Мені «пощастило» стати свідком однієї з таких баталій під час обідньої перерви.

«Росіянин», який все своє життя прожив в Україні, але всі його родичі мешкають в Росії, дуже емоційно доводив своєму опоненту «українцю» великодержавно-шовіністичні зомбоістини путінської пропаганди про неповноцінність українського народу. Підсумком суперечки були слова «росіянина» про те, що якщо в Дніпропетровськ прийде російська армія, він воюватиме на боці росіян.

Можливо, це вирвалося під час перепалки зненацька - «в серцях», а можливо, спрацював принцип: «що у тверезого на умі, то під час сварки – на язиці». Але для мене як для думаючої людини цей приклад є показовим та типовим. В подібних випадках завжди пріоритет має генетична складова, яка має характерні прояви під час «екстремальних» ситуацій

Себто, людина від народження прожила в Україні, але ментально і генетично залишилася РУССКІМ і готова, при нагоді, стати на бік «русскіх чеченців», які прийдуть різати хохлів.

Наголошую, це – типовий приклад, Донбас переконливо довів цю аксіому, підвівши знаменник кров’ю.

Інший приклад стосується мого сусіда, - інваліда дитинства, який маючи пенсійний вік, під впливом інформаційного потоку сучасного телебачення, стріляє зі свого вікна в перехожих з іграшкового карабіна.

Тест на кмітливість: що спільного між жертвою геному, психічно хворою людиною і представником титульної нації? Правильно – право голосу!

Отже, для мене стає зрозуміло, що той кривавий відбиток прояву сепаратизму на Сході України і в Криму, це -  недосконалість виборчого законодавства, яке урівнює в правах, нівелюючи ідентичність.

На мій погляд, право голосу має бути привілеєм в першу чергу представників титульної нації, а в другу (обов’язково) – платників податків. Характерною відмінною рисою українського виборця має стати «Посвідчення виборця», яке після зібраного пакету відповідних документів (довідки від нарколога, психіатра, тощо), складання іспиту (поверхневе знання історії країни та володіння державною мовою) та за наявності офіційного працевлаштування в Україні, надаватиме «Право голосу» на виборах різних рівнів.

Для уникнення застосування адмінресурсу права голосу мають позбутися: держслужбовці (компенсація – пільги від держави), ті, хто складає присягу на вірність народу України (компенсація – пільги та ранній пенсійний вік), а також психічно хворі, наркозалежні, засуджені (чия провина доведена) та утриманці (підлітки до 18-ти років, пенсіонери). Ті, хто отримав українське громадянство після певного терміну (18-ти річного бездоганного проживання на певній території країни) набувають право голосу від територіальної громади на самовизначення на місцевих виборах, а після 21-го року – на загальноукраїнських.

Це поверхнево, без глибокого занурення в суть питання, а точніше, з огляду на останні події, проблеми українського виборчого права. Право голосу має бути привілеєм обраних.

Українець, не судимий, психічно здоровий, Сергій Філіпенко