Не зважаючи на програш чергового раунду, суспільство має продовжувати тиснути на Систему, - Арестович

Сьогодні говорив з "молодими політичними силами", пише Олексій Арестович на Фейсбук.

Кажу:

- Ви помітили, що вже десь з півроку ви перестали вгадувати дії влади і розвиток обстановки навколо/в Україні? ..

Як і всі політологи, експерти, прогнозисти, журналісти?..

Де, питаю, парламентскі вибори, до яких ви усі так готувались?

Хто міг передбачити хвилю арештів "від Луценка"?..

Транш МВФ?..

Саміт НАТО? Збройні контракти та власне виробництво?

Перехід ряду державних підприємств у прибуткові?..

Захоплення українськими збройними силами шести ключових позицій у сірій зоні - фактичний перехід у тактичний наступ?..

Вони почухали макітру, погодилися.

Кажу, ось вам підсумки трьох років після Майдану: еліти знову "розумніші" за народ і контр-еліти.

Влада знову захмарна, таємнича, недоступна і ви не можете передбачити її логіки.

Вона вас переграє.

Два з трьох центральних питань осені:

- бюджет,

- тарифи,

- річниця Майдану,

вже отримали відповіді:

- транш МВФ,

- та хвиля арештів корупціонерів середньої ланки.

Є чим звітувати народу. Ще щось додадуть.

А ви, кажу, занадто відстаєте.

Політична ситуація навколо/в Україні радикально змінилась.

А ви усе продовжуєте риторику дворічної давнини.

Коли давно змінилась і повістка дня, і політичний стиль, і, навіть, мода.

-----

Таким чином, браття та сестри, Система пречудово адаптувалася та вдало імітує виконання соціального замовлення.

Народ задурманений, "молоді політики" самі пов'язли у двозначних скандалах, найголовніший з яких - не здатність виконати завдання, які вони публічно на себе взяли.

Суспільство знов відокремлено від влади та втратило можливість здійснювати тиск на неї.

Коли там в останнє працював "соціальний ліфт"? Коли було останнє гучне призначення "нових облич?""

Треба визнати, що зламати Систему поки не вдається.

Тому що українські політичні еліти як гравці значно перевищують класом своїх опонентів - громадський актив та народні маси.

Вони, навіть, спромоглись у дуже несприятливих умовах більш-менш виконувати завдання щодо захисту України та відновлення обороноспроможності.

А вже "розводити" маси - так й напевно.

Але, маю до вас, паньство, дві новини: добру та погану.

Добра у тому, що хоча Система перейшла у наступ, та обіграє нас, (навіть, в очікуваннях) є таємнича особливість українського суспільства, яка проявляється у його здатності раптово прокидатись та давати під дих будь-якій владі, навіть, самій хитрій та здатній грати на випередження.

При чому, воно робить це раптово, навіть, для себе, що означає, що цей акт розвитку, неможливо прорахувати та йому запобігти.

Так що, як би влада не гойдалась на лаврах, удар буде і болючий.

Не Майдан, щось інше.

Тоді знов повториться цикл.

І погана новина:

- не зважаючи на програш чергового раунду, суспільство має знову здійнятися та продовжувати тиснути на Систему.

Бо логіка така:

- і "старі системні" і "молоді завзяті" - це перехідний етап.

Усі вони виконують свою, проміжну функцію.

Реальна еліта, яка висуне нові правила суспільного договору, та спонукає суспільство його витримувати і буде витримувати сама, з'явиться через років 3-5.

Через 10-15 років вона увійде в стадію активного становлення і зміцнення.

Через 15-25 років можливий серйозний прорив регіонального, якщо не планетарного масштабу.

Але необхідні умови сформують ці, нинішні, проміжні політики.

Якщо вони не сформують або, як мінімум, не втримають ситуацію в цілому, все це залишиться в мріях, а доля країни буде важкою.

Тому, українському активу, треба вчитися вирішувати дуже важливі та суперечливі завдання:

- з одного боку, сприяти наявній генерації політиків, цілком пов'язаних Системою, щодо вирішення ними нагальних завдань із захисту України та створення умов для проведення радикальних реформ,

- постійно тиснути на них, не даючи шансів порушити баланс "крадемо - реформуємо" на користь першого, тобто - прямо зачіпаючи їх особисті інтереси та повертаючи їх увагу до суспільних, загальних.

Дуже важке завдання.

Але, ніхто і не казав, що буде легко.

Я пам'ятаю, як один московський культурний діяч (психолог, а не те, що ви подумали), колись мені сказав:

- Український соціум дуже і дуже складний. Набагато складніше російського - навіть, з усіма його розмаїттям народів, що складають Федерацію.

Люді, які хочуть його змініти, мають виховати в собі екстраординарні особисті якості, здатність до дуже тонкої політики.

- Чого, шановна громадо, я усім нам і бажаю.

Щоб, врешті, грали ми, а не нас.

Щоб хтось намагався розгадати наші маневри, рішення та комбінації.

Вдосконалюємось, браття, бо ми того варті.

Дійсно варті.

Це, зокрема, не тільки наш обов'язок перед дітьми, онуками та майбутним об'єднаним людством.

Це наш обов'язок перед самими собою.