У Найвище
У Найвище
Сьогодні вже певно собою весну відчуваю,
Бо думка у Сонце - над Сонце! - високо-високо злітає…
І лине в безмежність, над простору чистими снами,
Собою світи огортає – сама виростає світами…
То думка-молитва про кращість, верховність в людині,
Вона є про тебе: про матір-отця, дочку й сина…
То думка про те, як всім нам у цім світі
Пресвітлу Гармонію-Вищість в собі проявити…
Як стати каналом, судинами, чистим сосудом,
Що Всесвіт вміщає в собі і несе його людям,
Як бути Собою – світити! - і навіть в найтяжчії миті
Являти свідомість та іспиту щиру відкритість…
Зробити себе інструментом, отими від Бога руками,
Щоб ними творити Красу найвищого сенсу віками!
Розкритися величчю сили своєї духовної суті,
Розкрилитись в безмір... Любити...Радіти...
І БУТИ!
Наталка Артанія Кобза
(Рада Сонячна)
Проявляти через себе найвищі - Божественні - вібрації
на Землі, в матерії, означає бути на шляху творення себе Боголюдиною.