Аномальний Фенікс: Чому українська економіка зростає всупереч війні та прогнозам – Михайло Кухар

Секрет цього успіху криється в лібералізації ринків та стрімкому розвитку сектору виробництва дронів, де Україна стає світовим лідером. Завдяки стабільній західній підтримці країна готується до масштабного відновлення, яке вже зараз приваблює провідних європейських банкірів – розповідає Михайло Кухар, управляючий партнер та старший економіст Незалежної групи макроекономічного аналізу та прогнозування Ukraine Economic Outlook.

1. Парадокс стійкості

Світовий економічний мейнстрим з початку повномасштабного вторгнення готував для України сценарій неминучого колапсу. Прогнози базувалися на класичних моделях: втрата територій, руйнація інфраструктури та масовий відтік капіталу мали б призвести до десятиліть депресії. Проте українська економіка продемонструвала те, що ми називаємо «макроекономічною аномалією».

Замість очікуваної руїни ми спостерігаємо траєкторію відновлення, яка збиває з пантелику аналітиків: з падіння до $161 млрд у 2022 році доларовий ВВП зріс до $234 млрд. Це не просто статистичний відскок, а глибока структурна трансформація. Вона стала можливою завдяки поєднанню трьох факторів: безпрецедентної західної фінансової підтримки, лібералізації внутрішніх ринків та технологічного стрибка приватного сектору. Україна сьогодні де-факто доводить перевагу ліберальної моделі над мобілізаційною економікою радянського типу, яку намагається вибудувати Росія.

2. ВВП та рекорди доходів

Показник ВВП на рівні $234 млрд є контрінтуїтивним, якщо зважати на фізичні втрати: країна позбулася 20% сільськогосподарських угідь та близько 65% металургійних потужностей, включаючи такі гіганти, як «Азовсталь» та ММК ім. Ілліча. Попри це, у липні 2024 року середня офіційна зарплата в Україні сягнула історичного максимуму — $705.

Ріст базується на адаптивності бізнесу. Втрату сировинного експорту було компенсовано сектором послуг, ІТ та оборонним замовленням, що свідчить про високу еластичність української економічної системи.

3. Перемога «невидимої руки» над дефіцитом

Український досвід під час війни став кращою рекламою ліберальних ідей у Європі. Модель «державного регулювання в кризі» була відкинута на користь свободи ринку.

Прецедент паливної кризи (2022): Коли черги на АЗС загрожували логістичним колапсом, уряд пішов на повне скасування податків, ліцензій та регуляцій. Лібералізація дозволила приватним трейдерам за три місяці наситити ринок, імпортувавши 450 тисяч тонн пального.

Дія.City як фундамент ВПК: Створений як «внутрішній податковий офшор» для ІТ, цей режим став базою для мілітарі-тек сектору. Він пропонує унікальні умови: корпоративний податок 9%, податок на працю 5%, можливість для військових компаній працювати без адміністративних бар’єрів та спеціальних дозволів на роботу з небезпечними матеріалами.

Це довело, що ліберальна модель є єдино життєздатною в умовах війни, оскільки вона дозволяє системі миттєво масштабуватися «знизу вгору», уникаючи бюрократичного тромбозу.

4. Україна як «Тайвань оборонної сфери»

Сьогодні Україна претендує на роль світового лідера у сфері безпілотних систем та високоточного озброєння. Гаражні стартапи за два роки еволюціонували у компанії з мільярдними капіталізаціями. Прикладом є компанія Vyriy, яку заснував 25-річний підприємець Олексій Бабенко – вона вже займає 25% ринку тактичних дронів.

Західні інвестори обирають Україну через швидкість прийняття рішень, яка недоступна бюрократизованим США чи ЄС. Потенціал експорту українських високоточних виробів оцінюється у $100 млрд на рік (це 10% від оборонного бюджету ЄС у 1 трлн євро). Україна стає для світу тим, чим є Тайвань для напівпровідників – незамінним постачальником критичних технологій.

5. Загадка споживання

Попри те, що країну залишили близько 5 мільйонів споживачів (переважно жінок та дітей), роздрібна торгівля у доларовому еквіваленті зросла на 15% вище довоєнного рівня. Цей ефект мультиплікатора виник завдяки зростанню доходів тих, хто залишився: армії та тилової економіки. Річне зростання зарплат на 20-25% у валюті компенсувало демографічні втрати, змінивши структуру споживчої поведінки на користь більш якісних та дорогих товарів.

6. Монетарні виклики

Україна перебуває у стані унікальної «макроекономічної стабільності під звуки вибухів». Бюджет де-факто є профіцитним завдяки зовнішньому фінансуванню. Ключовим інструментом є програма підтримки «Extraordinary Recovery Loan», що гарантує покриття дефіциту бюджету плюс додаткові $10 млрд щороку до 2029 року. Це створює фінансовий горизонт, якого нема в жодній іншій країні світу.

Проте цей приплив валюти (30-50% від ВВП) створює виклик для Національного банку. Проблема полягає у необхідності монетарної стерилізації надлишкової гривневої маси, яка утворюється при викупі валюти. Без розвиненого фондового ринку Україна ризикує зіткнутися з дестабілізацією, якщо регулятор не знайде механізми абсорбції грошей, подібні до тих, що використовував Китай під час свого стрімкого зростання.

7. Розподілена генерація

Замість очікування державних субсидій, українці перейшли до моделі «розподіленої генерації». Масове встановлення сонячних панелей та теплових котлів перетворило приватні домоволодіння на автономні енерговузли. Ця інноваційна модель робить націю невразливою до централізованих атак ворога, оскільки знищити тисячі дрібних джерел енергії фізично неможливо. Це прояв горизонтальної сили української нації.

8. Поява нового «тигра»

Сьогодні ми спостерігаємо феномен «інвестиційного патріотизму». Найбільші підприємці, як-от Рінат Ахметов ($4 млрд інвестицій за час війни), Веревський, Косюк та Пінчук вкладають кошти в активи, які західні банки вважають занадто ризикованими і зазвичай списують «у нуль». Ці інвестиції – це ставка на майбутнє, яке обіцяє «китайські темпи росту».

Після перемоги Україна не просто відновиться – вона вийде на ринок як найбільш лібералізована та технологічно загартована економіка континенту. Головне питання тепер не у виживанні, а в компетенції регуляторів: чи зможе держава втримати монетарний баланс на фоні колосального припливу капіталу?

А Європі варто готуватися. На її кордонах постає новий «економічний тигр», який навчився зростати не завдяки обставинам, а всупереч їм. Чи готовий Брюссель до появи конкурента з такою швидкістю реакції та ліберальним драйвом?