Про це 29.07.2015 в ефірі радіо Ера ФМ говорив політолог Ігор Хсів.

Влада України продовжує широку співпрацю  з РФ, санкції, які могла б і повинна була б ввести, не вводить і досі.

До Криму в нечуваних масштабах продовжується ввіз товарів. Певні ділки від влади наживаються – на кожній фурі вони заробляють від 5 до 8 тисяч доларів. Черги з фурами на кордоні між Україною і Кримом означають не просто контрабанду – під час війни це пряма підтримка ворога і агресора.

За міжнародними нормами забезпечення окупованих територій лягає на окупанта, тобто на Росію. Але цим забезпеченням фактично займається українська влада. І це є державною зрадою. «Підтримуючи ворога,  ми стріляємо нашим хлопцям, які на фронті, у спину».

За інформацією СБУ у Криму розгорнута ціла мережа з підготовки вбивць і терористів – понад  8 таборів на території Криму.  Потім їх засилають на Донбас вбивати наших воїнів. І це існує вже більше року. Україна тим часом постачає туди продовольство, електроенергію, частково воду. 

«Це не просто неприйнятно, це є зрада», - каже політолог і зауважує, що це бачить весь світ. Захід  вважає зрадою політику української влади під час війни з Росією і замислюється над тим, чому Захід  має нести якісь фінансові збитки, якщо українська влада зраджує.

Хсів вважає, що нещодавній приїзд французьких депутатів до Криму є реакцією Заходу на зрадницьку політику влади України. Хоча офіційна Франція заявила, що той візит був приватний і не може демонструвати офіційну позицію Франції. Політолог при цьому повідомив, що готується подібний візит до Криму групи італійських депутатів.  Він відзначив, що є велике обурення і недовіра до України, яка до сих пір по-справжньому не впровадила санкції для РФ, вимагаючи при цьому від ЄС і США посилення їхніх санкцій.

Щодо війни на сході України

«Росія вже зрозуміла, що війна на сході України не буде такою прогулянкою, як це було в Криму», - сказав політолог.

Він вважає за потрібне визнати, що Україна неоднорідна, неоднорідна в етнічному і соціальному плані. Чому робота російської агентури спрацювала тільки в окремих районах Донбасу? Вони ж думали, що це спрацює на всій східні території  України, що буде, як в Криму. Вони не очікували протидії від Харкова, Одеси, Миколаєва.

Нам розповідали, що схід і захід України – разом. Але Ігор Хсів вважає, що це не зовсім так. Різна історія, різний національний склад.  Крим, Донецька і Луганська області – це дійсно ті  регіони, які вирізняються від інших областей України.

Українці і кримські татари в Криму – в меншості. Етнічні росіяни складають майже 60%. В Севастополі – 75%. Крім того, за останні 25 років до мешканців Севастополю додалися відставники Російського Чорноморського флоту.

В Донецькій і Луганській областях етнічні українці складали 47-48%. Якщо зараз подивитися на лінію розмежування на Східному фронті, то можна побачити, що вона чітко проходить  по півночі Луганської області і сході Донецької області – це ті райони, де сконцентроване етнічне українське населення.  В містах Луганську і Донецьку суттєво переважає російська етнічна складова. 

«Це правда, і не треба про це мовчати, – каже Хсів. – Інше питання  – це соціальна складова населення».  На Донбасі, який був промисловим, вугільно-добувним регіоном,  жахливі умови життя і праці формують певний менталітет.  Але не тільки це. 

Після війни, з кінця 40-років минулого століття,  коли почалося масове будівництво шахт і видобуток вугілля, існувала система примусового направлення на роботу. На Донбас на роботу на шахтах направляли також людей після звільнення, які відбули свої строки покарання, з усього СРСР. « Але ми про це також не говоримо. Не треба боятися говорити правду!» - каже він.

У 90-ті роки на Донбасі на 100 тисяч населення колишні засуджені складали відсоток вищий в десятки, якщо не в сотні разів, ніж в решті областей України.  Велика кількість шахтарів – це колишні зеки.

У фільмі «Кримінальна окупація», який був знятий митцями Донбасу у 2007 році, як раз і висвітлюються ці питання.

Російська пропаганда там отримала найбільший ефект саме завдяки фактору національно-соціального складу населення, заявляє політолог.  В Криму – за рахунок етнічного російського населення, яке заселило Крим після депортації кримських татар, вірмен, німців. До війни росіян там була меншість.  

Інша проблема полягає в тому, що в тих регіонах владою нічого не робилося, навпаки – там було повне сприяння російській пропаганді. І це почалося давно.

Головна зброя – це телевізор, а не гради чи танки, відзначив політолог. Тому що це – зброя по захопленню і окупації людської свідомості.

Але українська влада свідомо у своїй діяльності підтримує війну і сприяє пропаганді.  Зараз українській владі потрібна гаряча фаза війни.

Єдиний ланцюжок – це блокування і імітація реформ,  прихована пряма і непряма підтримка агресора  (і не тільки за допомогою торгово-економічних зв’язків та постачання Криму і Донбасу).

В Україні продовжують працювати російські банки і російський бізнес,  Україна за півтора роки війни не подавала позивів до міжнародних судів та інших інституцій на Росію за нанесення величезної шкоди на Донбасі і в Криму.  Це вже не десятки, а сотні мільярдів доларів.

Цього не робиться свідомо! Є певні домовленості  офіційного Києва з Кремлем. Інакше все це пояснити неможливо.

Якби влада називала речі своїми іменами, як те, що відбувається на сході України, це – не АТО, а війна, можна було б блокувати голос Росії в Раді безпеки ООН.