Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Національна революція та ігри в (анти)фашизм

Світ:

Якщо станеться диво, і в Україні встановиться націоналістичний режим, має бути залученим максимум вольових зусиль для того, щоб впровадити історичний ревізіонізм у вітчизняну освіту і науку. Грубо кажучи, достатньо розвинений випускник української середньої школи повинен вміти пояснити, що Адольф Гітлер не є фашистом, або ж розповісти про позитиви і негативи режиму Беніто Муссоліні. 

Революційні події в Україні, а також подальша агресія Росії підняли досить цікаве питання – питання про місце поняття «фашизм» у суспільному дискурсі України та пострадянських теренів загалом.

Перш за все, загострення суспільно-політичної ситуації в країні продемонструвало, що в нас ще досі надзвичайно сильною є антифашистська міфологія, згідно з якоюпоняття «фашизм» не відсилає нас до історичного явища фашизму, позначаючи, натомість, просто те, з чим незгідна людина, котра це поняття вживає. Цілком природно, що до апеляції до поняття «фашизм» передусім вдався антиукраїнський табір протистояння. Виходячи з українофобських, промосковських і пострадянських (або ж і комуно-реваншистських) позицій цього табору, «фашистом» є не лише дієвий представник націоналістичного руху, але й пересічний носій українськості незалежно від ідейних переконань. В цій системі координат «фашистами» можуть бути націонал-демократи, ліберально налаштовані студенти, русифіковані громадяни України, котрі, незалежно від національності, люблять свою Батьківщину.

На жаль, спокуси вдатися до антифашистської фразеології не уникнув і проукраїнський табір протистояння. Зі зрозумілою референцією до нацистських злочинів протестувальники почали називати «фашистами» співробітників «Беркуту» та державних силових структур в цілому. «Фашистським» став режим Януковича. Це й же режим став «хунтою», хоч між поняттям хунти та історичним фашизмом лежить досить значне провалля (щоправда, між поняттям хунти та режимом Януковича провалля було ще більшим).

Новий матч ігор «м’ячем фашизму» розпочався тоді, коли режим Януковича був частково скинений (саме частково, адже значний сегмент цього режиму був збережений і успішно інтегрувався у відносно нову політичну дійсність), а на його місці небезпекою №1 став безпосередній московський імперіалізм. При цьому алгоритм звинувачень у «фашизмі» залишився незмінним. У першу чергу до антифашистської міфології вдалася російська пропаганда, котра почала перебільшувати значення націоналістів у поточному житті країни і малювати образ «фашистської хунти» із нинішнього ліберально-олігархічного режиму вчорашніх опозиціонерів. Україна відповіла Москві взаємністю: у вітчизняному суспільному дискурсі почала поширюватися думка про Росію як «неофашистську» державу, а самого Путіна, творячи алюзію на прізвище фюрера Третього Рейху, почали називати «Путлером».

Варто зауважити, що при створенні «фашистського» образу нинішньої Москви спостерігається надзвичайно шкідлива річ: критика путінського режиму відбувається з ліберально-прогресистських позицій, а відтак предметом критики стають квазі-консервативні елементи цього режиму. Більшість цих елементів є пародією на здоровий консерватизм, одначе, критикуючи пародію, сучасна українська пропаганда критикує і те, що пародіюється. Замість критики незгідного з християнським духом цезаропапізму в українському суспільному дискурсі циркулює апологія секуляризму (зокрема ідея радикального відокремлення Церкви від держави). Замість критики путінського режиму як специфічної модифікації ліберально-капіталістичного режиму у нас надзвичайно поширеним є образ Росії як «антидемократичної держави», у якій порушуються «права людини», розганяються мітинги і т.д. (ніби подібних речей немає на Заході).

Частково апеляцію української пропаганди до антифашистської міфології зрозуміти і виправдати можна. За часів правління Януковича, а також, особливим чином, за останні п’ять місяців у нашій країні відбулася значна легітимізація націоналізму як складової новітньої української ідентичності. Ідеться про адекватне сприйняття історії організованого націоналістичного руху, його постатей та символів. Починаючи з 2010 року чимало українських громадян почали думати за принципом «Чим більше править Янукович, тим більше я люблю Бандеру». Ставши в авангарді революційної боротьби, націоналістичний «Правий сектор» посприяв ще більшій легітимізації націоналізму. Усе це давало певні козирі у руки московській пропаганді. За таких умов український табір інформаційного протистояння був змушений перейти на «антифашистські» рейки, аби залучити до своїх лав якомога більше нейтральних громадян. Щоб ці громадяни не боялися революції та революціонерів, їх корисно було переконати, що ні націоналісти, ні опозиція, ні протестувальники загалом не є «фашистами», натомість «фашистами» є Янукович, Путін, Партія регіонів, Кремль.

Проте від правди не втечеш: те, що може бути виправданим в оперативній і тактичній площині, несе дуже великі небезпеки у площині стратегічній. Ллючи воду на млин антифашистської міфології, українці можуть вигравати невеличкі битви, але вони мінімалізують власні шанси на перемогу у війні.

Нинішня Україна, нинішній український націоналістичний рух знаходяться поміж Сціллою і Харибдою західного культурного марксизму і московського культурного сталінізму (поняття культурного сталінізму за аналогією з культурним марксизмом-троцькізмом запропонував Олександр Маслак). І перший, і другий є далекими від марксизму у більш адекватному сенсі цього слова і цілком вписуються у панівну у сучасному світі ліберально-капіталістичну систему. Культурний марксизм страшний своїм абсолютно неприкритим, навіть декларованим прогресизмом і бажанням подальшої емансипації. Культурний сталінізм несе небезпеку іншим – профанацією ідеї консерватизму. При цьому обидва вони спираються на антифашистську міфологію, хоч і розуміють її по-різному.

Плекання антифашистської міфології може бути вигідним західним лівакам-ліберастам та московським імперіалістам, але аж ніяк не українцям. Кажучи сьогодні у бік Путіна «Сам ти фашист», ми тим самим прирікаємо себе повторювати ці слова завтра і післязавтра. Що ж стосується тих небезпек, котрі йдуть до нас із Заходу, то ретрансляція антифашистської міфології може мати катастрофічні наслідки. Якщо для культурного сталінізму є «фашизмом» мислити Україну поза межами впливу Кремля, то для культурного марксизму під категорію «фашизму» підпадають мінімальна критика сексуальних збочень, визнання таких «анахронізмів» як етнічна нація та національна держава, неготовність до життя в мультикультурному суспільстві тощо. Не здолавши антифашистської міфології, ми не зможемо протистояти водночас і московському імперіалізму, і західному лібералізму.

В ідеалі, якщо станеться диво, і в Україні встановиться націоналістичний режим, має бути залученим максимум вольових зусиль для того, щоб впровадити історичний ревізіонізм у вітчизняну освіту і науку. Грубо кажучи, достатньо розвинений випускник української середньої школи повинен уміти пояснити, що Адольф Гітлер не є фашистом, або ж розповісти про позитиви і негативи режиму Беніто Муссоліні. Антифашистська міфологія повинна бути зруйнованою цілком і повністю, а для цього саме поняття фашизму має бути не міфологізованим, а історичним. В інакшому випадку антифашистські граблі ще не раз вдарять по нашому чолі. Тому уже сьогодні ми повинні чітко усвідомити увесь негатив апеляції до антифашистської міфології і замінити її більш дієвими засобами пропаганди.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Вакула Коваль.
0
Ще не підтримано

Давайте казати, що співак, зірка російської естради, Борис Моісєєв не "голубий", бо там у нього є такі-то і такі-то виправдовуючі нюанси! Невже і це вам цікаво було б узнати, які саме нюанси? Давайте запросимо його з народним хором танцювати гопака! Щоб він у нашій вишиванці, шароварах....
Взагалі тема фашизму не є українською, як і тема марксизму. Для вирішення життєвих та духовних питань ця схоластика потрібна так само, як копирсання у вищенадуманих нюансах.
Бути у Европі - не означа копирсання у марксизмі. Це довів Петро1, коли думав, що бути европейцем - це вдягати білу кучеряву перуку та пити каву.
Краще навчити Европу не пити каву, вона цього чека.

VAKULA

Коментарі

Зображення користувача Вакула Коваль.
0
Ще не підтримано

Давайте казати, що співак, зірка російської естради, Борис Моісєєв не "голубий", бо там у нього є такі-то і такі-то виправдовуючі нюанси! Невже і це вам цікаво було б узнати, які саме нюанси? Давайте запросимо його з народним хором танцювати гопака! Щоб він у нашій вишиванці, шароварах....
Взагалі тема фашизму не є українською, як і тема марксизму. Для вирішення життєвих та духовних питань ця схоластика потрібна так само, як копирсання у вищенадуманих нюансах.
Бути у Европі - не означа копирсання у марксизмі. Це довів Петро1, коли думав, що бути европейцем - це вдягати білу кучеряву перуку та пити каву.
Краще навчити Европу не пити каву, вона цього чека.

VAKULA

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Нікуди від фашизму не втечемо, як би не ховали голову в пісок. Нині слово "Фашизм" - це термінологічна зброя, яка блокує розвиток українського національно-визвольного руху.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Вакула Коваль.
0
Ще не підтримано

Зрозуміло, що фашисти змогли дещо там зробити, когось налякати, когось повбивати.... Якась сила в них була....
Український національно-визвольний рух має свій досвід набагато кращий (практичніший, легше виконуваний і зрозуміліший), ніж фашизм. Фашизм не просто програв, а став ворогом українській національній ідеї.
Технологія хвилі у фашистів азійська. Сильний фюрер, дисципліновані солдати, це матеріальний рівень, мурашник, дика природа. Емоційно - це крок зі страху та приниження до відкритого грізного бунту. Але гнів креативу не несе. Тут від третьої світової лопатою не відмахаєсся. Тільки пусти оту хвилю, а потім пізно буде казати "я пашутіл". Ну я думаю, фашиська хвиля в Україні не піде, народ розумніший, ніж в Німеччині.
Українська хвиля, Майдан - більш високі матерії. Це крок від закостенілості до завзяття, натхнення, радості, Великої Гри, станів Козаків та Характерників. Саме вони приведуть до ладу. Козаччина, махновщина, народовладдя, творення варн Козаків, Характерників, Провідників, Байд!
Постійна відповідальність і виборність усіх. Це не вперте копіювання предків, а це найкраще і найсильніше, це арійське. Тільки таку структуру не можна підкупити. Тільки така хвиля вибухово пробуджує в українцях генетичну пам’ять і духовні сили. Тільки в такій структурі завжди є достатньо достойних ватажків, бо вона їх виховує практично з будь-кого.
Дійсно, можна зкопіювати деякі прийоми зі фашизму, чи сталінізму. Наприклад, большевики полюбляли гурточком співати піднесених більшовицьких пісень. Але ж згадайте, що ці їхні пісні з половини перероблені українські! Співайте і ви теж, але не хваліть більшовиків! Бо все одно все що треба корисного давно вже є в українській пам’яті. Чому треба соромитися Махна та інших українців і не стіснятися того сраного майнкампфа? Ну як це можна зрозуміти?
Погляньте відео з Гітлером, хто там ще - Муссоліні... Що в них взагалі розумного? Це рівень печерних людей, орангутанів. Трохи підучитися у природи можна, але не треба вголос про них казати. Все одно головним критерієм повинен бути український досвід. Тут все просто.

VAKULA