Про цей фестиваль знають і в Україні, адже сюди за останні роки приїздило багато українських аматорських колективів.  Перше, що відчуваєш на цьому фестивалі – справжній народний дух, коли вся громада і кожен житель цього литовського села є співорганізатором і учасником свята. Тут гостинність людей і бажання показати свої традиції та побачити таланти інших народів є головним мотивом фестивалю. Ось і цього року вже в 20-й раз село Бікавенай зібрало аматорів з  Білорусі, Литви, Латвії та України. Їх гостинно зустрічала Маріте Матявічене, яка впродовж двадцятиліття років робить все можливе і неможливе, щоб звучали  акорди музики і голоси на фестивалі “Грайте, коники Бікавенай”. Цей народний фестиваль є тим головним і важливим, що зайвий раз доказує – культура не тільки єднає, а і допомагає творити і жити в радості.

Програма цьогорічного фестивалю – справді народне свято, яке почалося в Каплиці, названій в честь святого Рокаса, день якого і відзначали в Литві. Саме тут відчувається, як  кожен член громади докладає багато зусиль, щоб свято було яскравішим.

Поки йшло богослужіння, на площі перед каплицею вже чекали з бричками коні, які традиційно кожен рік возять учасників фестивалю селом до культурного центру.

Та до початку музичної частини фестивалю була ще одна подія: в центрі села відкривали скульптурну композицію, присвячену 100-річчю відродження литовської державності. Це мабуть один з перших пам’ятних знаків, встановлених до цієї дати в Литві. Дерев’яний монумент, виготовлений з дубової колоди, подарував селу місцевий фермер Владас Гембутас.

В селі відчувається, що культуру тут шанують. Мабуть саме тому громада довірила бути головою цієї дружньої спільноти Бікавенай Маріте Матевічене, директору місцевого культурного центру.

Саме небайдужість до найменших деталей і до кожного жителя села окремо, якому Маріте віддає сповна свою любов і повагу, роблять це село особливим в Литві. Бо Голова спільноти села Бікавенай Маріте Матевічене вміє запалити своїм ентузіазмом всіх жителів села, жити спільними інтересами і творити для блага громади.

Навіть сини Маріте Томас та Ромас – відомі у Вільнюсі музиканти. Вони приїхали на фестиваль як артисти і дякували селу, звідки починався їх творчий шлях.

Цьогорічний фестиваль вже традиційно відкривають творчі колективи села. На відміну від уже традиційних і відомих фестивалів, тут немає спеціального журі, не виставляють бали, тут оцінює майстерність глядач, всі жителі села та гості фестивалю. А цьогорічні ведучі міжнародного мистецького свята Віолета Гиржувіне та Євгеніус Шалтіс розповідали багато цікавих деталей про учасників фестивалю. Вони наголошували на цій сцені вперше. Так було і з народним ансамблем “Веснянки”, що приїхав з села Красне Тарутинського району Одеської області. Цей жіночий колектив очолює голова сільскої ради Ольга Младінова, яка розповіла присутнім про традиції, про село, а головне, разом з ансамблем заспівали народні пісні, що вражали мелодійністю і красою та навіть не потребували перекладу.

Цей рік в Литві проголошено роком національного костюма, саме тому різнобарв’я національних костюмів учасників фестивалю з України, Білорусі, Латвії та Литви стали ще одним знаком поваги до народних традицій та національного одягу, що розкриває душу народу. На фестивалі все так гармонійно сплелось в єдину симфонію дружби і взаєморозуміння, що глядачі пішли в танок під запальні українські пісні.

Сама природа і погода цього серпневого вечора додали фестивалю дух народного свята. Так і відчувалось, що господарі, гості та всі учасники фестивалю “Грайте, коники Бікавенай” вміло дарували один одному радість. А це невелике село та його громада вже в 20 раз підтвердили, що мистецтво не знає кордонів і міжнародне свято можуть зробити прості і гостинні люди, яким це потрібно і які щасливі дарувати радість собі та гостям свята.

Анна та Петро Олар (Литва, село Бікавенай)