано ще багато ударів, які погіршать військову інфраструктуру Росії та позбавлять її військово-морського притулку в Чорному морі.
Росія також збільшила виробництво безпілотників. Але Україна може завдати удару у відповідь, коли Росія бомбитиме її, і, можливо, навіть стримати деякі атаки.
Разом з цим наступальним потенціалом, Україна має підвищити свою обороноздатність. Окрім важкого озброєння, вона потребує допомоги в технічному обслуговуванні для ведення багаторічної війни: рутинних ремонтів, надійних поставок артилерії та тренувань.
Тривала війна вимагає кращої протиповітряної оборони. Україна не зможе розвиватися, якщо Росія буде безкарно підривати інфраструктуру та цивільне населення, як вона це робила протягом останніх 18 місяців. Київ є напрочуд життєздатним містом, тому що він має ефективний захист від безперервних повітряних атак. Така ж система необхідна й іншим містам, тому ескадрильї винищувачів F-16 і більше систем протиракетної оборони є вкрай важливими.
Також необхідне економічне перекалібрування. Це означає менше пафосних планів післявоєнної відбудови та більше уваги до збільшення виробництва і капітальних витрат вже зараз. Економіка скоротилася на третину, і майже половина бюджету України оплачується західними грошима.
Якимось дивом гривня зміцнилася – навіть попри те, що приватні інвестиції різко скоротилися. В умовах, коли близько 1 мільйона людей взяли до рук зброю, а мільйони втекли з країни, робочої сили не вистачає.
Українська економіка повинна перейти від залежності від допомоги до залучення інвестицій, навіть попри те, що конфлікт (на жаль, так називає війну The Economist – прим. моя, О.К.) не вщухає.
Україна має великий потенціал – від виробництва зброї до переробки більшої кількості сільськогосподарської продукції. Завдання полягає в тому, щоб заохотити місцеві та іноземні фірми інвестувати більше, а також заманити більше українців назад до спокійніших частин країни на заході.
Краща безпека може допомогти. Чим сильніша протиповітряна оборона України, тим менший ризик того, що новий завод буде підірваний. Чим далі буде відсунутий російський флот, тим безпечніше експорт може йти через українські порти на Чорному морі.
Але економічні реформи також мають значення. Необхідно зробити більше для приборкання давньої корупції в Україні, а пріоритетом має бути забезпечення прозорості та неупередженості судової системи.
Необхідно також зробити більше для полегшення ведення бізнесу – від визнання кваліфікацій, отриманих біженцями за кордоном, до надання компаніям страхування на випадок воєнних дій.
Все це вимагає політичної волі від України, а також від її друзів на Заході. У довгостроковій перспективі найкращою гарантією безпеки України є членство в НАТО. Якщо цього не станеться, партнери пообіцяли створити мережу двосторонніх гарантій безпеки.
Не менш важливим є те, що може запропонувати Європейський Союз: не лише гроші, але й перспективу членства. Нелегко розвивати процвітаючу економіку, будучи заваленим вибухівкою – навіть Ізраїлю ніколи не доводилося стикатися з таким потужним агресором.
Але Україна, на відміну від Ізраїлю, може одного дня інтегруватися в найбагатший економічний блок світу. Дорожня карта вступу до ЄС, розрахована, скажімо, на десять років, з чіткими проміжними етапами, дала б надію українцям і прискорила б економічні реформи, так само як така ж обіцянка надихнула більшу частину Східної Європи в 1990-х роках.
Поразка України означатиме для ЄС наближення машини вбивств Путіна до його кордонів, зазначається у статті. Успіх України означатиме нового члена ЄС з 30 мільйонами добре освічених людей, найбільшою в Європі армією і великою сільськогосподарською та промисловою базою.
Занадто багато розмов про Україну ґрунтуються на "припиненні війни". Це потрібно змінити. Моліться за швидку перемогу, але плануйте довгу боротьбу і Україну, яка зможе вижити та процвітати.
Наші інтереси:
Зрозумілий виклад того, що Захід хоче від України. Від української влади вимагають реформ і прозорості.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Україну очікує довга війна. Потрібна зміна курсу – The Economist (Британія)
Категорія:
Світ:
Треба молитися за швидку перемогу, але планувати довгу боротьбу. І Україна, і її західні прихильники починають усвідомлювати, що це буде війна на виснаження.
23092104.jpg
Про це йдеться у статті The Economist від 21 вересня.
The Economist нагадує, що Президент України Володимир Зеленський відвідав Вашингтон для переговорів і наводить слова з його інтерв'ю виданню: "Я маю бути готовим до довгої війни".
Але, на жаль, Україна ще не готова, як і її західні партнери, пише The Economist. Обидві сторони все ще зациклені на контрнаступі. Їм потрібно переосмислити військову стратегію України й те, як управляти її економікою. Замість того, щоб прагнути "перемогти", а потім відновитися, метою має бути забезпечення того, щоб Україна мала достатню силу для ведення тривалої війни й могла розвиватися попри війну.
Перше перекалібрування – військове. Українські солдати виснажені; багато найкращих з них загинули. Попри призов, Україні не вистачає живої сили, щоб підтримувати постійний широкомасштабний контрнаступ. Їй потрібно мобілізувати ресурси та змінити правила гри. Нова тактика і технології можуть привести до перемоги над Росією.
Українські технічно підковані підприємці нарощують виробництво безпілотників: українські безпілотники нещодавно знищили російські військові кораблі; українськіі ракети, схоже, пошкодили велику систему протиповітряної оборони в Криму. Ймовірно, буде завдано ще багато ударів, які погіршать військову інфраструктуру Росії та позбавлять її військово-морського притулку в Чорному морі.
Росія також збільшила виробництво безпілотників. Але Україна може завдати удару у відповідь, коли Росія бомбитиме її, і, можливо, навіть стримати деякі атаки.
Разом з цим наступальним потенціалом, Україна має підвищити свою обороноздатність. Окрім важкого озброєння, вона потребує допомоги в технічному обслуговуванні для ведення багаторічної війни: рутинних ремонтів, надійних поставок артилерії та тренувань.
Тривала війна вимагає кращої протиповітряної оборони. Україна не зможе розвиватися, якщо Росія буде безкарно підривати інфраструктуру та цивільне населення, як вона це робила протягом останніх 18 місяців. Київ є напрочуд життєздатним містом, тому що він має ефективний захист від безперервних повітряних атак. Така ж система необхідна й іншим містам, тому ескадрильї винищувачів F-16 і більше систем протиракетної оборони є вкрай важливими.
Також необхідне економічне перекалібрування. Це означає менше пафосних планів післявоєнної відбудови та більше уваги до збільшення виробництва і капітальних витрат вже зараз. Економіка скоротилася на третину, і майже половина бюджету України оплачується західними грошима.
Якимось дивом гривня зміцнилася – навіть попри те, що приватні інвестиції різко скоротилися. В умовах, коли близько 1 мільйона людей взяли до рук зброю, а мільйони втекли з країни, робочої сили не вистачає.
Українська економіка повинна перейти від залежності від допомоги до залучення інвестицій, навіть попри те, що конфлікт (на жаль, так називає війну The Economist – прим. моя, О.К.) не вщухає.
Україна має великий потенціал – від виробництва зброї до переробки більшої кількості сільськогосподарської продукції. Завдання полягає в тому, щоб заохотити місцеві та іноземні фірми інвестувати більше, а також заманити більше українців назад до спокійніших частин країни на заході.
Краща безпека може допомогти. Чим сильніша протиповітряна оборона України, тим менший ризик того, що новий завод буде підірваний. Чим далі буде відсунутий російський флот, тим безпечніше експорт може йти через українські порти на Чорному морі.
Але економічні реформи також мають значення. Необхідно зробити більше для приборкання давньої корупції в Україні, а пріоритетом має бути забезпечення прозорості та неупередженості судової системи.
Необхідно також зробити більше для полегшення ведення бізнесу – від визнання кваліфікацій, отриманих біженцями за кордоном, до надання компаніям страхування на випадок воєнних дій.
Все це вимагає політичної волі від України, а також від її друзів на Заході. У довгостроковій перспективі найкращою гарантією безпеки України є членство в НАТО. Якщо цього не станеться, партнери пообіцяли створити мережу двосторонніх гарантій безпеки.
Не менш важливим є те, що може запропонувати Європейський Союз: не лише гроші, але й перспективу членства. Нелегко розвивати процвітаючу економіку, будучи заваленим вибухівкою – навіть Ізраїлю ніколи не доводилося стикатися з таким потужним агресором.
Але Україна, на відміну від Ізраїлю, може одного дня інтегруватися в найбагатший економічний блок світу. Дорожня карта вступу до ЄС, розрахована, скажімо, на десять років, з чіткими проміжними етапами, дала б надію українцям і прискорила б економічні реформи, так само як така ж обіцянка надихнула більшу частину Східної Європи в 1990-х роках.
Поразка України означатиме для ЄС наближення машини вбивств Путіна до його кордонів, зазначається у статті. Успіх України означатиме нового члена ЄС з 30 мільйонами добре освічених людей, найбільшою в Європі армією і великою сільськогосподарською та промисловою базою.
Занадто багато розмов про Україну ґрунтуються на "припиненні війни". Це потрібно змінити. Моліться за швидку перемогу, але плануйте довгу боротьбу і Україну, яка зможе вижити та процвітати.
Зрозумілий виклад того, що Захід хоче від України. Від української влади вимагають реформ і прозорості.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта