Коли ми чуємо слово "культура", наша рука тягнеться до пилососа. Аби той навіки поховав у своєму чреві конгломерат коханок, переодягнутих у жіноче плаття юнаків та хітрозроблених ректорів без жодного натяку на наявність вокалу. Культура (без лапок і з великої літери) сьогодні - це андерграунд. Як справжня етнічна, так і класична. Так і рок-н-рол.
Народний Оглядач розпочинає серію інтерв'ю з тими, хто перебуває на передовій в боротьбі на культурному фронті. З тими, хто відстоює інтереси сильної, здорової, думаючої нації дня завтрашнього.
В одному із затишних київських пивбарів головний редактор НО Володимир Алмашин мав вельми корисну бесіду з бас-гитаристом легендарної рок-групи Кому Вниз Сергієм Степаненком.
ВА: Останній публічний виступ Кому Вниз у жовтні минулого року на Європейській площі продемонстрував неабиякий рівень популярності групи. А композиція Птах На Ім'я Нахтігаль стала тим, чим був Суботів 12 років тому. Колективна реакція публіки на перші ж її акорди була, без перебільшення, вражаючою. Чи відчуваєте ви той могутній вплив, що мають тексти та музика Кому Вниз на аудиторію?
СС: Напевне, висловлю не лише свою думку, але й точку зору усіх музикантів, у першу чергу Андрія Середи. Суботів і Нахтігаль належать до тієї категорії творів, які однаково сприймаються, не зважаючи на плин часу. Ці масові вставання, єдиний емоційний порив синтезується між учасниками групи та слухачами, посилюючи щось на кшталт ланцюгової ядерної реакції. Обидві ці композиції мають свою паралельну історію, протягом якої відбувалася їхня взаємопідтримка та взаємопідсилення. Є такі речі, які є потужними апріорі. Як ядерна зброя. Згадаймо хоча б Червону Руту, - її будуть співати і за сто років. Це дуже сильні категорії, синтезовані величезною кількістю людей не тільки у музиці, але й у фізиці, хімії. Все залежить від процесу і моменту використання: підривання маленької атомної бомби в космічному просторі є фікцією у порівнянні з її застосуванням на Європейській площі.
ВА: В суспільстві існує об'єктивний попит на мистецькі форми, що напряму асоціюються з історичною памяттю, збереженням етнічної ідентичності, спрагою за порядком і великими національними ідеалами. Власне, цей попит зумовлений насильницьким нав'язуванням дегенеративних форм існування. У зв'язку з цим сучасні патріотичні кола нової хвилі звертають увагу на рок-музику, зокрема - на Кому Вниз.
СС: Революційність рок-культури, принаймні певних її пластів, продовжує бути данністю, породжуючи час від часу якісно нову кров. З іншого боку пристосуванці, зорієнтовані на задоволення виключно власних потреб, зацікавлені у плеканні псевдокультури власного обслуговування. За допомогою ЗМІ можна насадити все, що завгодно. Будуть щодня розкручувати Шостаковича - і популярність його не матиме меж. Густав Малер? Аналогічно, жодних проблем. Натомість, однак, нав'язуються схеми, не дотичні до складної філософської думки. Тому Кому Вниз є колективом не модним. Кожен з нас накопичує власний досвід, власні переживання, а потім має місце гармонійне поєднання. Хоча пріоритет лишається за Андрієм Середою, як за фронтменом, голосом групи, якому болить те, про що він співає. Головне, на мою думку, - культ поваги до себе, розумної самодостатності. Бо те, що продукує сучасна освіта, інакше як дегенерацією не назвеш. І дуже добре, що люди, які створили журнал Перехід-ІV, простим і доступними стилем подачі об'єднують все те прогресивне, що є в нашому суспільстві. Для цього є усі передумови: значна кількість молодих людей принципово ігнорує розрекламоване лайно. Наступним кроком має бути подальше організаційно-пропагандивне оформлення сукупного правого руху, спільної дії, в тому числі і з елементами музики. Завдяки цьому ми зможемо утворити ефективну атмосферу для діалогу між тими, хто хоче бачити наше суспільство якісно іншим. На-сьогодні Кому Вниз дуже глибоко поєднали власну філософію з тими тенденціями, що з'явилися останнім часом в Україні та світі. Цей процес набув ознак нестримності.
ВА: Серед ваших фанатів циркулює гіпотеза, що у наступному альбомі Кому Вниз порадує народ творами з елементами маршової музики. Це так?
СС: Так, це правда. Пригадується, колись нашу творчість визначали терміном важкий симфонічний панк-рок. Згодом з'явилися тенденції індустріалізації, тобто того, що ми відчуваємо поруч із собою щодня. Але рух вперед постійно присутній. 10 лютого виповниться 15 років, як ми разом. З цієї висоти ми прийшли до висновку, що грати просту музику складно. Маршова музика деякими рок-експертами сприймається в контексті готики. Матеріал нашого нового альбому буде позначений потойбічною лірикою, поєднаною з відповідною мелодикою та ритмікою. Це музика стану. Поєднання простого із складним. Філософія текстів провокує появу віброефектів. Ми відчуваємо, що це - наше. Коли мелос сам по собі здатен розповісти про щось, окрім тексту. Занурючи слухача до переживань, обумовлених відчуттям реальності страждань, внутрішніх та зовнішніх емоцій.
ВА: А як щодо діяльності на міжнародній арені?
СС: Минулого року Кому Вниз вдало виступили на готичному фестивалі у Ляйпцигу. Там нас розуміли без перекладу, сприймаючи за рахунок музичної естетики. Вже потім, дізнавшись про текстове наповнення, зацікавлення групою зросло ще більше. Зараз маємо пропозицію від Mama-music щодо запису композиції Moja Krew польської групи Respublika, популярної ще 20 років тому. У нашій інтерпретації вона матиме назву Наша Кров. За участю Кому Вниз заплановано тур українських рок-виконавців Польщею, аби підняти той бунтівний дух на зламі сімдесятих-вісімдесятих, в контексті якого, до речі, оптимальними видаються згадані на початку нашої бесіди Суботів та Нахтігаль.
ВА: Сергію, а яку музику слухаєш ти?
СС: Зразком для мене лишається музика, на якій я виріс - Led Zeppelin, Ozzy Osbourne, King Crimson, Mick Jagger. Слухаю композиції поліритмічної стилістики, коли, наприклад, паралельно триває кілька вокальних та ритмічних тем. Взагалі в цьому питанні намагаюсь відходити від існуючих стандартів, проте коли вже брати якусь стандартизацію, чи то джазову, чи рок-н-рольну, ціную наявність власного бачення. В цьому ракурсі хочу відзначити Jonhy Rotten'а. Вражає, як міг торкатися найтонших психологічних моментів John Lennon. Завдяки спадщині цих виконавців я трохи по іншому почав думати в музичному плані. Зрештою подібний підхід до музичної культури і об'єднав нас в складі Кому Вниз. У наших творах, особливо раніше, виразним був момент гармонійної, певною мірою різностилістичної, еклектики.
ВА: Не секрет, що в Україні фактично сформовано стійку праву субкультуру, здатну не лише самовідтворюватися, але й збільшувати власну якість та чисельність за рахунок активної пропаганди правдивих поглядів на минуле, сучасність і майбутнє. Однозначна естетика Кому Вниз дозволяє зараховувати групу до цього табору…
СС: Є нормальним розуміння того, що треба не лише там виходити й скандувати, але й просто сидіти в барах, гупаючи по столі кухлем холодного пива. До речі, свого часу ми мали намір зняти саме такий кліп на Нахтігаль. Все дуже просто: приходити, сидіти, розмовляти, слухати. А потім - виходити на вулиці. Все буде зрозуміло.
ВА: Чи потрібен, на твою думку, Україні Євросоюз?
