“Радіо Свобода” втрачає авторитет, надаючи ефір безлічі осіб, від яких нудить на всіх дезінформаційних каналах.
Директору української редакції “Радіо Свобода”
п. О.Народецькому
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
Шановний пане Олександре!
Дуже суперечливе враження справив Ваш коментар 5.06.2004 р. до листів слухачів на “Радіо Свобода” з приводу блискавичної зміни політичної орієнтації керівником київського корпункту “Радіо Свобода” п.Г.Герман.
Ви стверджуєте, що “Радіо Свобода” далеке від партійності і заангажованості, що вибір місця праці п.Герман є її приватною справою і, якщо я вірно Вас зрозумів, морально-етичні якості Ваших співробітників також є їх приватною справою.
Проте я слухаю “Радіо Свобода” майже півстоліття, і мені завжди здавалося, що колектив “Радіо Свобода” та всі, хто з ним пов’язаний, є, хоч і не зареєстрованою, проте саме партією порядних людей, заангажованих не бути частиною совкового бидла, які прагнуть відкрити очі тим, хто ще здатний мислити, на причини всіх їх бід та злиденного стану.
Цілком природно, антилюдський режим не міг дозволити таким людям існувати в своїх межах. Вони були змушені передавати правдиву інформацію за кордон таємно, наражатися на небезпеку бути кинутими за грати, або в концтабори. Декому щастило прорватися скрізь “залізну завісу”, або бути вигнаним. Дехто ламався, каявся, зраджував однодумців. Проте речі завжди називалися своїми іменами.
Після 1991 р., коли київська номенклатура, одуривши патріотів, формально унезалежнилась від московської, засоби утримання влади стали більш витонченими. Тих, хто заважав, стало простіше перекуповувати, залишати без засобів існування, створювати умови для вигнання, ув’язнювати за штучно створеними кримінальними справами. Найбільш непокірник і небезпечних стали вбивати вже таємно, завжди під якоюсь легендою, чи то про самовбивство, чи то про бомжів чи наркоманів, чи то про нібито випадкове ДТП.
Дуже прикро, що сьогоднішнє “Радіо Свобода” вже не може називати речі своїми іменами?
Ваш колишній працівник Марина Остапенко (тепер прес-секретар голови КГБ-СБУ) стверджує, що пішла з “Радіо Свобода” тому, що їй стало НЕЦІКАВО.
Не виправдовуючи п.Г.Герман і п.М.Остапенко, з цим твердженням все ж важко не погодитись. “Радіо Свобода” втрачає авторитет, надаючи ефір безлічі осіб, від яких нудить на всіх дезінформаційних каналах, - симоненкам-вітренкам-грачам-корчинським-гавришам-шуфричам-шурмам-кравчукам, яким не завжди є кому достойно відповісти. Проте занадто рідко можна чути багатьох нескорених, наприклад, не пам’ятаю, коли чув на Вашій хвилі Іллєнка, Яворівського, Капелюшного, Скрипіна, А. Шевченка... Не зрозуміло, чому повністю ігнорується такий патріотичний і конче потрібний українській Україні проект як “Перехід IV”...
Чомусь не була належним чином обговорена блискуча антиукраїнська провокація, здійснена агентурою в соцпартії через “Сільські Вісті”. Адже антисемітизм завжди був і залишається безвідмовною і ефективною зброєю імперії, яка використовує для його поширення і свою єврейську агентуру.
Ви замовчуєте проблеми українського козацтва та численних націоналістичних організацій, перетворених владною і російською агентурою на аналоги псевдобандерівських спецзагонів НКВД, яким сьогодні нема кому протистояти (правда, 8 червня вперше почув інформацію про одну з них). У той же час в цих організаціях перебуває багато патріотичної молоді, яка неспроможна усвідомити, де вона знаходиться, хто і з якою метою її використовує. Крім того Росією в Україні вже створені і окупаційні штурмові загони, які вже були реально задіяні в Криму і Мукачевому.
Минулої неділі, в день журналістики, чи не краще було би подати в “Pro i Contra” “Pro”- репортаж про ганебне для українців дійство влади “Золоте перо”. Це був апофеоз антиукраїнського дезінформаціонного простору України “під патронатом” російського посла, який привітав свою легальну агентуру з повним пануванням над дурними хохлами і заявив: “Ви получілі заслуженниє награди за свою работу і здесь, в Украінє”. Поодинокі малороси (в тому числі і в концертній програмі) виглядали бідними сиротами на цьому чужому святі. (Не знаю, чи був там Ваш кореспондент, а якщо не пустили, то чи дивився він трансляцію на каналі “Київ”).
А як “Contra” варто було би більше розповісти про людей, які протистоять окупації, зокрема про тих, кого за поданням газети “Свобода” Національна спілка журналістів нагородила Почесними грамотами за вагомий особистий внесок в розвиток незалежної української журналістики. До речі, чому Ви так не любите цю газету, хоч іноді і не можете не запросити Олега Ляшка? Чому ніколи не запрошуєте її журналістів, не обговорюєте її надзвичайно дієві матеріяли, не дуже згадуєте в оглядах преси? Чи не тому, що саме це видання зберігає колишній запал і традиції “Радіо Свобода”, Вами втрачені, і разом з “УП” стала центром Опору Окупаціі?
На мій погляд про славні традиції колишнього “Радіо Свобода” сьогодні нагадують в основному три особи: Сергій Грабовський, Максим Стріха і Микола Матусевич. Проте останній чомусь уже зник. Побоююсь, чи не зникнуть і перші двоє. Не в прес-лакузи, звичайно.
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Роман Полтава: Відкритий лист на “Радіо Свобода”
Світ:
п. О.Народецькому
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
Шановний пане Олександре!
Дуже суперечливе враження справив Ваш коментар 5.06.2004 р. до листів слухачів на “Радіо Свобода” з приводу блискавичної зміни політичної орієнтації керівником київського корпункту “Радіо Свобода” п.Г.Герман.
Ви стверджуєте, що “Радіо Свобода” далеке від партійності і заангажованості, що вибір місця праці п.Герман є її приватною справою і, якщо я вірно Вас зрозумів, морально-етичні якості Ваших співробітників також є їх приватною справою.
Проте я слухаю “Радіо Свобода” майже півстоліття, і мені завжди здавалося, що колектив “Радіо Свобода” та всі, хто з ним пов’язаний, є, хоч і не зареєстрованою, проте саме партією порядних людей, заангажованих не бути частиною совкового бидла, які прагнуть відкрити очі тим, хто ще здатний мислити, на причини всіх їх бід та злиденного стану.
Цілком природно, антилюдський режим не міг дозволити таким людям існувати в своїх межах. Вони були змушені передавати правдиву інформацію за кордон таємно, наражатися на небезпеку бути кинутими за грати, або в концтабори. Декому щастило прорватися скрізь “залізну завісу”, або бути вигнаним. Дехто ламався, каявся, зраджував однодумців. Проте речі завжди називалися своїми іменами.
Після 1991 р., коли київська номенклатура, одуривши патріотів, формально унезалежнилась від московської, засоби утримання влади стали більш витонченими. Тих, хто заважав, стало простіше перекуповувати, залишати без засобів існування, створювати умови для вигнання, ув’язнювати за штучно створеними кримінальними справами. Найбільш непокірник і небезпечних стали вбивати вже таємно, завжди під якоюсь легендою, чи то про самовбивство, чи то про бомжів чи наркоманів, чи то про нібито випадкове ДТП.
Дуже прикро, що сьогоднішнє “Радіо Свобода” вже не може називати речі своїми іменами?
Ваш колишній працівник Марина Остапенко (тепер прес-секретар голови КГБ-СБУ) стверджує, що пішла з “Радіо Свобода” тому, що їй стало НЕЦІКАВО.
Не виправдовуючи п.Г.Герман і п.М.Остапенко, з цим твердженням все ж важко не погодитись. “Радіо Свобода” втрачає авторитет, надаючи ефір безлічі осіб, від яких нудить на всіх дезінформаційних каналах, - симоненкам-вітренкам-грачам-корчинським-гавришам-шуфричам-шурмам-кравчукам, яким не завжди є кому достойно відповісти. Проте занадто рідко можна чути багатьох нескорених, наприклад, не пам’ятаю, коли чув на Вашій хвилі Іллєнка, Яворівського, Капелюшного, Скрипіна, А. Шевченка... Не зрозуміло, чому повністю ігнорується такий патріотичний і конче потрібний українській Україні проект як “Перехід IV”...
Чомусь не була належним чином обговорена блискуча антиукраїнська провокація, здійснена агентурою в соцпартії через “Сільські Вісті”. Адже антисемітизм завжди був і залишається безвідмовною і ефективною зброєю імперії, яка використовує для його поширення і свою єврейську агентуру.
Ви замовчуєте проблеми українського козацтва та численних націоналістичних організацій, перетворених владною і російською агентурою на аналоги псевдобандерівських спецзагонів НКВД, яким сьогодні нема кому протистояти (правда, 8 червня вперше почув інформацію про одну з них). У той же час в цих організаціях перебуває багато патріотичної молоді, яка неспроможна усвідомити, де вона знаходиться, хто і з якою метою її використовує. Крім того Росією в Україні вже створені і окупаційні штурмові загони, які вже були реально задіяні в Криму і Мукачевому.
Минулої неділі, в день журналістики, чи не краще було би подати в “Pro i Contra” “Pro”- репортаж про ганебне для українців дійство влади “Золоте перо”. Це був апофеоз антиукраїнського дезінформаціонного простору України “під патронатом” російського посла, який привітав свою легальну агентуру з повним пануванням над дурними хохлами і заявив: “Ви получілі заслуженниє награди за свою работу і здесь, в Украінє”. Поодинокі малороси (в тому числі і в концертній програмі) виглядали бідними сиротами на цьому чужому святі. (Не знаю, чи був там Ваш кореспондент, а якщо не пустили, то чи дивився він трансляцію на каналі “Київ”).
А як “Contra” варто було би більше розповісти про людей, які протистоять окупації, зокрема про тих, кого за поданням газети “Свобода” Національна спілка журналістів нагородила Почесними грамотами за вагомий особистий внесок в розвиток незалежної української журналістики. До речі, чому Ви так не любите цю газету, хоч іноді і не можете не запросити Олега Ляшка? Чому ніколи не запрошуєте її журналістів, не обговорюєте її надзвичайно дієві матеріяли, не дуже згадуєте в оглядах преси? Чи не тому, що саме це видання зберігає колишній запал і традиції “Радіо Свобода”, Вами втрачені, і разом з “УП” стала центром Опору Окупаціі?
На мій погляд про славні традиції колишнього “Радіо Свобода” сьогодні нагадують в основному три особи: Сергій Грабовський, Максим Стріха і Микола Матусевич. Проте останній чомусь уже зник. Побоююсь, чи не зникнуть і перші двоє. Не в прес-лакузи, звичайно.
Шануймося.
Роман Полтава.
Київ.
Обговорити на форумі
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд