У Лебедині козацькою могилою увічнили пам'ять закатованих мазепинців

Він  прагнув відокремити Україну від Російської імперії і створити вільну та незалежну державу. Але здобути волю козакам тоді не вдалося, разом із своїми союзниками вони зазнали поразки у битві під Полтавою.

З тих пір історики Російської царської та комуністичної імперій називали мазепинців не інакше як «зрадниками», хоч насправді, це Петро І зрадив українському козацтву, порушивши всі попередні угоди про збереження їхніх вольностей.

Після Полтавської битви царські сатрапи вчинили нечуваний кривавий банкет, знищуючи всіх, хто воював на боці Івана Мазепи, допомагав чи просто співчував йому. А скільки було безневинних жертв, не злічити. У листопаді 1708 року військо Меншикова вщент знищило Батурин, де було замучено і страчено всіх жителів незалежно від віку та статі.

Подібна до Батуринської трагедії була і розправа з мазепинцями у Лебедині. У цей час тут знаходилася ставка Петра І. За його наказом князь Меншиков тут чинив слідство й суд над козаками і місцевими мешканцями, що підтримували гетьмана. Вони  загинули в страшних муках від найжорстокіших катувань.  Їх колесували, садовили на палі, четвертували. За неточним даним з 25 листопада по 26 грудня 1708 року тут було страчено біля 900 прибічників гетьмана. Але ці трагічні події замовчувалися упродовж трьох століть.

Та минули віки, і канули в Лету самі імперії. З перших літ незалежності українські патріоти Лебедина загорілися ідеєю увічнити пам’ять закатованих мазепинців. У 1993 році на місці їхнього поховання була насипана символічна Козацька могила. Але місцеві краєзнавці, історики й просвітяни мріяли про спорудження тут справжнього меморіалу, гідного борців за народну волю. На народні кошти було замовлено й виготовлено кам’яного хреста, який з 2006 року зберігався у місцевого краєзнавця Бориса Ткаченка. Але будівництво самого меморіалу з різних причин відкладалося.

І ось, в 2013 році за підтримки приватного підприємця Валерія Чалого та міської влади, в сквері пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років було насипано курган, на ньому встановлено кам’яного хреста та невеличку капличку з образом покровительки України й українського козацтва Покрови Пресвятої Богородиці. На меморіальній гранітній дошці викарбовано напис: «Славним козакам, борцям за волю України 1708-1709 років. Пам’ять про вас довічна… Від вдячних нащадків».

Майже всі лебединці зібралися 20 жовтня біля меморіалу. Тут були й ініціатори його спорудження, які впродовж двадцяти літ не втрачали надію на відкриття цього пам’ятника, і молодь, що знає про козацьку добу з уроків історії у школах та лекцій у вишах, почесні гості та представники українського козацтва. Панахиду за полеглими козаками відслужив благочинний Лебединського району отець Миколай.

Учасників заходу привітали міський голова Анатолій Троян та голова районної ради Олексій Гордіяш. Вони зазначили,  що саме завдячуючи місцевим краєзнавцям та історикам - почесному громадянину Лебедина Борису Ткаченку, педагогу, історику та поету Анатолію Удоду, отаману Сумського козачого полку генерал-осавулу Михайлу Безуглому, директору ТОВ «Крук» Валерію Чалому та іншим незаангажованим комуністичним минулим представникам міста було зведено цей меморіал «Козацька могила».

На думку Бориса Ткаченка у центрі Лебедина, на місці самих катувань і страт українських козаків, також необхідно звести пам’ятник. Його підтримав уродженець Лебедина історик Сергій Шумило, зазначивши, що це місце, як і Берестечко, є священним у нашій історії, адже воно рясно полите кров’ю українських мучеників. І воно мало б ушановуватись всією Україною, сюди мали б здійснюватись загальнонаціональні прощі-паломництва.

Приєдналася до такої ініціативи й відома українська співачка Оксана Білозір. У своєму привітанні вона написала: «Я щаслива за відмолені нескорені душі козацькі! Царство Небесне і вічная пам’ять! Маємо ще один маршрут, куди хочеться поїхати, щоб помолитися й схилити свою голову».