Основною вимогою залишається відставка президента Лорано Гбагбо, який був обраний у 2000 р., хоча результати виборів не були визнані опозицією. Французькі війська продовжують зберігати нейтралітет, хоча була висловлена думка про можливу інтервенцію для припинення конфлікту і встановлення правопорядку.

Домовленість про спільні дії, ймовірно, стала реакцією на заяви французького уряду про можливе його рішучіше втручання у конфлікт в Кот д’Івуарі. В таких умовах опозиція прагне зміцнити свою позицію у боротьбі проти ненависного їй президента, що легше досягнути, об’єднавши сили усіх повстанських рухів і таким чином побороти перевагу, яку до сьогодні зберігають урядові війська.

Розвиток подій вказує на продовження децентралізаційних процесів у цій колишній французькій колонії, де існує кілька економічних та культурних центрів (Абіджан, Ман, Буаке), що може викликати навіть розпад країни, якщо офіційна влада і далі буде намагатися силою встановити контроль над всією територією. Вже зараз північ і захід країни контролюється повстанцями, а колишня метрополія – Франція, незважаючи на останні заяви, не хоче активно втручатися в події і закликає обидві стронни до мирного діалогу.

Швидке завершення конфлікту у Кот д’Івуарі дуже бажане для світового господарства, оскільки ця країна є найбільшим постачальником какао-бобів, і військові дії викликають суттєве підвищення цін на цей продукт, ведуть до відчутних економічні втрати європейських та американських виробників. Тому ймовірною є негласна підтримка повстанців світовою спільнотою, якщо вони покажуть здатність ефективно управляти підконтрольними їм територіями.

Повний виклад інформаційно-аналітичного тижневика СВІТ ЗА ТИЖДЕНЬ у форматі Word