Може рецензія, це заголосно сказано… Я не спішив її писати. Я чекав, поки ви всі подивитеся Тараса Бульбу. Подивилися? Поплакали?

Бортко, який ніби-то старанно дотримувався тексту Гололя, додав від себе лише два трупи: спотворений посинілий труп Ади Роговцевої, і красивий молодий труп панночки, яка ніби-то помирає під час пологів, народивши своєму батькові, польскому воєводі, ще одного Бульбенка… І воєвода того малого Бульбенка мало не зарубав, але стримався… Ну дитина все ж таки, внук… Символ єднання Польщі та Украйни.

Ну і зрозуміло, що труп панянки – це логічне продовження ключової бортківської (але не Гоголівської) сцени - постільної (еротичної). В ній знялися відомий кросавчег-плейбой Петренко (загалом зіграв чудово) і польська панночка (теж супер). Сцену в ліжку зрозуміти можна - вона обходиться дешевше ніж батальна. І без неї, я так розумію, вже жодне кіно в прокат не виходить. Зрозуміло, що вчителі поведуть дітей дивитися екранізацію програмного твору… Розумієте, Бортко не зумів передати всю любов і чистоту Гоголя… Гоголь же написав геніальну річ без жодного бруду. Ну як нам тепер показати цю парнушку дітям? Бачите діти, панянка зверху і т. д…

І ще одне, який би голодний не був воєвода, а віддати козакові свою єдину кохану доньку за шматок хліба… Ну ця картина викликала сміх, коли Андрій видирає хлібину з зубів голодної панночки і тягне її в ліжко. Я розумію, що можливо у неї не було іншого вибору – або в ліжко до Андрія, або голодна смерть… Але все це виглядало як банальний кіношний прийом – немає голих баб – немає кіно. Головну героїню обов’язково потрібно роздягнути.

Звичайно, кожний мені скаже, легко, Ткаленку, тобі язиком чесати, а от ти сам спробуй вимантити в каналу “Россия” 25 млн. баксів і спускати їх протягом двох років із швидкістю 100 тис. баксів щодня. Тут без голих баб не обійдешся.

За цю парнушку Бортко змусив платити всіх нас – нам довелося обсервувати логічне продовження ліжкової сцени – вагітність панночки, народження Бульбенка третього покоління, служниця-черниця, що несподіваним басом повідомляє воєводі: «Панянка змарла»; красивий труп панянки… Навіщо все це робити, коли ви так ретельно посилаєтеся на чистоту авторського тексту. Ви ж самі змушуєте глядача не довіряти вам.

А ідея Тараса Бульби дуже проста і неймовірно складна. Немає іншого твору, в якому було б стільки любові до України. Тарас Бульба – неперевершений твір. Такого немає і навряд чи буде. І скільки б ми не говорилося про руську землю і про руського царя, ми з вами розуміємо – це наші діди, їхня кров тече в наших жилах, це наша характер, наша впертість, наша відвага, наша самопожертва, наша вірність, наша дурість, наша зрада – це все – Україна. Прекрасна наша Батьківщина, ось її велич, сила і нескоримість. Ось що в наших головах…

Борткові багато закидали про те, що він надто ретельно відтворив всі передсмертні монологи козаків, в яких мова йде про те, що помирають вони за землю руську… Але, зрештою, це ж не документальна повість. Можливо, заключна фраза Бульби про руського царя, який скоро прийде, послужила головним аргументом для виділення тих самих 25-ти мільйонів баксів.