14-24 липня на Тернопільщині відбувся черговий табір Характерного козацтва „Перунів полк”, який зібрав у свої лави учасників з різних куточків нашої Вітчизни. Як і завжди, табір містив в собі як елементи фізичного вишколу, так і інтелектуально-духовного розвитку.
З козацьких вправностей таборовики опановували елементи бойового мистецтва Триглав, відпрацьовували роботу проти ножа, тренувались у метанні ножів, грали у військово-спортивні ігри тощо.
В рамках лекційних занять таборовики ознайомились зі слов’янським світоглядом, основами слов’янської магії, слов’янськими духовними практиками, родознавством (расологією), здравою та поглядами Характерного козацтва на ситуацію в Україні і Світі і шляхами виходу з такого становища.
Як і завжди, табір містив в собі як елементи фізичного вишколу, так і інтелектуально-духовного розвитку. З козацьких вправностей таборовики опановували елементи бойового мистецтва Триглав, відпрацьовували роботу проти ножа, тренувались у метанні ножів, грали у військово-спортивні ігри тощо.
В рамках лекційних занять таборовики ознайомились зі слов’янським світоглядом, основами слов’янської магії, слов’янськими духовними практиками, родознавством (расологією), здравою та поглядами Характерного козацтва на ситуацію в Україні і Світі і шляхами виходу з такого становища.
Викладачами занять виступили Верховний отаман Характерного козацтва Волхв Володимир Куровський, та інші духовні провідники Рідної Православної Віри: отець Богумир (м. Хмельницький), Отець Яровит (м. Кам’янець-Подільський), отець Вогнеслав (м. П’ятигорськ), отець Судимир (м. Ростов-на-Дону).
Треба зазначити, що природа теж дала козакам випробування. І в переддень Перуновго свята над табором пронеслась дуже сильна гроза. Кількість опадів була настільки великою, що рівень води у водоймі, яка розташовувалась поруч піднялась на метр, а порожній ставок за лічені години набрав 4 метра води. Внаслідок сильної зливи, табір почало підтоплювати, але козаки швидко зорієнтувавшись за допомогою саперних лопаток прямо під час дощу викопували великі водовідвідні траншеї, аби діти і дівчата, що перебували у таборі залишились сухими. Внаслідок згуртованої оперативної роботи, намети залишились незатопленими.
20 липня в рамках табору відбулось велелюдне свято вояцької звитяги – День Перуна. На нього з’їхались гості не лише з України, а і з Росії, Білорусі, Придністров’я і навіть Німеччини. Свято видалось на славу. Треба віддати належне майстру Добролюбу з м. Тирасполь, який разом з Родославом з Херсону і ще кількома чоловіками безупинно витесували Перуна на протязі майже доби (оскільки дуба дістали лише за день до свята). Але натхненно працюючи і вдень і вночі, при світлі ліхтариків, кумир Перуна був готовий у визначений термін.
Після чого під керівництвом отця Твердислава, козаки і гості свята долучились до встановлення Перуна. А праця була не з легких. Приходилось і моноліти видовбувати, і каміння на гору підіймати, і самого Перуна підняти на гору. Зрештою Перуна було встановлено, і підготовано обрядове капище для самого свята, вікових посвят і обрядових поєдинків.
Опісля обіду розпочались козацькі змаги до Перунового Дня. Витязі змагались як на силу, так і на спритність. Були козацькі бої лава на лаву, були змаги з ножового бою, були змаги на підняття мішків з нелегкою вагою. Певною інтригою свята стало оголошення Верховного Волхва, що Духовний центр виставить проти витязів Жреця Яровита на змаг з підняття гирі, а символічним призом переможцю буде кавун. І скільки не змагалось козаків, але Жрець Яровит впевнено переміг усіх, віддавши приз маленьким козачатам. Маленькі козачата, які проходили в цей день вікові посвяти, теж показували свою вправність, боролись, стріляли з лука, з автомата.
Після козацьких забав всіх гостей пригощали козацькою кашою. А ввечері розпочалось найочікуваніше дійство. На капищі було розпалено 9 обрядових вогнищ, і Батько Перун споглядав на своїх славних воїнів. Спочатку відбувались вікові посвяти у молодих козачат. Діти змагались між собою, показуючи свою силу, вправність і волю до перемоги, аби отримати право перейти зі стану хлопчика у стан хлопця, бути підпоясаним і мати право носити особистий ніж. Було приємно спостерігати яке майбутнє покоління зростає на землі Руській. А це означає, що ростуть гідні чоловіки, які будуть здатні захистити себе, свою родину, свій Рід, і свою землю.