СС: Ні, не потрібен. Можна дуже довго про це говорити, пригадуючи як національні, так і етичні проблеми. В своєму сучасному вигляді Європейський союз користується подвійними, навіть потрійними стандартами. Там є сильні держави, а є ізгої. Там також говорять одне, а показують на загал інше. Я обурений, що Україна ще за часів президентства Кравчука відмовилася від ядерної зброї. Це все одне, аби мені зараз запропонували відмовитися ходити, лишивши можливість повзати. Якщо вже щось тримаєш - тримай до кінця і розвивай. Займайся політикою як завгодно, але роби так, щоб до тебе ставилися з повагою. Бо ж регулярно спостерігаємо сценки з ланцюжком, за який смикають, нагадуючи, ким ці "незалежні" високі посадовці є насправді.
ВА: Клонування?
СС: Тема потребує уважного вивчення. 30 років тому було чимало розмов навколо комп'ютерів, згодом дискусії спричинив інтернет. А як вони сприймаються нині? Так і стосовно клонування. Ось почнуть клонувати солдатів. Чи можна буде називати їх собі подібними? Чи не будуть це зомбі? Торкнемося цього питання років через 10, якщо будемо у доброму гуморі. А взагалі я за фундаментальну науку, яка штовхає світ. Є сенс правильною нею користуватися, як ми користуємося собою коли сидимо, їдемо в машині, чи жбурляємо гранату.
Хочу запевнити усіх прихильників - брак наших публічних виступів не означає наявність творчої кризи. На складі зброя є. Проте все має бути потужно і якісно. Підтримувати тління вугілля - справа, що набридає. Хочеться тримати вогонь у руці і освітлювати шлях. З цією метою власне і творимо матеріал, що випливає з нашого коріння, нашої генетики. Може ми і не застанемо за свого життя той час, коли наша нація стане такою, якою прагнемо її бачити. Але, принаймні, Кому Вниз, як і Перехід-ІV, як і Народний Оглядач, закладає базу майбутніх великих звершень.
А взагалі приємно, що постійно відбуваються такі кулуарні зустрічі з Андрієм, зі мною, з іншими членами Кому Вниз: має місце регулярний паралельний інформаційний рух, що надихає жити й творити. Бажаю усім читачам Переходу-ІV та відвідувачам Народного Оглядача доброї роботи та гарного відпочинку.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Сергій Степаненко, Кому Вниз: "Все має бути потужно і якісно"
Світ:
Komuvnyz.JPG
Народний Оглядач розпочинає серію інтерв'ю з тими, хто перебуває на передовій в боротьбі на культурному фронті. З тими, хто відстоює інтереси сильної, здорової, думаючої нації дня завтрашнього.
В одному із затишних київських пивбарів головний редактор НО Володимир Алмашин мав вельми корисну бесіду з бас-гитаристом легендарної рок-групи Кому Вниз Сергієм Степаненком.
ВА: Останній публічний виступ Кому Вниз у жовтні минулого року на Європейській площі продемонстрував неабиякий рівень популярності групи. А композиція Птах На Ім'я Нахтігаль стала тим, чим був Суботів 12 років тому. Колективна реакція публіки на перші ж її акорди була, без перебільшення, вражаючою. Чи відчуваєте ви той могутній вплив, що мають тексти та музика Кому Вниз на аудиторію?
СС: Напевне, висловлю не лише свою думку, але й точку зору усіх музикантів, у першу чергу Андрія Середи. Суботів і Нахтігаль належать до тієї категорії творів, які однаково сприймаються, не зважаючи на плин часу. Ці масові вставання, єдиний емоційний порив синтезується між учасниками групи та слухачами, посилюючи щось на кшталт ланцюгової ядерної реакції. Обидві ці композиції мають свою паралельну історію, протягом якої відбувалася їхня взаємопідтримка та взаємопідсилення. Є такі речі, які є потужними апріорі. Як ядерна зброя. Згадаймо хоча б Червону Руту, - її будуть співати і за сто років. Це дуже сильні категорії, синтезовані величезною кількістю людей не тільки у музиці, але й у фізиці, хімії. Все залежить від процесу і моменту використання: підривання маленької атомної бомби в космічному просторі є фікцією у порівнянні з її застосуванням на Європейській площі.
