Нострадамус про Україну і "Окиян-море" від істориків

В катрені 95, центурія III:

Всі побачать, що закон Мора (Мавра) хилиться до упадку,

На зміну йому прийде набагато прекрасніший,

Борисфен буде першим, хто дасть дорогу іншому, більш приємному,

Дякуючи дарам і привабному красномовству.

Відомо, что Борисфеном в часи Нострадамуса (XVI ст.) в Європі називали Дніпро. Зі статті далі взнаєте, де знаходиться іще один Борисфен. Закон Мора- Мавра? Моя думка, що розмова йде про закони планети Марса. Якщо Марс раніше був Мара, то співпадає і знаємо, що Марс має відношення до війська. Як казала Анная, там басові військові частоти.

Нострадамус про Україну в посланні королю Генріху II: «Всі давні релігії нададуть шану регіонам Європи і Півночі 48 градусу північної широти…» Це координати міста Дніпра. Іще один фрагмент: «потім пустить пагони та… починаючи з 50 градуса». На пятидесятій паралелі знаходиться Київ. На 50°27′16″ північної широти і 30°31′25″ східної довготи- столиця України.

“прийде з "п'ятдесятого" градуса той, хто оновить всю Церкву християнську; той, хто звільнить народ вселенський від його рабства лагідного і добровільного; який себе поклав під захист війни і позбавив Юпітера (символ вищого бога) всіх його достоїнств і звань ... “

Друга вказівка є в катрені 8- 56:
Слабке угруповання захопить землю,
Ті, хто знаходиться високо, будуть видавати жахливі крики,
Велике стадо живих істот потривожить це місце,
Біля Д. випаде туман і будуть виявлені написи.
Що то за Д., запитаєте ви? В оригіналі пророцтв немає слова «випаде» - там написано D з крапкою і слово «nebro», що на французькій того часу означало «туман». В цілому слід читати «Днебро» (Дніпро) - адже Нострадамус любив шифрограми. Укладачі даної книги написали «випаде туман", не здогадавшись зв'язати цей катрен зі згадуванням Борисфена раніше.

Отже, - Біля Дніпра будуть виявлені написи. Я трактую ось так:

Слабке угруповання захопить землю,- або жінки першими під'єднаються і зчитуватимуть інформацію з простору, або невелика група обох статей, які будуть під'єднані до вищого розуму.

Ті, хто знаходиться високо, будуть видавати жахливі крики,- високопоставлені чини і верховоди, будуть розкриті їх дії і їм буде страшно,

Велике стадо живих істот потривожить це місце,- чи не про війну говориться на сході України, біля Борисфену. Стадо людей війною тривожать місце.

Біля Дніпра будуть виявлені написи —порадую всіх, почуєте далі про це місце, назва передавалась слов'янським фолькльором.

Ще: “Біля Евксинського понту і великої Тартарії

З'явиться цар, який навістить Галлію,

Перейде Аланію і Арменію

І в Візантії залишить кривавий жезл.”

Пояснюють так: Евксинського понту- Чорного моря, Тартарія- окружність біля моря і Татарія, Візантія- територія сучасної Турції, Аланія- Осетія, Арменія- весь Кавказ. А оскільки є колишня мапа, що сумнівів нема. Нострадамус обіцяє:

«Слов'янський народ, завдяки військовій удачі,
Підніметься на дуже високий рівень.
Змінить государя. Народиться провінціал.
Військо пройде море і підніметься в гори »

Думаю, що замість слова “ удачі”- потрібно слово “участі”. Бо хіба війна є удачею?

Або розуміти військову удачу на духовному плані, в енергетичному астральному світі.

А слово “ військо” певно треба розуміти як свідомий організований народ і поширення цієї самосвідомості.

“Військо пройде море і підніметься в гори”- на мою думку, пройти море- це напитись води, набути інформації, перефільтрувати, проаналізувати, зрозуміти; а піднятись в гори- це рівень свідомості, мислення, знання, стати сильними.

Нострадамус -11 центурія, 75 катрен

Майже півтисячі відунів

Розділять королівство

(Король буде замкнений на острові,

І тільки один неозброєний

Залишиться вірний йому).

Взагалі, то Україна і була неозброєна, як на мою думку. І, здається, що я знаю як називається цей острів, розказую.

                                  “ Високий“ острів Буян - Березань

За версією дослідників, в тому числі М. Болтенко, А. Золотухіна, острів Буян асоціюється з островом Березань в Чорному морі. Побувавши там, Пушкін був вражений його незвичайністю, що створив свій Буян. "Мимо острова Буяна, в царство славного Салтана..."

