Два скіфських кургани розкопали «чорні» археологи на території Городоцького району («День», 27.04.2007 р.). Відтак на брутально розграбовані історичні пам’ятки, що офіційно належать до сьомої і восьмої курганних груп, прибула наукова експедиція з професором Кам’янець-Подільського державного університету Анатолієм Гуцалом на чолі.
«Центральний курган — складна, унікальна за своєю архітектурою стародавня пам’ятка», — каже професор про одну з розграбованих історичних пам’яток. Визначено культурно- хронологічну приналежність кургану — VII століття до н.е. Архітектура стародавньої споруди не залишає жодного сумніву в тому, що під високим шаром землі спочиває вічним сном представник скіфської знаті.
Вхід до кам’яної могили викладено колодами. У глибинах тисячоліть виявлено сліди чотирьох вогнищ.
Отак далеке минуле озвалося до дослідників XXI століття. На те, щоб знайти створені руками і хистом стародавніх майстрів прикраси із золота, срібла, бронзи, подібні до яких складають виставлені для загального огляду найдорожчі музейні колекції, ніхто з офіційної експедиції і не сподівався. Ні келихів, ні чаш, ні амфор не знайшли. І пластин із кістки, виконаних у «звіриному стилі», не виявилося...
Скіфи мали широкі торгові зв’язки з греками. Відправляли хліб, худобу, хутра, рабів. Натомість одержували ювелірні вироби, дорогу кераміку. Воювали з персами. Одначе сутички у 339 році до н.е. з македонським царем Філіппом II закінчилися поразкою скіфів.
Все йде, все минає. Геродот залишив для історії розповіді про скіфських багатіїв, які вважалися «найблагороднішими, що користувалися найбільшим майном», і про скіфів, що належали до «найнижчого походження».
«Чорні» археологи вкопалися аж на 6-метрову глибину. «Курган геть розграбовано», — сумно мовить професор Гуцал.
Вже потім з’ясувалося, що місцеві люди минулої весни бачили отих шукачів скарбів неподалік від знаку «Державний курорт Сатанів», за метрів 20 від узбіччя дороги. Кажуть, що працювали із тиждень вдень і вночі. Начебто навіть номери машин їхніх хтось записав. Розповідають, що ті прибули з ноутбуками, металошукачами, іншими новітніми інструментами.
Факт, що не аматори орудували...
До речі, у XX столітті в оцих місцях працювали науковці. Відтак історичні пам’ятки, що досі охоронялися за неписаними загальнолюдськими правилами, «потрапили» під дію Закону «Про охорону культурної спадщини». Вздовж дороги — багаторічні зелені насадження. Кургани — у полі. Отак іноді буває, що за деревами лісу не видно. Поповнилися приватні колекції дорогими експонатами...
Запізнілі розкопки «білих» археологів проливають світло на організацію життя, що колобродило в цих краях тисячі літ тому. Високі й невисокі кургани довкола. Ті вже давно майже зрівнялися з поверхнею полів. Різні вони, кургани. «Царські» й «прості». В тих були золото, дорога кераміка, багата зброя. В цих — скромні набори речей або й нічого не було. Майнове розшарування відбулося давно. Повчальне спостереження: ніхто не порушує вічний спокій «простих» скіфів.
Ясна річ, далеко не все те золото, що блищить. І вже давно немає такого обряду, щоб мертвим давали приватні колекції «із собою». Коштовні речі залишаються на цьому світі і правлять за яблуко розбрату.
Отакі сигнали відправляють у ці дні стародавні могили, розкопані біля державного курорту «Сатанів». Хто ж приймає?..
Вітри тисячоліть гуляють над широким полем, не обминають кургани. Десь неподалік, де б’ють джерела цілющої води, хтось організовує відпочинок, хтось відпочиває. Процес пішов. Вельми своєрідний. Киплять людські пристрасті у новітньому просторі. Довкола землі, цілющої води, нерухомих об’єктів, історичної спадщини. І у наші дні не має спокою «знать».
Це він, новий період «золотої лихоманки».
Те, що залишилося після «чорних» археологів, править за поживу для певних роздумів і наукових узагальнень. Офіційні ж археологи знайшли лише наконечники стріл, глиняний посуд, деякі атрибути похоронного обряду.
А невтомні міліцейські пошуки підозрюваних у розграбуванні курганів, на жаль, не дали бажаного результату. Хтось не без іронії каже, що ті пошуки закінчилися ще раніше, ніж почалися.
«Заявили, що ця кримінальна справа не має перспективи», — мовить професор Кам’янець-Подільського держуніверситету Анатолій Гуцал. Бо начебто десь «загубилися» сліди невідомих грабіжників.
Зчинялося багато галасу знічев’я і раніше. Як-от у Городищі Шепетівського району. Коли виявилося, що розкопали для господарських потреб давньоруське поселення. І у Лісових Гринівцях, передмісті Хмельницького. Коли вже було остаточно побудовано маєток і викопано ставки на гніздах поселень трипільської культури. Особи тих, хто вчинив цю і ту наругу над історією, встановлено. Що з того?..
На жаль, маємо такі установи, які у народі називають могильниками кримінальних справ. То й панує безкарність. Мовляв, робіть з історією все, що забажається. І за те нічого не буде.
Свого часу на стародавніх могильниках і стоянках були замість епітафій суворі перестороги: пам’ятка історії охороняється законом. Чомусь правові акти далеко не на всіх справляють відповідні враження. Бо тепер на цих історичних місцях — перестороги іншого змісту. Як-от у Лісових Гринівцях: приватна територія охороняється собаками. Ніхто й не зазіхне на чуже. Скіфські вартості взяли гору.
«Є такий план, щоб найвищий курган зробити після реконструкції музейним експонатом», — розповів професор Анатолій Гуцал.
Мовляв, люди будуть відпочивати, зміцнювати своє здоров’я у курортному Сатанові і у вільний від водних та інших цілющих процедур час долучатися до історії. Аби було таке місце, щоб ним перехожі без зусиль мандрували вперед і назад у часі. Визначалися, сказати б, із погляду Вічності. Відтак, за задумом, біля розкопаної могили почнеться загальний процес духовного зцілення. І тоді зважатимуть на перестороги про відповідальність перед законом, суспільством, людьми, минулим.
Одначе для виконання плану поки що немає грошей. А звідки ж вони візьмуться? Наразі науковців вистачає тільки на те, аби порушити питання. Хтось таки почує, та пізно буде.
---------------------------------------------
В тему:
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Розкопана могила
Світ:
07100901e.gif
Вхід до кам’яної могили викладено колодами. У глибинах тисячоліть виявлено сліди чотирьох вогнищ.
Отак далеке минуле озвалося до дослідників XXI століття. На те, щоб знайти створені руками і хистом стародавніх майстрів прикраси із золота, срібла, бронзи, подібні до яких складають виставлені для загального огляду найдорожчі музейні колекції, ніхто з офіційної експедиції і не сподівався. Ні келихів, ні чаш, ні амфор не знайшли. І пластин із кістки, виконаних у «звіриному стилі», не виявилося...
Скіфи мали широкі торгові зв’язки з греками. Відправляли хліб, худобу, хутра, рабів. Натомість одержували ювелірні вироби, дорогу кераміку. Воювали з персами. Одначе сутички у 339 році до н.е. з македонським царем Філіппом II закінчилися поразкою скіфів.
Все йде, все минає. Геродот залишив для історії розповіді про скіфських багатіїв, які вважалися «найблагороднішими, що користувалися найбільшим майном», і про скіфів, що належали до «найнижчого походження».
«Чорні» археологи вкопалися аж на 6-метрову глибину. «Курган геть розграбовано», — сумно мовить професор Гуцал.
Вже потім з’ясувалося, що місцеві люди минулої весни бачили отих шукачів скарбів неподалік від знаку «Державний курорт Сатанів», за метрів 20 від узбіччя дороги. Кажуть, що працювали із тиждень вдень і вночі. Начебто навіть номери машин їхніх хтось записав. Розповідають, що ті прибули з ноутбуками, металошукачами, іншими новітніми інструментами.
Факт, що не аматори орудували...
До речі, у XX столітті в оцих місцях працювали науковці. Відтак історичні пам’ятки, що досі охоронялися за неписаними загальнолюдськими правилами, «потрапили» під дію Закону «Про охорону культурної спадщини». Вздовж дороги — багаторічні зелені насадження. Кургани — у полі. Отак іноді буває, що за деревами лісу не видно. Поповнилися приватні колекції дорогими експонатами...
Запізнілі розкопки «білих» археологів проливають світло на організацію життя, що колобродило в цих краях тисячі літ тому. Високі й невисокі кургани довкола. Ті вже давно майже зрівнялися з поверхнею полів. Різні вони, кургани. «Царські» й «прості». В тих були золото, дорога кераміка, багата зброя. В цих — скромні набори речей або й нічого не було. Майнове розшарування відбулося давно. Повчальне спостереження: ніхто не порушує вічний спокій «простих» скіфів.
Ясна річ, далеко не все те золото, що блищить. І вже давно немає такого обряду, щоб мертвим давали приватні колекції «із собою». Коштовні речі залишаються на цьому світі і правлять за яблуко розбрату.
Отакі сигнали відправляють у ці дні стародавні могили, розкопані біля державного курорту «Сатанів». Хто ж приймає?..
Вітри тисячоліть гуляють над широким полем, не обминають кургани. Десь неподалік, де б’ють джерела цілющої води, хтось організовує відпочинок, хтось відпочиває. Процес пішов. Вельми своєрідний. Киплять людські пристрасті у новітньому просторі. Довкола землі, цілющої води, нерухомих об’єктів, історичної спадщини. І у наші дні не має спокою «знать».
Це він, новий період «золотої лихоманки».
Те, що залишилося після «чорних» археологів, править за поживу для певних роздумів і наукових узагальнень. Офіційні ж археологи знайшли лише наконечники стріл, глиняний посуд, деякі атрибути похоронного обряду.
А невтомні міліцейські пошуки підозрюваних у розграбуванні курганів, на жаль, не дали бажаного результату. Хтось не без іронії каже, що ті пошуки закінчилися ще раніше, ніж почалися.
«Заявили, що ця кримінальна справа не має перспективи», — мовить професор Кам’янець-Подільського держуніверситету Анатолій Гуцал. Бо начебто десь «загубилися» сліди невідомих грабіжників.
Зчинялося багато галасу знічев’я і раніше. Як-от у Городищі Шепетівського району. Коли виявилося, що розкопали для господарських потреб давньоруське поселення. І у Лісових Гринівцях, передмісті Хмельницького. Коли вже було остаточно побудовано маєток і викопано ставки на гніздах поселень трипільської культури. Особи тих, хто вчинив цю і ту наругу над історією, встановлено. Що з того?..
На жаль, маємо такі установи, які у народі називають могильниками кримінальних справ. То й панує безкарність. Мовляв, робіть з історією все, що забажається. І за те нічого не буде.
Свого часу на стародавніх могильниках і стоянках були замість епітафій суворі перестороги: пам’ятка історії охороняється законом. Чомусь правові акти далеко не на всіх справляють відповідні враження. Бо тепер на цих історичних місцях — перестороги іншого змісту. Як-от у Лісових Гринівцях: приватна територія охороняється собаками. Ніхто й не зазіхне на чуже. Скіфські вартості взяли гору.
«Є такий план, щоб найвищий курган зробити після реконструкції музейним експонатом», — розповів професор Анатолій Гуцал.
Мовляв, люди будуть відпочивати, зміцнювати своє здоров’я у курортному Сатанові і у вільний від водних та інших цілющих процедур час долучатися до історії. Аби було таке місце, щоб ним перехожі без зусиль мандрували вперед і назад у часі. Визначалися, сказати б, із погляду Вічності. Відтак, за задумом, біля розкопаної могили почнеться загальний процес духовного зцілення. І тоді зважатимуть на перестороги про відповідальність перед законом, суспільством, людьми, минулим.
Одначе для виконання плану поки що немає грошей. А звідки ж вони візьмуться? Наразі науковців вистачає тільки на те, аби порушити питання. Хтось таки почує, та пізно буде.
---------------------------------------------
В тему:
Гіперборія і Скіфський квадрат
Скіфи. Чи був такий народ?
Українці: скіфи, сармати, руси
Найдавнішу пасіку відкопали поблизу Скіфополя в Галілеї
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта