Забезпечення життєвих і виробничих потреб тварин має великий вплив на кінцевий фінансовий результат ферми. Тому вибір товарів для тваринництва краще здійснити в магазині Ава маркет. Важко сказати, скільки поживних речовин необхідно конкретній свині для отримання високої продуктивності.

Залишається тільки оцінити оптимальні рівні цих поживних речовин у кормах для цієї технологічної групи. У цьому й полягає роль стандартів або рекомендацій щодо годівлі як початку для приготування кормових сумішей.

Як годують свиней в країнах світу

Можливо, нам варто почати з найбільших виробників свиней. Так, у США кожні кілька років випускаються рекомендації щодо харчуванню NRC, у яких найбільше місця приділяється потреби в енергії та амінокислотах з урахуванням їхньої засвоюваності в кишківнику. Вони також включають вказівки на рівень вітамінів, мікро- і макроелементів. У NRC ви знайдете рекомендації щодо використання певних компонентів суміші залежно від технологічної групи.

У Європі деякі країни, наприклад, Іспанія, слідують американським стандартам. Однак деякі розробили свою власну модель годування. У Нідерландах, як і в американському NRC, важливі рекомендації CVB, які враховують перетравність амінокислот. У данців також є своя модель годування, яка ґрунтується на власних експериментальних результатах, доповнених звітами з інших країн.

Значну роль відіграють наукові інститути Франції, де INRA надає норми годівлі не тільки для свиней, а і для жуйних тварин і птиці. У Німеччині широко використовуються рекомендації DLG. У всіх країнах особлива увага приділяється взаємозв’язку між вмістом поживних речовин у кормах і їхнім виділенням у довкілля. Основним показником у такому випадку є баланс азоту і фосфору.

Стандарти проєктування

Зараз норми годівлі свиней найчастіше встановлюються на основі так званої тваринної моделі. Це означає, що потреби в харчуванні визначаються на основі єдиної моделі, встановленої для технологічної групи. За цим принципом працюють такі програми, як InraPorc (INRA) або Swine (NRC), які доступні в інтернеті. Ви вибираєте цікаву для вас групу свиней, а потім визначаєте масу тіла, зріст, стать, температуру тощо. На основі цієї інформації програма визначає потреби в житлі та виробництві. Зрозуміло, ці дані належать до прийнятої моделі (патерну) тварини та можуть значно відрізнятися від реальності, особливо якщо тварина міститься в поганих екологічних умовах.

Під рукою

Комбікорм містить різні поживні речовини, кількість яких не випадкова. Їхній рівень визначається різними стандартами, а для деяких із них є й законодавчі норми. Кожна компанія, що продає корми, зазвичай має свою власну програму годування, засновану, звичайно ж, на її продукції. Хоча, на перший погляд, ці програми схожі, їх відрізняє якість, конкретна технологія на конкретному заводі та наявна сировинна база.

В Україні саме кормові компанії задають напрями в годуванні та коригують раніше прийняті стандарти. Найчастіше компанії рекомендують збільшити вміст певних інгредієнтів у кормах, що відповідає їхнім інтересам. На жаль, національні наукові установи не беруть участі у виправленні такого стану справ.

В Україні також немає незалежної установи, яка б на практиці перевіряла кормові суміші, наявні на ринку. Тут варто зазначити, що ця проблема успішно вирішена в Німеччині, де в регіональних центрах, які крім загального сільського господарства містять свиней, тестуються не тільки корми, але й моделі поїлок, корит, стійл для свиноматок тощо.