ВА: В суспільстві існує об'єктивний попит на мистецькі форми, що напряму асоціюються з історичною памяттю, збереженням етнічної ідентичності, спрагою за порядком і великими національними ідеалами. Власне, цей попит зумовлений насильницьким нав'язуванням дегенеративних форм існування. У зв'язку з цим сучасні патріотичні кола нової хвилі звертають увагу на рок-музику, зокрема - на Кому Вниз.
СС: Революційність рок-культури, принаймні певних її пластів, продовжує бути данністю, породжуючи час від часу якісно нову кров. З іншого боку пристосуванці, зорієнтовані на задоволення виключно власних потреб, зацікавлені у плеканні псевдокультури власного обслуговування. За допомогою ЗМІ можна насадити все, що завгодно. Будуть щодня розкручувати Шостаковича - і популярність його не матиме меж. Густав Малер? Аналогічно, жодних проблем. Натомість, однак, нав'язуються схеми, не дотичні до складної філософської думки. Тому Кому Вниз є колективом не модним. Кожен з нас накопичує власний досвід, власні переживання, а потім має місце гармонійне поєднання. Хоча пріоритет лишається за Андрієм Середою, як за фронтменом, голосом групи, якому болить те, про що він співає. Головне, на мою думку, - культ поваги до себе, розумної самодостатності. Бо те, що продукує сучасна освіта, інакше як дегенерацією не назвеш. І дуже добре, що люди, які створили журнал Перехід-ІV, простим і доступними стилем подачі об'єднують все те прогресивне, що є в нашому суспільстві. Для цього є усі передумови: значна кількість молодих людей принципово ігнорує розрекламоване лайно. Наступним кроком має бути подальше організаційно-пропагандивне оформлення сукупного правого руху, спільної дії, в тому числі і з елементами музики. Завдяки цьому ми зможемо утворити ефективну атмосферу для діалогу між тими, хто хоче бачити наше суспільство якісно іншим. На-сьогодні Кому Вниз дуже глибоко поєднали власну філософію з тими тенденціями, що з'явилися останнім часом в Україні та світі. Цей процес набув ознак нестримності.
ВА: Серед ваших фанатів циркулює гіпотеза, що у наступному альбомі Кому Вниз порадує народ творами з елементами маршової музики. Це так?
СС: Так, це правда. Пригадується, колись нашу творчість визначали терміном важкий симфонічний панк-рок. Згодом з'явилися тенденції індустріалізації, тобто того, що ми відчуваємо поруч із собою щодня. Але рух вперед постійно присутній. 10 лютого виповниться 15 років, як ми разом. З цієї висоти ми прийшли до висновку, що грати просту музику складно. Маршова музика деякими рок-експертами сприймається в контексті готики. Матеріал нашого нового альбому буде позначений потойбічною лірикою, поєднаною з відповідною мелодикою та ритмікою. Це музика стану. Поєднання простого із складним. Філософія текстів провокує появу віброефектів. Ми відчуваємо, що це - наше. Коли мелос сам по собі здатен розповісти про щось, окрім тексту. Занурючи слухача до переживань, обумовлених відчуттям реальності страждань, внутрішніх та зовнішніх емоцій.
ВА: А як щодо діяльності на міжнародній арені?
СС: Минулого року Кому Вниз вдало виступили на готичному фестивалі у Ляйпцигу. Там нас розуміли без перекладу, сприймаючи за рахунок музичної естетики. Вже потім, дізнавшись про текстове наповнення, зацікавлення групою зросло ще більше. Зараз маємо пропозицію від Mama-music щодо запису композиції Moja Krew польської групи Respublika, популярної ще 20 років тому. У нашій інтерпретації вона матиме назву Наша Кров. За участю Кому Вниз заплановано тур українських рок-виконавців Польщею, аби підняти той бунтівний дух на зламі сімдесятих-вісімдесятих, в контексті якого, до речі, оптимальними видаються згадані на початку нашої бесіди Суботів та Нахтігаль.
ВА: Сергію, а яку музику слухаєш ти?
