СРСР з 20-х років був стратегічним постачальником Німеччини

Чи була та війна безповоротної чи її можна було уникнути? Це було перше запитання, яке поставив ведучий Ігорю Хсіву, незалежному експерту, політологу в ефірі радіо Ера ФМ у передачі на тему «Правда про другу Світову». 

Невідома війна. Так він назвав війну між СРСР і Німеччиною, яка почалася на теренах Радянського Союзу 22 червня 1941 року. Він також відзначив, що в Україні досі не відновлена історична справедливість, не засуджено організаторів та винуватців Другої світової війни.

«Ми нічого не знаємо про те, що ініціатором Другої світової війни була не нацистська Німеччина, а Радянський Союз. Починаючи ще з 1921 року почалися перші військові контакти молодої радянської влади з кайзерівською Німеччиною, а з 1922 року почалася широкомасштабна військово-технічна співпраця. Саме завдяки Радянському Союзу почалося відродження військово-промислового комплексу Німеччини. Гітлер опинився в кріслі канцлера Німеччини завдяки Радянському Союзу».

З Радянського Союзу до Німеччини постачалися товари, починаючи від харчів і закінчуючи кольоровими металами і алюмінієм для виробництва броні. Протягом півтора місяця після початку війни між Радянським Союзом і Німеччиною, ешелони з зерном і металом продовжували йти до Німеччини з СРСР.

Гітлер користувався величезною підтримкою німців. Він був видатним реформатором Німеччини. Німецька економіка з 1933 по 1936 роки зробила шалений ривок у своєму економічному розвитку.

Напад на СРСР здійснювався не лише Німеччиною. У війні також брали участь країни-союзники Німеччини – Румунія, Угорщина, Словаччина, Італія, Фінляндія. Це – офіційні союзники. Окрім цього у Вермахті була велика кількість волонтерів з усієї Європи – голландців, датчан, французів, норвежців, балтійських народів, які вважали Радянський комунізм небезпечним злом.

Операція «Гром» – напад Радянського Союзу – була призначена на 6 липня. Тому Гітлер вирішив випередити Сталіна і напав першим на СРСР.

Німці просунулися на величезну територію СРСР і мали такий великий успіх попри меншу кількість військ і техніки тому, що радянські війська, особливо Південно-Західний фронт, не хотіли воювати і переходили на сторону німців, бо ненавиділи Радянську владу. Особливо українці, які пережили голодомор і страшенні репресії.

Переважна більшість генералів Червоної Армії були не воєначальниками, а патологічними катами і садистами. Вони знищили таку кількість радянських солдатів, яку в історії ніхто ніколи не знав. Людські втрати були 1 до 14 у порівнянні з німецькими солдатами і офіцерами.

Близько 2 млн. чоловік здалися в полон до німців, кинувши зброю, у перші місяці війни, зауважив історик Віктор Король. Разом зі зброєю, у тому числі важкою, здалося півтора мільйони. Близько 1 мільйона розсіялися по лісах.

На території України була лише СС Галичина, а в росіян – Русская бригада СС, Особая Дівізія Росія Абвера, Бригада полковника Боярського, полковника Смисловського, Гвардєйська Бригада РОА (Руская освободітєльная армія) і т.д.