Хай ці мої слова про багатогранну діляьність українок з ОУБ будуть подякою і признанням тим паням, які старалися затримати українські традиції й хотіли виховати молоде покоління на свідомих українців. А таких є ще дещо в цій країні…
В кожному суспільстві, в майже всіх державах світу, жінки відіграють не малу ролю. Так і українська жінка, де би вона не знаходилася, завжди була й є провідною зіркою свого суспільства. Ясно, що не всім дано талант бути провідницею свого суспільства, але багато українок, не лише тих, які згинули по тюрмах чи концтаборах, заслужили собі на назву “героїні”, зокрема коли мова про тих українок, які далеко за межами батьківщини зуміли збудувати і підсилити діяльність оточуючого навкруги себе суспільства, виховати дітей в українському дусі, затримати українські традиції.
Як довголітна членка Об’єднання Українок Бельгії (ОУБ ), хочу з приводу Ювілею, 55 ліття його існування, і 40 ліття відновлення відділу в Лімбурщині - яке відзначаємо сьогодні - хочу хоч кількома словами згадати про працю жінок. Відомості про працю союзянок Бельгії. Свої дані черпаю в першу чергу від власного досвіду, з архівних матеріялів й звіту виданого в 1998 році ОУБ, в якій є багато не дописано, а який може служити підставою для написання детальної історії ОУБ, що радо допоможу зробити.
Наша історія починається від тоді, коли в Бельгії створився був Український Допомоговий Комітет (УДК), членами якого були і жінки. Після Другої Світової війни в Бельгії опинилося багато українців. Ніхто не знає точного числа тих еміґрантів, одні твердять 15 тисяч, інші кажуть 20 тисяч. Як би там не було, тому, що в цій країні жінкам не так легко було знайти працю, вони були першими, які творили Громади, українські школи, садочки, ініціювали імпрези, виставки, самодіяльні гуртки.
Пані Зою Витязь було обрано до Головної Управи УДК, в рамках якого досі жінки працювали. Вона мені розповідала, що носилася з думкою створення Жіночої Організації.
Отримавши згоду жінок, пані Витязь в часі Першого Конгресу Українців Бельгії, який відбувся в днях 30 і 31 – го жовтня 1948 року, в часі нарад Жіночої Комісії, разом з 18 жінками створили Об’єднання Українок Бельгії. Обрано там було Краєву Управу.
В Бельгії постало 15 відділів Союзу Українок.
Велику увагу присвячувалося на зовнішні зв’язки з бельгійцями і міжнародними жіночими організаціями. Пані Витязь часто брала участь у жіночих конференціях в Бельгії, Франції, Голяндії, Німеччині. Праця жінок була й є важною у Громадському житті українців Бельгії. В перших роках, коли населення Бельгії не дуже прихильно ставилося до українців і чужинців взагалі, треба було їх інформувати хто ми.
ОУБ пережило великий занепад в роках 1952 – 1960 роках, коли велика частина українців виїхала з країни копалень вугілля в світи. З кілька тисячної еміграції в Бельгії залишилося біля 3 тисяч українців. Деякі відділи перестали існувати.
12 жовтня 1962 року відбулося засідання ініціяторів відновлення праці Обєднання Українок. Пані ініціяторки звернулися до жінок на терені Бельгії з пропозивією відновлення відділів, де це можливо.
28 квітня 1963 року відбулися Загальні Збори відділу в Лімбурщині – були присутні жінки Звартбергу, Ватерсцхей, Вінтершлях, Золдер. Обрано Управу в такому складі:
Стефка Наумович - голова
Параня Галабурда – секретар і культурно-освітня
Клавдія Васюта – заступник голови
Параня Петрик - скрабник
Люба Лиско – голоба контрольної Комісії
Праця Відділу кипіла. Влаштовувалися, свята, академії, Спільний Свят Вечір, Спільне Свячене, прогульки – наприклад до Франції, Люксембургу, Голяндії. Взагалі - діяльність нашого відділу ОУБ була дуже повязана з діяльністю як і Централі ОУБ, так і громадсько-суспільного і церковного життя нашої провінції.
Чи не кожна членка ОУБ була членом СУМ-у, УДК-а, хору Боян. В усіх святах, концетах, громадських дійствах жінки зокрема брали передову участь.
Як і допомагали в програмі виховників і таборової кухні на сумівських таборах й як співвласники Франкополя працювали там при його відбудові й утримання.
А сьогодні, я це сміло можу твердити – Обєднання Українок у Бельгії – єдина діюча організація, коли мається на увазі повне значення цього слова.
За час нашого існування головами відділу ОУБ в Лімбурщині були після пані Наумович 1963-1964 рр. Пані Клавдія Васюта – Іванка Фірман – Люба Фірман-Совінська - Клава Васюта - Люба Лиско та Марійка Карпа в сьогоднішний час.
Були членами Управ дуже часто ті самі жінки. Повні склади Управ подамо у ювілейній книзі, як і список всіх членок між ними молоді пані - Славка й Анна Фірман, Марійка, Надя й Одарка Галабурда, Анна Лавриненко, Анджел Королик, Галя Карпа, та пані Марійка Королик, Оля Мартинишин, Текля Бублевич, Софія Карпа, Марія Козій, Анна Тучапська, Марія Нетреба.
Сьогоднішня Управа складається з таких пань
Марійка Карпа - голова
Люба Лиско – заступник голови
Одарка Галабурда – секретар
Марійка Королик Скарбник
Параня Галабурда – культурно освітня
Галя Карпа – голова Контрольної Комісії
Анна Черватюк – члени КК та Меліта Пукас
Жінки рішили усамостійнитися від УДК і в 19.6.1969 році офіційне бельгійське державне видання “Монітор” надрукувало статут Об’єднання Українок Бельгії. Під документом підписалися основоположниці Організації: Зинаїда Витязь, Софія Сидор, Іванка Коваль, Наталка Красюк та Параня Галабурда.
Повторюю – згадати всіх свят і концертів, веселих вечорів і поїздок організованих ОУБ Лімбург – дитячий садок і приїжджих до нас гостей з України – сьогодні не можливо.
Та уважаємо дуже важливим осягом 25 виставок українського мистецьтва для чужого оточення в нашому місті і поза ним. Знимки тут виставлені дають хоч невеличкий погляд назад на працю жінок, які перебрали і догляд і господарку цього Народного Дому.
Можна згадати багато, багато інших більших і менших подій, але їх забагато, щоби всіх перечислити. Хіба, що варта наголосити на багаторічній допомозі сиротинцям, школам, лікарням і бібліотекам України – як і працю в Комітеті ДІТИ В ПОТРЕБІ, коли це діти з України приїжджали 7 разів до Бельгії на відпочинок. Нас тоді підтримувало все суспільство Бельгії, за що ми вдячні йому.
Багатьох, активних пань ОУБ віддійшло у засвіти. Багатьох я не застала живими й жаль стискає моє серце. Але думаю, що ми всі зберігаємо якнайкращі спогади про тих жінок й їх постатті живими постають в цей Ювілейний Рік в нашій уяві. Їх усмішки, Їх повні турбот про долю України погляди.
Хай ці мої слова про багатогранну діляьність українок з ОУБ будуть подякою і признанням тим паням, які старалися затримати українські традиції й хотіли виховати молоде покоління на свідомих українців. А таких є ще дещо в цій країні…
Так, не всім родинам вдалося зберегти своїх дітей при тому суспільстві, яке організували наші батьки й мами, але в Управі ОУБ є молоді жінки і вони будуть продовжувати ту працю як довго зможуть, а яку 55 років тому розпочали жінки, які завжди і все будуть остоєю нашого суспільства.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Об’єднанню українок Бельгії - 55 років
Світ:
03090202e.JPG
Як довголітна членка Об’єднання Українок Бельгії (ОУБ ), хочу з приводу Ювілею, 55 ліття його існування, і 40 ліття відновлення відділу в Лімбурщині - яке відзначаємо сьогодні - хочу хоч кількома словами згадати про працю жінок. Відомості про працю союзянок Бельгії. Свої дані черпаю в першу чергу від власного досвіду, з архівних матеріялів й звіту виданого в 1998 році ОУБ, в якій є багато не дописано, а який може служити підставою для написання детальної історії ОУБ, що радо допоможу зробити.
Наша історія починається від тоді, коли в Бельгії створився був Український Допомоговий Комітет (УДК), членами якого були і жінки. Після Другої Світової війни в Бельгії опинилося багато українців. Ніхто не знає точного числа тих еміґрантів, одні твердять 15 тисяч, інші кажуть 20 тисяч. Як би там не було, тому, що в цій країні жінкам не так легко було знайти працю, вони були першими, які творили Громади, українські школи, садочки, ініціювали імпрези, виставки, самодіяльні гуртки.
Пані Зою Витязь було обрано до Головної Управи УДК, в рамках якого досі жінки працювали. Вона мені розповідала, що носилася з думкою створення Жіночої Організації.
Отримавши згоду жінок, пані Витязь в часі Першого Конгресу Українців Бельгії, який відбувся в днях 30 і 31 – го жовтня 1948 року, в часі нарад Жіночої Комісії, разом з 18 жінками створили Об’єднання Українок Бельгії. Обрано там було Краєву Управу.
В Бельгії постало 15 відділів Союзу Українок.
Велику увагу присвячувалося на зовнішні зв’язки з бельгійцями і міжнародними жіночими організаціями. Пані Витязь часто брала участь у жіночих конференціях в Бельгії, Франції, Голяндії, Німеччині. Праця жінок була й є важною у Громадському житті українців Бельгії. В перших роках, коли населення Бельгії не дуже прихильно ставилося до українців і чужинців взагалі, треба було їх інформувати хто ми.
ОУБ пережило великий занепад в роках 1952 – 1960 роках, коли велика частина українців виїхала з країни копалень вугілля в світи. З кілька тисячної еміграції в Бельгії залишилося біля 3 тисяч українців. Деякі відділи перестали існувати.
12 жовтня 1962 року відбулося засідання ініціяторів відновлення праці Обєднання Українок. Пані ініціяторки звернулися до жінок на терені Бельгії з пропозивією відновлення відділів, де це можливо.
28 квітня 1963 року відбулися Загальні Збори відділу в Лімбурщині – були присутні жінки Звартбергу, Ватерсцхей, Вінтершлях, Золдер. Обрано Управу в такому складі:
Стефка Наумович - голова
Параня Галабурда – секретар і культурно-освітня
Клавдія Васюта – заступник голови
Параня Петрик - скрабник
Люба Лиско – голоба контрольної Комісії
Праця Відділу кипіла. Влаштовувалися, свята, академії, Спільний Свят Вечір, Спільне Свячене, прогульки – наприклад до Франції, Люксембургу, Голяндії. Взагалі - діяльність нашого відділу ОУБ була дуже повязана з діяльністю як і Централі ОУБ, так і громадсько-суспільного і церковного життя нашої провінції.
Чи не кожна членка ОУБ була членом СУМ-у, УДК-а, хору Боян. В усіх святах, концетах, громадських дійствах жінки зокрема брали передову участь.
Як і допомагали в програмі виховників і таборової кухні на сумівських таборах й як співвласники Франкополя працювали там при його відбудові й утримання.
А сьогодні, я це сміло можу твердити – Обєднання Українок у Бельгії – єдина діюча організація, коли мається на увазі повне значення цього слова.
За час нашого існування головами відділу ОУБ в Лімбурщині були після пані Наумович 1963-1964 рр. Пані Клавдія Васюта – Іванка Фірман – Люба Фірман-Совінська - Клава Васюта - Люба Лиско та Марійка Карпа в сьогоднішний час.
Були членами Управ дуже часто ті самі жінки. Повні склади Управ подамо у ювілейній книзі, як і список всіх членок між ними молоді пані - Славка й Анна Фірман, Марійка, Надя й Одарка Галабурда, Анна Лавриненко, Анджел Королик, Галя Карпа, та пані Марійка Королик, Оля Мартинишин, Текля Бублевич, Софія Карпа, Марія Козій, Анна Тучапська, Марія Нетреба.
Сьогоднішня Управа складається з таких пань
Марійка Карпа - голова
Люба Лиско – заступник голови
Одарка Галабурда – секретар
Марійка Королик Скарбник
Параня Галабурда – культурно освітня
Галя Карпа – голова Контрольної Комісії
Анна Черватюк – члени КК та Меліта Пукас
Жінки рішили усамостійнитися від УДК і в 19.6.1969 році офіційне бельгійське державне видання “Монітор” надрукувало статут Об’єднання Українок Бельгії. Під документом підписалися основоположниці Організації: Зинаїда Витязь, Софія Сидор, Іванка Коваль, Наталка Красюк та Параня Галабурда.
Повторюю – згадати всіх свят і концертів, веселих вечорів і поїздок організованих ОУБ Лімбург – дитячий садок і приїжджих до нас гостей з України – сьогодні не можливо.
Та уважаємо дуже важливим осягом 25 виставок українського мистецьтва для чужого оточення в нашому місті і поза ним. Знимки тут виставлені дають хоч невеличкий погляд назад на працю жінок, які перебрали і догляд і господарку цього Народного Дому.
Можна згадати багато, багато інших більших і менших подій, але їх забагато, щоби всіх перечислити. Хіба, що варта наголосити на багаторічній допомозі сиротинцям, школам, лікарням і бібліотекам України – як і працю в Комітеті ДІТИ В ПОТРЕБІ, коли це діти з України приїжджали 7 разів до Бельгії на відпочинок. Нас тоді підтримувало все суспільство Бельгії, за що ми вдячні йому.
Багатьох, активних пань ОУБ віддійшло у засвіти. Багатьох я не застала живими й жаль стискає моє серце. Але думаю, що ми всі зберігаємо якнайкращі спогади про тих жінок й їх постатті живими постають в цей Ювілейний Рік в нашій уяві. Їх усмішки, Їх повні турбот про долю України погляди.
Хай ці мої слова про багатогранну діляьність українок з ОУБ будуть подякою і признанням тим паням, які старалися затримати українські традиції й хотіли виховати молоде покоління на свідомих українців. А таких є ще дещо в цій країні…
Так, не всім родинам вдалося зберегти своїх дітей при тому суспільстві, яке організували наші батьки й мами, але в Управі ОУБ є молоді жінки і вони будуть продовжувати ту працю як довго зможуть, а яку 55 років тому розпочали жінки, які завжди і все будуть остоєю нашого суспільства.
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд