І я б так не раділа, втішаючись демократичністю процесів. Вибори – це УСВІДОМЛЕНИЙ вибір. Ви впевнені, що ті, хто голосував за набор пікселів на телеекрані, робив це усвідомлено? – питає Зоя Казанжи, спеціаліст з комунікацій, на своїй сторінці у Фейсбук.

І тут можна скільки завгодно розповідати про «протестне» голосування, про втому від діючої влади, про корупцію і кадрові дурниці. Але чому з 39 кандидатів, де були люди з бекграундом і репутацією, виборець раптом вибрав голограму? Голограма народила 6 роликів і всілякими способами уникає будь-якого спілкування. Голограма не артикулює нічого, окрім набору банальностей і обіцянок. Голограму раптом почали підтримувати ті, хто «славиться» інформаційними і політехнологічними операціями по всьому світу. Голограму чекають люди, які втікали з країни або причаїлися, щоб пересидіти.

Нинішній тріумф Голограми дуже схожий на спецоперацію, про яку попереджала Юлія Тимошенко в 2017 році. Про домовленість олігархів привести до влади віртуального персонажа, який ними і керуватиметься.

В мережі активно розходяться матеріали про російське втручання – операція з назвою Буратіно.

Напередодні виборів з’являються розслідування, матеріали яких до того збиралися 3 роки, але оприлюднилися так вчасно. І це не злив – це, звісно ж, розслідування. І саме воно стає спусковим механізмом до подальших подій.

Напередодні виборів один із найзапекліших ворогів нинішнього «режиму», активіст-антикорупціонер, о 7.30 ранку заводить в НАБУ «знайомити» з Ситником одного із найвпливовіших персонажів штабу Голограми. Пояснює, що його просто про це «попросили». І от з цього місця я не вірю більше Шабуніну ні на краплю.

І якщо вам здається, що звернути з нашого шляху і європейського курсу неможливо, то згадайте хоча б Росію. З НТВ і публіцистами, з якісними медіа і опозицією. І яка за десяток років перетворилась в країну, де живуть зомбовано-налякані люди. Де слова про свободи і права стали просто набором літер. Де, як і 50 років тому, на всяк випадок не розмовляють на дражливі теми вголос. Де не критикують владу. І де колишня діяльність Сталіна користується 70-відсотковою підтримкою росіян.

Тому все, що відбувається зараз – це наруга над інститутом виборів; над виборцями, які не розуміють, як їх використовують технологічно; над медіа, чий запит на спілкування з найрейтинговішим кандидатом нахабно ігнорується.

Все, що відбувається зараз, – це сфера органів державної безпеки.

І я б не заспокоювалась мантрами про те, що «не варто сваритися зі своїми, нам ще разом на Майдан виходити» або «тримаймося, нам же ще за ними прибирати». Все – набагато серйозніше.

Ми навіть не уявляємо, який монстр народжується на наших очах.