Як повідомили в прес-службі автозаводу, могутні комфортабельні машини великого класу ГАЗ-13 втілили риси нової автомобільної техніки того часу. Цими автомобілями любувалися відвідувачі Всесоюзної промислової виставки в Москві і Всесвітної виставки в Брюсселі, де першому дослідному зразкові автомобіля “Чайка” було присуджено Гран-при.

ГАЗ-13 “Чайка” був нестандартним автомобілем, як за дизайном, так і за кількістю технічних нововведень.

Дизайн “Чайки” виконаний у стилі 60-х років: стрімкі форми винищувача, “турбінні” ікла на бампері, велика кількість хромованих деталей, візерункові ґрати радіатора з багаторазово повторюваним силуетом птаха. При довжині в 5,6 м машина не здавалася важкої, а мала легкість і добірність ліній.

Двигун автомобіля – верхнеклапанный, дворядний – мав V-образне розташування циліндрів, що робило його більш компактним, відносно легким, та істотно збільшувало площу пасажирського салону. Двигун потужністю 195 л.с. дозволяв розвивати автомобілю швидкість до 160 км/год, розгін з місця до 100 км/год займав 20 секунд, витрата палива складала 21 л на 100 км.

Застосування відверто нових агрегатів – автоматичної коробки передач, гідропідсилювача рульового керування, вакуумного підсилювача гальм – збільшувало привабливість керування автомобілем. Таке сполучення нетрадиційних рішень не зустрічалося на жодній вітчизняній легковій моделі до 1959 року.

Автомобіль мав просторий комфортабельний салон, у якому вільно розташовувалися 7 чоловік. У салоні – два пружинні дивани і два додаткових відкидних сидіння, “бардачок” поруч із щитком приладів, попільниці та електроприкуривателі, п’ятідіапазонний приймач з автоматичним настроюванням, кнопкове керування підйомом антени й шибками. Ефективна система опалення рівномірно обігрівала все пасажирське приміщення.

Більшість 13-х “Чайок” мало закриті четырехдверные кузови з трьома рядами сидінь без внутрішньої перегородки. Однак, на спецзамовлення на автомобіль могла бути встановлена перегородка між водійським та пасажирським відділенням. Така модифікація мала індекс ГАЗ-13А. Ще одна модифікація – ГАЗ-13Б, мала відкритий кузов типу кабріолет, м’який верх якого піднімався й опускався электрогидравлической системою, керованої з водійського місця.

Як відзначили в прес-службі, машини ГАЗ-13 “Чайка” призначалися для службового користування у вищих державних установах. На “Чайках” їздили глави міністерств і відомств, посли СРСР у закордонних країнах.

У подарунок від Микити Хрущева “Чайку” отримали Михайло Шолохов, Юрій Гагарін, Галина Уланова, Фідель Кастро.

Автомобілі ГАЗ-13 “Чайка” випускалися понад 20 років (1959-80 рр). За цей час з конвеєра заводу зійшло 3 тис 179 “Чайок”.

Над цією машиною, що є символом цілої епохи, працював великий творчий колектив конструкторів, інженерів, випробувачів заводу: В.С. Соловйов, Н.А. Юшманов, Г.А. Пономарів, В.В. Гнетнев, П.Э. Сыркин, О.Н. Пелюшенко, М.С. Мокеев, Б.В. Греков та інші.