Отже, перебуваючи в Миколаївській області О. Пушкін будує план втечі з Росії морем, який надалі провалився через погоду. Йому було 24 роки, він був зісланим, хоч не обтяжений дорученнями. Пізніше, через сім років, (в квітні 1831 г.) з-під геніального пера з'явилася на світ, що вже стала класикою,«Казка про царя Салтана». І острів Буян наділений чудесною силою, на ньому зберігаються чарівні речі, які допомагають казковим героям боротися зі злом (на острові росте містичний дуб, в гілках якого захована смерть Кощія). Там же на острові є священний камінь Алатир, що позначає центр світу. Хто зуміє знайти цей камінь - у того всі бажання виконуються.
Словом «буян” здавна називали «відкрите з усіх боків, піднесене місце, базарна площа, комора» (Фасмер). Припускають тюркське походження слова - від буйдан - те ж (Даль), порівнюючи з тюркським - майдан.

З.Н. А взагалі-то, “буян” на український лад- це забіяка. Хоч існує вислів “ буйна фантазія”, і так слова “буян, буйний” є одного роду. І слово “буйний” можна трактувати не тільки як забіяка чи бунтівник, а як неймовірність, надзвичайність, понад норми, грандіозне, вражаюче, новітнє, поза межею стереотипів. Можна сказати, “ вискочка” чи відмінник у школі. Мені сподобалось слово “комора”- місце, де ховають щось на зберігання до потрібного часу. А про смерть Кощія? Чи не здається вам що це є мітохондрії у клітині нашого організму як сказала Джулі у своїх відео? Смерть Кощія серед гілок. Гілочки - це є ми, як нащадки Роду-дуба. А бог Рід сказав: “ Руки- це гілочки.., світло — це гілочки.” Тут ще треба подумати.
Допитливі краєзнавці, до дрібниць вивчили все, що пов'язане з перебуванням О. Пушкіна в Миколаєві, прийшли до висновку, що це «законспіроване» описання того самого плавання з Одеси в Миколаїв, а острів «Буян» * -добре знайома всім місцевим жителям Березань.

 Розповідає про острів Сергій Аксентєв.  В одній з краєзнавчих книг наводиться «розшифровка», нібито-то справжніх імен казкових персонажів: князь Гвидон - це сам Пушкін, царівна молода, у якої «на лобі зірка горить »- Кароліна Собаньська, цар Салтан - імператор Олександр I, сваха баба Бабариха — князь Воронцов, тридцять три богатирі - моряки-чорноморці, дядько Чорномор - віце-адмірал Грейг. І непримітний скалистий острів, завдяки буйній фантазії і закоханого роману великого поета, увійшов в канали історії під ім'ям Буяна.

За твердженням археологів, одним з перших аграрно-ремісничих поселень на північному березі Чорного моря став Борисфен, залишки якого збереглися на нинішньому острові Березань - в ту пору краю коси, яка була з'єднана з материком. З VI ст. до н.е., після заснування на правому березі Дніпро-Бузького лиману Ольвії - великого міста- держави, Борисфен не витримав конкуренції і пізніше зовсім зник. Внаслідок опускання земних порід і розмиву морем берегових ґрунтів суша, на якій розташовувалася велика частина покинутого людьми Борисфена, в IV ст. н.е. остаточно відокремилася від материкової коси, утворивши острів.

З розвитком торгового судівницства в північному Причорномор'ї острів став важливим пунктом. Греки називали його Агіос Еферіос -Святий Еферій. Під таким ім'ям він згадується в договорі князя Ігора з Візантією (944 р). Костантин Баргянородний, повідомляє, що острів був названий в честь єпископа Херсонського св. Еферія. Описуючи* Буян - деякі дослідники вважають, що назва острова походить від скіфського brezant, що є «високий».

(З.Н. Ось тут і збігаються пазли, під назвою острова “високий”. Я вважаю, що говориться про особливу енергетику місця. Еферій звучить як ефір- це дивний збіг. А Лев Силенко вже дослідив, що всі грецькі імена побрали українці, які навчали духовності інших).
         У IX-XI ст. Березань стає кінцевим пунктом Волховско-Дніпровського маршруту «з варяг в греки ». На підтвердження цієї гіпотези археологи призводять найденний на Березані рунічний камінь, поставлений на могилі якогось Карла його супутником Грані: дугове розташування надпису на кам'яній плиті і лексика тексту епітафії характерні для Гогланда XI ст.

                             Звідки ти родом, Березань?
Лоція Чорного моря повідомляє: «Острів Березань знаходиться на (46 ° 36 N, 31 ° 25 E), береги обривисті “. Познайомились з цим дивовижним островом, ім'я якому Березань-Буян.

 Після відділення від суші його земля не родила хліб і не відала тепла домашнього вогнища, зате надміру зазнала люті військових лихоліть. Пустельний морський відлюдник переховував у своїй землі померлих від виснаження і хвороб пілігримів, жертв холерної напасті і страчених бунтівників- революціонерів. Був свідком будівництва циклопічних бетонних фортець і гігантських археологічних розкопок, що знівечили його лик. А ще, став героєм казки великого поета. А в кожній казці є натяк.

    Історик Є. Дмитрієва:  Де шукати острів Буян?

Подорослівши, багато, ймовірно, зустрічали острів Буян в різних творах фольклору. "На морі на Окияні, на острові на Буяні ..." Фраза ця знайома нам з дитинства, за нею слідувала захоплююча казка.
 Наприклад, згадкою моря-океану і острова Буяну починається більшість східнослов'янських замов. Склалося, однак, так, що люди, навіть добре знайомі зі слов'янським фольклором, сприймають цей невідомий острів не більше як казковий, фантастичний образ, плід вимислу наших далеких предків. Але чи так це насправді?
Встану я, благословившись,

Піду я, перехрестившись,

Під східну сторону, до окиян-моря.
У окиян-морі стоїть острів Буян.
(З.Н. Слово Окиян шифруємо і вийде - око, кия, кияни- о, кияни або Оки Яни. Значить- енергія Ян, очі Яни. А що це за енергія, я  вже писала про Сін і Мін ).

Образи "окиян-моря" і "острова Буяна", відкриваючи собою замову, нерідко стають і місцем, де або розгортаються описувані в замові події, або живуть міфічні сили або герої, яких закликає заговорювати до себе на допомогу. "Окиян-море" і "острів Буян" нерідко згадуються в кінцівках магічних текстів. Це і особливий ритуал завершення замови, і свого роду гарант довговічності і непорушності магічних слів.

Судіть самі, де шукати острів, що володіє настільки незвичайними ознаками? На таємничому острові Буяні лежить не менш таємничий біл-горюч камінь Алатир, "ніким не відомий". "Під тим каменем прихована сила могутня і силі немає кінця". Острів Буян і камінь Алатир в замовах нероздільні, так що майже ідентичні: "На морі на Окияне є біл-горючий камінь Алатир". Часто зустрічається на острові і якийсь магічний дуб - "ні нагий, ні одягнений". Його нерідко називають "дубом мокрецьким", тобто "мокрим", в сенсі "сирим", а значить, живим, зростаючим, незасохлим.
"Світове древо" - це свого роду центральна вісь Космосу, стрижень, що з'єднує небо і Землю. Крона його йде високо за хмари, а коріння покоїться в далеких підземних глибинах. У слов'янській міфології таким деревом вважався дуб.

Характеристику "ні нагий, ні одягнений" можна розуміти як одночасна присутність в житті дерева всіх його сезонних змін: "На одному боці квіти розквітають, на іншому- листки спадають, на третьому- плоди дозрівають, на четвертому- сучки підсихають". Але тут може бути і інше тлумачення. Або для цього дерева немає часу і воно існує відразу в усіх часах року, або на острові Буяні час не рухається безперервно, а злився, сконцентрувався в одній точці.
Там же, на Буяні, лежить "інорока" (тобто особлива, незвичайна) змія Гараф або Скоропея, там же "на зеленому кущі" сидить бджолина матка, "всім маткам старша", і "ворон, всім воронам старший брат". Позбавлені конкретних характеристик, ці істоти об'єднали в собі ознаки всіх існуючих видів, будучи не конкретними тваринами, а "птахом взагалі" або "змією взагалі". Можливо, в поданні слов'ян від цих абстрактних звірів відбулися (за законом "від загального до конкретного") всі різноманітні тварини. Тому-то живуть на Буяні створіння і іменуються "всім старшими і великими".

Однак цим чудеса острова не закінчуються. Там же "сидить красна дівиця, швачка-майстриня, тримає голку булатну, втягає нитку шовкову, рудо-жовту, зашиває рани криваві". Наші предки наділяли острів Буян надприродними силами, здатними дати людині здоров'я, але там же поміщали вони і самі причини хвороб, наприклад шкідливих сестер-лихоманок, що уособлювали прояви найрізноманітніших хвороб.
Буян вважався і осередком сил, які змушують людину здійснювати різні вчинки, навіть якщо він зовсім не має наміру цього робити: повернути крадене, полюбити або зненавидіти, упокорити гнів. І, нарешті, там зароджуються всі природні явища: "Посеред Окиян-моря виходила хмара грізна з буйними вітрами, що вітрами північними, піднімалася заметіль зі снігами"; "На морі на Окияні, на острові на Буяні жене Ілля Пророк на колісниці грім з великим дощем". Ця остання фраза з замови дуже цікава. Якщо замови поміщають подавця гроз - Іллю Пророка - на Буяні, то острів фантастичним чином повинен знаходитися там, звідки і ллються на землю реальні дощі — тобто, на небі.

Так де ж справді варто шукати острів Буян? Згадаймо, що стародавні люди уявляли світ як три горизонтальні площини: небо, де живуть боги, земля з населяють її людьми і підземний світ. Всі чарівні ознаки Буяна вказують на його причетність не до миру людей, де його намагалися шукати, а до вищого божественного світу надприродних сил. Мабуть, Буян - це частина, а швидше за все, центр вищого світу, джерело життя і всіх явищ світу середнього, земного.

З текстів замов, де мова йде про острів, можна спробувати уявити, яким бачили наші далекі предки устрій вищого і середнього світів. За старих часів слов'яни, як і багато інших народів, вважали, що Земля виглядає як гігантський диск або півкуля, покоїться на спинах величезних риб або китів (аж до Середньовіччя кити вважалися рибами). Їх число варіювалося, самі ж ці риби плавали в бездонному океані.

 Подібна модель світу зустрічається, наприклад, і у Володимира Даля серед зібраних ним повір'їв: "Земля, за народним повір'ям, лежить на трьох рибах, китах, або навіть чотирьох, але один з них помер, тому пішли потоп і інші перевороти, коли ж помруть вони всі, то прийде кончина світу". Та й вираз "край світу", "край землі" залишилося, як відомо, від стародавнього уявлення, що Земля конечна і нагадувала собою саме площину - "острів", а не кулю.

Отже, Земля - острів, так само як і острів Буян. Але ж в замовах якраз і згадується якась міфічна риба, що живе під островом. "Є в чистому полі окиян-море, і є на окиян-морі білий камінь, є під білим каменем щука золота". Тільки та, яка на своїй спині тримає цей острів: "Є на окиян-морі острів великий, до берега лежить біл-горючий камінь Алатир, під тим каменем стоїть жива щука".

Важливо, що ніде в замовах не говориться, що ця риба саме плаває по "окиян-морю". Вона або просто "є", або "стоїть", або "лежить". Вона не може зрушитися з місця, оскільки тримає на собі острів.

У давні часи слов'яни вважали, що небесний світ не тільки є джерелом життя і всіх подій світу людей, а й передає "середньому" світу принципи свого устрою, служить божественним, а значить, обов'язковим зразком для відтворення. Цей чудовий вищий світ диктує умови і закони існування світу людей, недарма він іноді в замовах називається "Трисвітним царством і наказовою державою".

Навіть в самій назві острова - "Буян" - закладена прихована в ньому сила, що дає імпульс, стимул до руху, до розвитку, до життя. Всі слова з чергуються коренем "буй" вказують на якусь силу, натиск, активність, ярість: буянити, бешкетувати, бій, жвавий. Цей острів - якийсь осередок, згусток енергії. Він, як мотор - машину, як серце - організм, приводить в рух весь навколишній світ, з небесного світу задає рух світу земному.

(З.Н. Історик надала значення слову буй як буянити, а моя мати говорила, що в огороді все буяє. І всі розуміли, що там зелено, сприятливо, комфортно, розкішно. І слово буяти ще має значення: пришвидшений зріст, швидкість темпу, підйом вверх, а значить і високий).

Бо камінь Алатир, за народними уявленнями, мабуть, являє собою стійку і непохитну основу світу. Недарма в замовах часто згадується про міцність і вічність Алатира: “ А будь моє слово: сильніше води, вище гори, важче золота, міцніше палаючого каменю Алатира".

У подібному устрої Космосу є певна логіка, в присутності якої важко відмовити нашим предкам.

Світ мінливий і непостійний, він вічно перебуває в русі, імпульсом до якого служить острів Буян. Але, не дивлячись на свою мінливість, Всесвіт вічний. Постійно змінюючись, вона була, є і буде. Запорукою цієї стабільності і служить камінь Алатир.
Чому ж Алатир "біл-палаючий"? За народними уявленнями, білий колір, на противагу чорному, уособлював благо, життя, добро. Відомий в XIX столітті збирач народного фольклору М. Забилін відзначав, що під "палаючим" каменем мається на увазі "світиться". Але ймовірно також, що Алатир - це камінь не просто світиться, а світиться саме тому, що він палає. Згадаймо, адже під Алатирем "прихована сила могутня і силі немає кінця". У народній свідомості могутня і нескінченна сила пов'язувалася з образом вогню. Мабуть, тому камінь Алатир і наділявся в слов'янській міфології "вогняними" властивостями.