Пам’ятник Вождю

Скидається на те, що епопея зі встановленням цього монумента перевершила всі “пам’ятникові серіали”, які впродовж століть із різною періодичністю, але досить часто, розігрували в нашому місті. Нагадаємо, що розмови про спорудження пам’ятника провідникові ОУН тривали близько десяти років. У 2002 році нарешті визначили та затвердили проект монумента. Цьому передували сім конкурсів, на яких репрезентували свої ідеї майже всі відомі скульптори Львова. Нарешті, на останньому етапі журі визнало найкращим проект скульптора Миколи Посікіри й архітектора Михайла Федака. Проте монументальні пристрасті не вщухли, радше навпаки – набрали обертів.

На місці, освяченому під пам’ятник задовго до моменту, коли стало відомо про його конкретні обриси (символічний “наріжний” камінь встановили неподалік храму св. Ольги та Єлизавети ще 1993 року), мають розмістити чотири тридцятиметрові гранітні колони з архітравом (тріумфальною аркою) та бронзовим пам’ятником Степанові Бандері заввишки понад сім метрів попереду. Автори проекту вважають, що колони символізуватимуть країну, а постать Степана Бандери – будівничого держави. На чотирьох колонах планують розмістити рельєфні композиції, які відтворюватимуть чотири етапи становлення України – добу Володимира, добу козацтва, добу січового стрілецтва та добу Степана Бандери.

Перші застереження виникли з приводу власне масштабів композиції, які не зовсім відповідають обраному для неї місцю. Щодо історичного аспекту, то годі було й шукати “доречнішої” площі: поруч – вулиця Степана Бандери й університет “Львівська політехніка”, де навчався майбутній провідник ОУН. Значно менше, на думку багатьох, гармоніюють обране місце та проект-переможець. Згідно з цим проектом, більшість дерев на площі зрубають, хоч автори запевняють, що найцінніші породи збережуть, а на місці зрубаних посадять нові.

Попри сумніви деяких львівських діячів культури про доцільність спорудження саме такого пам’ятника, минулого року проект затвердили на художній раді Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, його погодило й управління архітектури та містобудування Львівської міської ради. Впродовж останніх місяців 2003 року розпочали підготовчі роботи, а відтак і спорудження самого монумента. Як уже писала “Газета”, його офіційним замовником стало управління капітального будівництва ЛОДА, а право виконувати пам’ятник після проведеного тендера отримала фірма “Ренесанс”.

Проте монумент незабаром знову “обріс” не лише високим парканом, але й новими пристрастями. На початку цього року з’явилися заяви деяких громадських організацій, у яких висували вимогу до оргкомітету зі спорудження пам’ятника створити ще одну фахову комісію експертів, яка винесла б остаточний вердикт: чи підходить місце для встановлення там монумента, і чи сам пам’ятник буде справді мистецьким твором. Зокрема, у відкритому листі політичного об’єднання “Галицький вибір”, яке очолює багатолітній політв’язень Юрій Шухевич, йшлося про те, що об’єднання “розцінює будівництво такого пам’ятника синові українського народу, керівникові ОУН як наругу над його пам’яттю”, оскільки вже сам архітрав радше нагадує “шибеницю або перегнутий тризуб”. А в спільній заяві львівських обласних організацій УРП “Собор”, ВО “Батьківщина” й УНА-УНСО, оприлюдненій після громадських слухань 3 лютого на тему “Монументальна пропаганда національної ідеї та спорудження пам’ятника С. Бандері у Львові”, зазначені не лише окремі естетичні, але й етичні вади (наприклад, зображення на одному із пілонів ще живого соратника С. Бандери Василя Кука).

Таким чином, мистецька дискусія швидко перейшла в площину інтересів громадських організацій. Ситуація загострилася на початку лютого із появою у Львові листівок відверто провокаційного характеру, підписаних “Русскім блоком”. “Ні українському фашизму” – закликали двомовні флайєри. “Не допустимо спаплюження Львова пам’ятником вождю вбивць ОУН-УПА Бандері!” Щоправда, Олександр Свістунов, керівник “Русcкого блоку”, у своєму коментарі “Газеті” спростував причетність його організації до цих листівок і розцінив їх появу як спробу скомпрометувати членів “Русcкого блоку”. У той же час зауважив, що погоджується із текстом листівки. Провокацією назвали появу таких листівок і Юрій Шухевич та Ігор Калинець.
На думку І. Калинця, відверто провокаційними є й заяви ГО “Галицький вибір”, також спрямовані на те, щоб не допустити спорудження у Львові пам’ятника Степанові Бандері. Натомість із листами підтримки виступили львівські осередки таких організацій, як СНПУ, КУН. А Михайлові Сендаку, голові Львівської обласної ради, який водночас очолює оргкомітет з організації робіт зі спорудження пам’ятника Степанові Бандері, надійшов лист подяки за розпочате спорудження монумента, підписаний відомими у Львові діячами культури, архітекторами, скульпторами, зокрема Володимиром Овсійчуком, Дмитром Крвавичем, Андрієм Бокотеєм, Іваном Самотосом, Любомиром Королошиним, Володимиром Патиком тощо.

29 січня в облраді відбулася нарада за участю відповідальних за спорудження пам’ятника осіб, представників громадських організацій, митців та архітекторів, на якій прийняли остаточне рішення про встановлення монумента. У постанові йшлося, зокрема, про те, що “1. Конкурс на кращий проект пам’ятника С. Бандері у м. Львові проведено гласно, відповідно до чинного законодавства, публічним обговоренням, має відповідні погодження; 2. Мистецька цінність та архітектурне вирішення визначено кваліфікованим журі та не підлягає перегляду; 3. Місце розташування відповідає художньому задуму та архітектурній забудові міста Львова”.

Заступник керівника обласної ради Андрій Парубій, який головував на нараді, на запитання журналіста “Газети”, чому саме останнім часом укотре розпалилися дискусії довкола пам’ятника, сказав, що чіткої відповіді на це питання бути не може.
– КУН у своїй заяві робить припущення-підозру, що автори, які програли конкурс, провокують таку ситуацію навколо спорудження пам’ятника, – сказав Андрій Парубій. – Ще дехто вважає, що обласна адміністрація не дуже зацікавлена в цьому питанні. Але важко говорити про те, що є безпосередньою причиною таких заяв-протестів. Із упевненістю можна сказати лише одне – якщо сьогодні поставити під сумнів доцільність місця чи самого проекту, то доведеться долати ще 7-8 років того самого шляху.
Отже, попри паперову тяганину, зведення реального монумента триває. Його відкриття заплановане на 15 жовтня – якщо, звісно, певним голосам знову не вдасться надточити цей камінь.

“Газета” висловлює подяку завідувачу сектора обласного відділу охорони пам’яток Яніні Огоновській за надану в процесі підготовки матеріалу інформацію.