Договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь СНО-3 був підписаний у 2010 році Президентами США і РФ Бараком Обамою та Дмитрієм Мєдвєдєвим і набув чинності у 2011 році. Договір розрахований на 10 років з можливістю пролонгації ще на 5 років.

Цей договір став продовженням попередніх договорів СНО-1 та СНО-2, які за завіренням сторін були виконані, і таким чином сторони перейшли до чергового етапу – СНО-3.

Договір передбачає скорочення ядерних боєзапасів та скорочення кількості носіїв (ракет наземного та морського базування, а також важких бомбардувальників). А ще за умовами договору сторони отримують можливість здійснювати інспекції на ядерні об’єкти один одного та надавати один одному інформацію про стан власної ядерної тріади й про хід виконання договору.

Взагалі, Москва постійно порушувала цей Договір про обмеження й скорочення стратегічних наступальних озброєнь протягом всього часу дії. Саме тому Президент Дональд Трамп хотів вийти з цього договору, тому що друга сторона його все одно не виконує. Або якщо не вийти, то принаймні не продовжувати у 2021 році його дію. Проте Президентом став Джо Байден і у 2021 році він підписав з Владіміром Путіним пролонгацію СНО-3 ще на 5 років – до 2026 року (з можливістю ще одної пролонгації на 5 років).

Проте Москва продовжувала порушувати договір: надавала неповні або спотворені дані, створювала перешкоди американським інспекціям, приховано здійснювала роботи, заборонені договором.

А останньою краплею стала заява Москви про «призупинення участі у цьому договорі», що означає: «договір є, ви його виконуйте, а ми не будемо».

Ну що ж, якщо ви не будете виконувати договір, то й США не будуть. Як то кажуть - «у цю гру можна грати в обидві сторони».