Цього разу адепт українського модерну представив власну книгу есеїв та оповідань з вельми заманливою назвою — «Інше гроно проникнень і свідчень». Як зазначено у видавничій анотації, автор пропонує читачам мандрівки «іншою Галичиною» — землею монстрів, містиків та неправильних краєзнавців». І хоча обговорення цієї вельми інтригуючої книжкової новинки в режимі експромту й не відбулось (не всі ж бо встигли з нею ознайомитись), автор зміг лаконічно прокоментувати головну ідею книги: з монстрами годі боротися, бо то, справа, мабуть, безнадійна, однак попередити про їхню з`яву можна, й те він залюбки та весело робить…

Немало тих монстрів нині в реальному українському житті — й у літературному, і в громадсько-політичному. З притаманними йому дещо легковажною й усміхненою філософічністю, з гротесковим загостренням оцінок В. Єшкілєв здійснив кілька екскурсів в непрості перипетії сьогоденного українського літературного життя, де, на його думку, визначальні тенденції належать представникам «мейнстріму», схильним та здатним здійснювати кроки «назустріч масам» — до спрощення. Тоді як, мовляв, література, зорієнтована на осягання вищих духовних цінностей, заснована на традиції, й навіть на «модернізації традиції», як от, скажімо твори Є. Пашковського, В. Медвідя чи М. Матіос — се, як висловився гість з Галичини, лиш голос «Украины уходящей»… Мовляв, представленої письменниками такого штибу, як також і Ліною Костенко чи Костем Москальцем, культури вже й немає — вона існує лише в якості спогадів і тому неперспективна… Й навіяла ця сентенція журні асоціації.

Отож і згадаймо про неперспективні села, про втрачений рай.

А все ж починалося з сумнозвісних, як з`ясувалося згодом, проектів…

Втім, не все так нині безнадійно.

Бо ж, розвій, прогрес в українській літературі — справді великій і багатовимірній, на щастя, не обмежується лишень тим, що зветься нині модним словом «мейнстрім», зорієнтованим на «спрощення» будь-чого: смаків, критеріїв, змісту, ідей… Мовляв, цього й тільки цього потребує епоха глобалізації.

І хоча явище «антиактуалізму», як зазначив В. Єшкілєв, — глобальне явище, однак художня література в Україні живе й, слід сподіватися, довго ще житиме заповіданими її найвидатнішими представниками вболіваннями за душу людську та долю народу, й отже залишатиметься його речником.

Отож дружній характер розмови за круглим столом БУЛ анітрохи не виключав заперечень і дискусії, що, власне, й зробило ту зустріч пам’ятною для всіх її учасників. Й подякувати за цікаву можливість спілкування наживо з представником української літератури слід керівникові «Кримського геопоетичного клубу» Ігореві Сіду (Сидоренко), який спрямував івано-франківського гостя з Київського вокзалу прямісінько до БУЛ. В зустрічі взяли участь також художник Володимир Чернявський, перекладачі української літератури Алла Бражникова, Олена Маріничева, Андрій Пустогаров, відомий культуролог професор Російського державного гуманітарного університету Ігор Яковенко, культуролог Катерина Дайс, директор Бібліотеки української літератури Наталія Шаріна та завідувач відділу російської україніки Юрій Кононенко. А також автор цих нотаток.

Віталій Крикуненко, член Спілки письменників України та Росії, заступник директора Бібліотеки української літератури в Москві

20 травня 2007 р.

---------------------------------------

Об’єднана прес-служба Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”, Об’єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві

Контакти (керівник служби Юрій Кононенко, +7 (903) 134-02-53, icq 137014742):
Тел./факс +7 (495) 917-1474
E-mail: [email protected]

Інтернет-сайт ОУР та ФНКА УР «Злагода» www.zlagoda.ru