Опісля вікових посвят розпочались обрядові поєдинки між старшими парубками і чоловіками. Змаги продовжувались ледь не до третьої години ночі, але витязі вперто боролись за право бути кращим воїном, Князем свята. Врешті було багато богатирів, але переможець, як і годиться, виявився один. Цього року ним став Ратмір з Київської громади Рідної Православної Віри „Покон Рода”, який не програв жодного змагу. Друге і третє „місця” вибороли представники Краснодару (Росія) і Хмельницього (Україна). Та всі козаки по братерські залишились задоволеними від поєдинків. Дух єднання і перемоги витав над капищем. Троє найкращих змагунів отримали подарункові ножі, як відзнаку перемог на Перуновому капищі.
В передостанні дні табору впевненим у собі козакам було запропоновано пройти випробування, проживши одну добу самостійно без туристичного оснащення, маючи при собі лише ніж, чашку і жменю гречки і кілька сірників. Бажаючих пройти випробування виявилось достатньо, і приємно відзначити, що майже всі впорались з поставленими завданнями (лише один таборовик повернувся з лісу достроково). Учасники самостійно створили собі укриття з природніх матеріалів, добули воду, розпалили і підтримували вогнище. А наступного дня, за таборовою вечірньою ватрою обмінювались враженнями від ночівлі в лісі. Хтось розповідав як він облаштувався, хтось – як він добував їжу, а хтось повідав про свої містичні пригоди...
В рамках табору також було здійснено кілька мандрівок: на священну для всіх православних рідновірів гору Богит, до річки Збруч поблизу селища Сатанів, до унікальних карстових озер вікнин у селі Вікно та екскурсія до печери Вертеба, слов’янського печерного Храму IX століття у селі Монастирок та історичного Червоноградського замку (с. Нирків).
Минуло десять днів, і таборовики роз’їхались по своїх домівках. Кожен виніс з табору щось цінне. Хтось зміцнився у козацьких бойових вправностях, хтось осягнув споконвічну мудрість наших предків, хтось відірвався від руйнуючого душу мегаполісу, і поєднався з природою, хтось відкрив у собі небачені раніше здібності. Кожному своє...
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Перунів полк знов зібрав витязів
Світ:
09072902u.jpg
Як і завжди, табір містив в собі як елементи фізичного вишколу, так і інтелектуально-духовного розвитку. З козацьких вправностей таборовики опановували елементи бойового мистецтва Триглав, відпрацьовували роботу проти ножа, тренувались у метанні ножів, грали у військово-спортивні ігри тощо.
В рамках лекційних занять таборовики ознайомились зі слов’янським світоглядом, основами слов’янської магії, слов’янськими духовними практиками, родознавством (расологією), здравою та поглядами Характерного козацтва на ситуацію в Україні і Світі і шляхами виходу з такого становища.
Викладачами занять виступили Верховний отаман Характерного козацтва Волхв Володимир Куровський, та інші духовні провідники Рідної Православної Віри: отець Богумир (м. Хмельницький), Отець Яровит (м. Кам’янець-Подільський), отець Вогнеслав (м. П’ятигорськ), отець Судимир (м. Ростов-на-Дону).
Треба зазначити, що природа теж дала козакам випробування. І в переддень Перуновго свята над табором пронеслась дуже сильна гроза. Кількість опадів була настільки великою, що рівень води у водоймі, яка розташовувалась поруч піднялась на метр, а порожній ставок за лічені години набрав 4 метра води. Внаслідок сильної зливи, табір почало підтоплювати, але козаки швидко зорієнтувавшись за допомогою саперних лопаток прямо під час дощу викопували великі водовідвідні траншеї, аби діти і дівчата, що перебували у таборі залишились сухими. Внаслідок згуртованої оперативної роботи, намети залишились незатопленими.
20 липня в рамках табору відбулось велелюдне свято вояцької звитяги – День Перуна. На нього з’їхались гості не лише з України, а і з Росії, Білорусі, Придністров’я і навіть Німеччини. Свято видалось на славу. Треба віддати належне майстру Добролюбу з м. Тирасполь, який разом з Родославом з Херсону і ще кількома чоловіками безупинно витесували Перуна на протязі майже доби (оскільки дуба дістали лише за день до свята). Але натхненно працюючи і вдень і вночі, при світлі ліхтариків, кумир Перуна був готовий у визначений термін.
Після чого під керівництвом отця Твердислава, козаки і гості свята долучились до встановлення Перуна. А праця була не з легких. Приходилось і моноліти видовбувати, і каміння на гору підіймати, і самого Перуна підняти на гору. Зрештою Перуна було встановлено, і підготовано обрядове капище для самого свята, вікових посвят і обрядових поєдинків.
Опісля обіду розпочались козацькі змаги до Перунового Дня. Витязі змагались як на силу, так і на спритність. Були козацькі бої лава на лаву, були змаги з ножового бою, були змаги на підняття мішків з нелегкою вагою. Певною інтригою свята стало оголошення Верховного Волхва, що Духовний центр виставить проти витязів Жреця Яровита на змаг з підняття гирі, а символічним призом переможцю буде кавун. І скільки не змагалось козаків, але Жрець Яровит впевнено переміг усіх, віддавши приз маленьким козачатам. Маленькі козачата, які проходили в цей день вікові посвяти, теж показували свою вправність, боролись, стріляли з лука, з автомата.
Після козацьких забав всіх гостей пригощали козацькою кашою. А ввечері розпочалось найочікуваніше дійство. На капищі було розпалено 9 обрядових вогнищ, і Батько Перун споглядав на своїх славних воїнів. Спочатку відбувались вікові посвяти у молодих козачат. Діти змагались між собою, показуючи свою силу, вправність і волю до перемоги, аби отримати право перейти зі стану хлопчика у стан хлопця, бути підпоясаним і мати право носити особистий ніж. Було приємно спостерігати яке майбутнє покоління зростає на землі Руській. А це означає, що ростуть гідні чоловіки, які будуть здатні захистити себе, свою родину, свій Рід, і свою землю.
Опісля вікових посвят розпочались обрядові поєдинки між старшими парубками і чоловіками. Змаги продовжувались ледь не до третьої години ночі, але витязі вперто боролись за право бути кращим воїном, Князем свята. Врешті було багато богатирів, але переможець, як і годиться, виявився один. Цього року ним став Ратмір з Київської громади Рідної Православної Віри „Покон Рода”, який не програв жодного змагу. Друге і третє „місця” вибороли представники Краснодару (Росія) і Хмельницього (Україна). Та всі козаки по братерські залишились задоволеними від поєдинків. Дух єднання і перемоги витав над капищем. Троє найкращих змагунів отримали подарункові ножі, як відзнаку перемог на Перуновому капищі.
В передостанні дні табору впевненим у собі козакам було запропоновано пройти випробування, проживши одну добу самостійно без туристичного оснащення, маючи при собі лише ніж, чашку і жменю гречки і кілька сірників. Бажаючих пройти випробування виявилось достатньо, і приємно відзначити, що майже всі впорались з поставленими завданнями (лише один таборовик повернувся з лісу достроково). Учасники самостійно створили собі укриття з природніх матеріалів, добули воду, розпалили і підтримували вогнище. А наступного дня, за таборовою вечірньою ватрою обмінювались враженнями від ночівлі в лісі. Хтось розповідав як він облаштувався, хтось – як він добував їжу, а хтось повідав про свої містичні пригоди...
В рамках табору також було здійснено кілька мандрівок: на священну для всіх православних рідновірів гору Богит, до річки Збруч поблизу селища Сатанів, до унікальних карстових озер вікнин у селі Вікно та екскурсія до печери Вертеба, слов’янського печерного Храму IX століття у селі Монастирок та історичного Червоноградського замку (с. Нирків).
Минуло десять днів, і таборовики роз’їхались по своїх домівках. Кожен виніс з табору щось цінне. Хтось зміцнився у козацьких бойових вправностях, хтось осягнув споконвічну мудрість наших предків, хтось відірвався від руйнуючого душу мегаполісу, і поєднався з природою, хтось відкрив у собі небачені раніше здібності. Кожному своє...
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд