Він – нащадок давнього українського роду графів Шептицьких, знаного ще у часи Руського королівства. Про це йдеться у програмі "Нація героїв" на 24 каналі.

Володіння його сім'ї сягали кількох тисяч гектарів земельних угідь у Західній Україні, на той час – на території Австро-Угорської імперії. З такими маєтками можна усе життя провести в бездіяльних розкошах. Та Роман, а саме таке ім'я він отримав при народженні, обрав собі інший шлях.

Андрей Шептицький не роздавав гроші, а давав можливість їх заробляти, починати власну справу. Він заснував перший український іпотечний банк і був його першим акціонером. Він давав позики селянам, створив кооператив, щоб селяни могли реалізовувати молоко, з нього виготовляли масло, пакували у гарні упаковки і продавали не лише в наших містах, а й везли на експорт. За таким принципом запрацювали десятки підприємств, зокрема, фабрика солодощів "Фортуна". Українці на цих підприємствах отримували роботу і соціальне страхування.

Image

Шептицький був і нафтовим магнатом. Він викупив землі у карпатському селі Перегінське. Там збудував нафтові свердловини й здавав їх в оренду за умови, що там працюватимуть місцеві селяни.

Куди ж ішли всі прибутки від банку, нафтового бізнесу і підприємств? Ні, не у кишеню Шептицького. Він їх інвестував у нові робочі місця, освіту та культуру, давав стипендії обдарованій українській молоді на навчання у Європі.

Шептицький за власні гроші відкривав і утримував школи, гімназії, духовні академії, лікарні та сиротинці. Несподіванкою у цьому списку можуть стати фотоательє у Чикаго та кіностудія у Вінніпезі. Він спонсорував і кіно в Галичині, а ще домовлявся з Голлівудом щодо знімання фільму про Голодомор.

А ще він започаткував Національний музей у Львові. Його фонди наповнив неоціненними раритетами – від давньоукраїнських ікон до ескізів Мікеланджело і Тиціана, які сам же ж привіз з Італії.

У часи Другої світової війни опікувався Червоним хрестом – це офіційно. А підпільно рятував життя: від нацистів сховав у своїй резиденції та у монастирях сотні єврейських дітей, виробляв їм підроблені паспорти і переправляв через кордон. Гостро критикував і нацизм, і комунізм.

Звичайно ж, за ним стежили спецслужби обох режимів і регулярно вламувалися до нього з обшуками. Подейкували, що авторитет Шептицького був такий великий, що Сталін побоявся зачепити його особисто. Зате відігрався на всіх, хто був дорогий митрополиту: брата Лева із сім'єю розстріляли, іншого брата-ченця Климентія замордували у Владимирському централі, родовий маєток у селі Прилбичі спалили дотла.

Усі свої великі справи владика Андрей здійснював із фізичним болем, бо з молодих років хворів на туберкульоз кісток. Ходив із паличкою, а останні 13 років роки провів на візку. Та зброя у руках героїв буває різною і не обов'язково вбивчою. 

Ніщо не завадило митрополиту здійснити свій найбільший задум. Шептицький готував країну до незалежності в усіх сферах життя: економіки, бізнесу, освіти, культури та духовності. Україна нині – це наслідок великого таємного бізнес-плану митрополита Шептицького.