Прем'єр-міністру України п. Єханурову Ю. І.

Голові Київської міської державної адміністрації п. Омельченку О. О.

Депутатський запит

Про негайний демонтаж у Києві пам'ятників катам Українського народу,
організаторам голодоморів: В. Лєніну, С. Косіору, Г. Петровському та іншим

Шановний Юрію Івановичу!

Шановний Олександре Олександровичу!

У 2003 році Україна відмітила 70-ті роковини великої трагедії - Голодомору 1932 1933 років, під час якого було замордовано від 7 до 10 мільйонів українців.

В Україні на найвищому державному рівні визнано, що Голодомор 1932-1933 років був актом геноциду українського народу, що тотальне винищення мільйонів українських хліборобів штучними голодом стало свідомою терористичною акцією політичної системи сталінізму, що голодомор став нелюдським засобом ліквідації мільйонів українців і є підтвердженням злочинної суті тодішньої влади.

У зв'язку з цією трагедією в Україні було прийнято ряд важливих нормативно-правових актів, які заклали юридичну базу для широкомасштабного дослідження, правового тлумачення і політичної оцінки злочинів проти людства, зокрема:

Закон України „Про реабілітацію жертв політичних репресій”;

Постанови Верховної Ради України „Про 70-ті роковини голодомору в Україні” від 28.11.2002 р. № 258 VI, „Про Рекомендації парламентських слухань щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років” від 06.03.2003 р. № 607 VI, „Про Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років” від 15.05.2003 р. № 789 VI;

Укази Президента України „Про заходи у зв'язку з 60-ми роковинами голодомору в Україні” від 19.02.1993 р. № 38/93, „Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні” від 20.03.2002 р. № 275/2002, „Про встановлення Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій” від 26.11.1998 р. № 1310/98, „Про додаткові заходи щодо увічнення пам'яті жертв політичних репресій та голодоморів в Україні” від 11.07.2005 р. № 1087/2005;

Розпорядження Президента України „Про додаткові заходи у зв'язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні” від 06.12.2002 р. № 393/2002-рп;
Постанова Кабінету Міністрів України „Про 65-ті роковини голодомору в Україні” від 26.10.1998 р.;
Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про увічнення пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років” від 14.05.2003 р. № 264 р.

В цих документах, зокрема, вказується на необхідність вшанування пам'яті жертв голодомору в Україні, глибоке історичне осмислення його причин та наслідків, привернення світової уваги спільноти до цих трагічних сторінок української історії, а також вказується на необхідність спорудження в м. Києві Меморіалу пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій.

Визнання голоду актом геноциду має принципове значення для стабілізації суспільно-політичних відносин в Україні і є фактором відновлення історичної справедливості, морального зцілення кількох поколінь від страшного шоку, заподіяного масовими репресіями та голодоморами.

Парламентами багатьох країн світу голодомор в Україні 1932-1933 років був визнаний одним з найжахливіших проявів геноциду в історії людства. Зокрема, голодомор в Україні визнаний геноцидом законодавчими органами Канади, Аргентини, США, Австралії, Угорщини, Баскським парламентом (Іспанія) та іншими.

У зв'язку з цим є неприпустимим існування у столиці України місті Києві пам'ятників вождю комуністичної партії, відповідальної за організацію та здійснення голодоморів в Україні, Владіміру Ільїчу Ульянову (Лєніну) (по бул. Шевченка, напроти Бессарабського ринку), а також іншим головним організаторам Голодомору 1932 1933 років в Україні С. Косіору (по вул. Артема, напроти кінотеатру „Київська Русь”) та Г. Петровському (Європейська площа, біля Національної парламентської бібліотеки) та іншим. Вважаю за доцільне привселюдно зняти зазначені пам'ятники, повідомивши про це засоби масової інформації та киян.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України „Про охорону культурної спадщини” та Указом Президента України щодо ліквідації наслідків тоталітаризму в Україні прошу спільно прийняти рішення про негайний демонтаж в Києві пам'ятників катам Українського народу, організаторам голодоморів: В. Лєніну, С. Косіору, Г. Петровському та іншим.
Про результати розгляду запиту прошу повідомити в термін, визначений ст. 15 Закону України „Про статус народного депутата України”.

З повагою О. Тягнибок