СС: Зразком для мене лишається музика, на якій я виріс - Led Zeppelin, Ozzy Osbourne, King Crimson, Mick Jagger. Слухаю композиції поліритмічної стилістики, коли, наприклад, паралельно триває кілька вокальних та ритмічних тем. Взагалі в цьому питанні намагаюсь відходити від існуючих стандартів, проте коли вже брати якусь стандартизацію, чи то джазову, чи рок-н-рольну, ціную наявність власного бачення. В цьому ракурсі хочу відзначити Jonhy Rotten'а. Вражає, як міг торкатися найтонших психологічних моментів John Lennon. Завдяки спадщині цих виконавців я трохи по іншому почав думати в музичному плані. Зрештою подібний підхід до музичної культури і об'єднав нас в складі Кому Вниз. У наших творах, особливо раніше, виразним був момент гармонійної, певною мірою різностилістичної, еклектики.
ВА: Не секрет, що в Україні фактично сформовано стійку праву субкультуру, здатну не лише самовідтворюватися, але й збільшувати власну якість та чисельність за рахунок активної пропаганди правдивих поглядів на минуле, сучасність і майбутнє. Однозначна естетика Кому Вниз дозволяє зараховувати групу до цього табору…
СС: Є нормальним розуміння того, що треба не лише там виходити й скандувати, але й просто сидіти в барах, гупаючи по столі кухлем холодного пива. До речі, свого часу ми мали намір зняти саме такий кліп на Нахтігаль. Все дуже просто: приходити, сидіти, розмовляти, слухати. А потім - виходити на вулиці. Все буде зрозуміло.
ВА: Чи потрібен, на твою думку, Україні Євросоюз?
СС: Ні, не потрібен. Можна дуже довго про це говорити, пригадуючи як національні, так і етичні проблеми. В своєму сучасному вигляді Європейський союз користується подвійними, навіть потрійними стандартами. Там є сильні держави, а є ізгої. Там також говорять одне, а показують на загал інше. Я обурений, що Україна ще за часів президентства Кравчука відмовилася від ядерної зброї. Це все одне, аби мені зараз запропонували відмовитися ходити, лишивши можливість повзати. Якщо вже щось тримаєш - тримай до кінця і розвивай. Займайся політикою як завгодно, але роби так, щоб до тебе ставилися з повагою. Бо ж регулярно спостерігаємо сценки з ланцюжком, за який смикають, нагадуючи, ким ці "незалежні" високі посадовці є насправді.
ВА: Клонування?
СС: Тема потребує уважного вивчення. 30 років тому було чимало розмов навколо комп'ютерів, згодом дискусії спричинив інтернет. А як вони сприймаються нині? Так і стосовно клонування. Ось почнуть клонувати солдатів. Чи можна буде називати їх собі подібними? Чи не будуть це зомбі? Торкнемося цього питання років через 10, якщо будемо у доброму гуморі. А взагалі я за фундаментальну науку, яка штовхає світ. Є сенс правильною нею користуватися, як ми користуємося собою коли сидимо, їдемо в машині, чи жбурляємо гранату.
Хочу запевнити усіх прихильників - брак наших публічних виступів не означає наявність творчої кризи. На складі зброя є. Проте все має бути потужно і якісно. Підтримувати тління вугілля - справа, що набридає. Хочеться тримати вогонь у руці і освітлювати шлях. З цією метою власне і творимо матеріал, що випливає з нашого коріння, нашої генетики. Може ми і не застанемо за свого життя той час, коли наша нація стане такою, якою прагнемо її бачити. Але, принаймні, Кому Вниз, як і Перехід-ІV, як і Народний Оглядач, закладає базу майбутніх великих звершень.
А взагалі приємно, що постійно відбуваються такі кулуарні зустрічі з Андрієм, зі мною, з іншими членами Кому Вниз: має місце регулярний паралельний інформаційний рух, що надихає жити й творити. Бажаю усім читачам Переходу-ІV та відвідувачам Народного Оглядача доброї роботи та гарного відпочинку.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта