Корнеліу Кодряну народився в 1899 році. Він був сином вчителя старших класів з невеличкого молдавського містечка. Під час І світової війни, коли його батько пішов до армійських лав, Кодряну-молодший втік з дому до частини, де той служив. Але внаслідок недостатнього віку йому відмовили в усіх військових підрозділах, до яких він намагався вступити. Наприкінці війни Кодряну з групою товаришів дав клятву зупинити комуністичну експансію, як загрозу №1 для національних інтересів.
У 1919 році, під час навчання у коледжі в Ясах, Корнеліу знайомиться з двома персонами, що неабияк посприяли його подальшому формуванню як політичного бійця. Йдеться про професора Олександра Кузу та робітника-націоналіста Костянтина Паску. Разом вони утворили праворадикальну структуру, до якої належали юрист, студент та близько трьох десятків пролетарів. Колектив мав назву Гвардія Національного Сумління і практикував крайній націоналізм у формі вуличної протидії лівацьким ультра. Зрештою на базі цього гурту було сформовано Національну Християнську Лігу (LANC), яка під час парламентських виборів 1926 року спромоглася на 120.000 голосів електорату, отримавши при цьому 10 депутатських мандатів у вищому законодавчому органі держави.
Поступово внаслідок розбіжностей поглядів щодо подальшого курсу розвитку LANC між Кодряну і Кузою виникають значні тертя. 24 червня 1927 року Кодряну полишає її лави, протестуючи таким чином проти нерішучості та кволості реальних дій. Його відвертає від себе внутрішньопартійне інтриганство. Мрією талановитого національного активіста стає жорстка дісциплінована організація орденського типу.
Початково проект отримав назву Братство Хреста. За деякий час, з метою набуття статусу політичної партії, на тих самих засадах формується Легіон Архангела Михаїла. "Нашими глибинними почуттями, з яких народився Легіон, було наступне: нас не цікавило, чи попереду тріумф, чи поразка, чи смерть. Наша мета була іншою: виступати в єдності. Просування вперед єдиним фронтом, спираючись на Божу допомогу та справедливість румунських людей, не думаючи, яка доля на нас очікує - бути переможеними чи померти, - є благословенним та буде корисним для нашого народу. Професор Ніколае Йорга одного разу сказав: "Є поразки і смерть, що провокують націю до життя, а є перемоги, що занурюють націю у сон" (К.Кодряну)".
Ідеологія Легіону: традиціоналістсько-консервативний релігійно-національний культ, круто замішаний на правому містицизмі. 4 основних принципа - віра в Бога, віра у власну місію, любов, пісня. Основна ідея - формування для керування країною якісно нової нації. Кожен легіонер мав жити з відчуттям внутрішнього зв'язку між минулим та майбутнім румунського народу. Активно практикувалася фізична праця у сільській місцевості, матеріальна та моральна допомога людям фізичної праці. Уніформою слугували зелені сорочки.
Динаміка суспільно-політичного життя тодішньої Європи, зокрема Румунії, дала підстави Кодряну всередині Легіону започаткувати Залізну Гвардію. Організацію, співзвучну нашій ОУН. Організацію, що про неї донині пам'ятає кожен свідомий румун.
З передвиборчої програми Легіону Архангела Михаїла, літо 1932 року:
1. Ми вимагаємо запровадження смертної кари для шахраїв-маніпуляторів громадськими коштами…
2. Ми вимагаємо розслідування і конфіскації усього майна тих, хто знекровлював нашу бідну країну.
3. Ми вимагаємо, щоб усі політики, винні в діяльності проти інтересів нашої країни шляхом підтримки тіньових приватних спекуляцій чи іншим чином, були притягнуті до суду.
4. Ми вимагаємо, щоб у майбутньому політики були виключені з директоратів різного роду банків та фінансових підприємств.
5. Ми вимагаємо вигнання орд безжальних експлуататорів, які прибули сюди з метою зпустошення багатств нашої душі та використання наших робочих рук.
6. Ми вимагаємо, щоб територія Румунії була проголошена невідчужною та невід'ємною власністю румунського народу.
7. Ми вимагаємо створення єдиної команди, котра вдихне у румунський народ єдине серце і єдиний дух".
В червні за партію легіонерів проголосувало 70.674 виборців. Однак її популярність спричинила гостре незадоволення конкурентів, від короля і поліції до партій-суперниць. За наказом міністра внутрішніх справ Дуки організація Корнеліу Кодряну була заборонена. Через три дні троє легіонерів Дуку застрелили.
Кодряну у відповідь засновує нову легальну партію - Усі За Батьківщину (Totul Pentru Tara, або ТРТ). Популярність легіонерів тим часом постійно зростає. Програма самого Легіону була підтримана та узаконена успіхом фашистських рухів в масштабах Європи. Опозиційні партії почали терміново змінювати власні програмові засади, аби конкурувати з рухом Кодряну. Вайда-Воєвод у 1934 році створив Румунський фронт, LANC не приховувала авторитарної сутності, поєднавшись з Національною аграрною партією поета Октавіана Гогі (Гога і Куза згодом досить тісно контактували з Гітлером), а король Кароль робив реверанси в бік правих радикалів, не зважаючи на те, що його спроби прибрати Легіон до рук виявилися марними. 1933 роком датовані перші рухи назустріч між Кодряну та генералом Іоном Антонеску.
У 1936 році було офіційно відкрито Робітничий корпус Легіону, а також розпочато діяльність легіонерів у торгівельній сфері. Менш ніж за рік Комерційний батальйон Легіону заснував мережу легіонерських ресторанів, бакалійних лавок та майстерень. За рахунок доходів фінансувався відпочинок дітей з непривілейованих родин. Окрім того, Легіон керував благочинною організацією та санаторієм. Не очікуючи допомоги від уряду, зелені сорочки зводили власну Румунію.
Наприкінці 1936 року 7 легіонерів вирушили до Іспанії на допомогу іспанському народу в його боротьбі з буржуазно-комуністичними екстремістами. У січні наступного року Іон Мота, уповноважений капітан Легіону, і Васіл Марин, лідер бухарестських легіонерів, загинули в бою. Їх тіла доставили у Бухарест, де в останній шлях героїчних послідовників Кодряну проводжали десятки тисяч співвітчизників.
Дружба Кодряну з Антонеску відповідала інтересам Легіону. Успіхи зеленосорочечників викликали у авторитетного генерала повагу, паралельно з відразою до уряду та решти партій. Водночас король знову намагався знайти компроміс з Кодряну, але той вкотре відповів відмовою. Для монарха це стало останньою краплею. Новий міністр внутрішніх справ Калінеску ініціював заборону на діяльність політичних партій. Кодряну віддає наказ TPT саморозпуститися.
У різних джерелах є посилання на те, що Корнеліу розглядав можливість еміграції до Італії, проте домінує версія, що головним моментом, який спонукав його лишитися в своїй країні, була відданість правій справі. Ось що зокрема пише дослідник легіонерського руху Стурдза: ’’Кодряну вважав, що не має права піддавати сотні тисяч молодих партизан новим суворим випробовуванням: новими в’язницями, новими катуваннями, новими вбивствами; блискавичною директивою він запропонував провести генеральну демобілізацію руху та припинити діяльність Легіону... Побоюючись, що навіть ці кроки не зможуть захистити його партизан, він наказав не чинити спротив, навіть якщо до них буде застосовано несправедливі або насильницькі дії’’. Якою б не була справжня причина, Кодряну лишився. Протягом двох місяців його двічі засудили по звинуваченню у підготовці заколоту. Вирок - 10 років ув’язнення.
30 листопада 1938 року Корнеліу Кодряну та 13 його товаришів були вивезені з тюремних мурів та страчені у безлюдній сільській місцевості. У своєму щоденнику Калінеску писав: ’’Ми добре розуміли існуючу дилему. Якщо ми їх не стратимо, то загубимо мораль. Якщо стратимо, то породимо жертви’’.
Дізнавшись про вбивство Кодряну Гітлер наче оскаженів. Усі медалі, що ними Кароль нагородив німецьких офіційних осіб, відіслали назад, а німецька преса отримала директиву принагідно лаяти правління короля. З особливим натхненням це робили газети СС, яке завжди відчувало елітарну тотожність з Залізною Гвардією.
Статистика: за період 1924-37 р.р. легіонери здійснили 11 вбивств, переважно з політичних мотивів. За цей же період було замордовано більше 500 зеленосорочечників. У квітні-грудні 1939 року близько 1200 легіонерів заарештовано, кинуто за грати та знищено.
Наступником Кодряну став Хоріа Сіма. Але поновити дисципліну та структурованість Залізної Гвардії йому не вдалося. Спроба легіонерів 21-23 січня 1941 року захопити владу закінчилася фіаско.
Ким є Корнеліу Кодряну для сучасних правих? Передусім апостолом доведеного до абсолюту жорсткого ненасильства та моральної праведності. На його мученицькій крові, на крові його легіонерів зростають нині ті, хто прагне бути не завдяки, а всупереч. Ті, хто продовжує священну справу зведення Старої Європи Націй.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Корнеліу Кодряну. Мученик правої справи
Світ:
03012101a.jpg
У 1919 році, під час навчання у коледжі в Ясах, Корнеліу знайомиться з двома персонами, що неабияк посприяли його подальшому формуванню як політичного бійця. Йдеться про професора Олександра Кузу та робітника-націоналіста Костянтина Паску. Разом вони утворили праворадикальну структуру, до якої належали юрист, студент та близько трьох десятків пролетарів. Колектив мав назву Гвардія Національного Сумління і практикував крайній націоналізм у формі вуличної протидії лівацьким ультра. Зрештою на базі цього гурту було сформовано Національну Християнську Лігу (LANC), яка під час парламентських виборів 1926 року спромоглася на 120.000 голосів електорату, отримавши при цьому 10 депутатських мандатів у вищому законодавчому органі держави.
Поступово внаслідок розбіжностей поглядів щодо подальшого курсу розвитку LANC між Кодряну і Кузою виникають значні тертя. 24 червня 1927 року Кодряну полишає її лави, протестуючи таким чином проти нерішучості та кволості реальних дій. Його відвертає від себе внутрішньопартійне інтриганство. Мрією талановитого національного активіста стає жорстка дісциплінована організація орденського типу.
Початково проект отримав назву Братство Хреста. За деякий час, з метою набуття статусу політичної партії, на тих самих засадах формується Легіон Архангела Михаїла. "Нашими глибинними почуттями, з яких народився Легіон, було наступне: нас не цікавило, чи попереду тріумф, чи поразка, чи смерть. Наша мета була іншою: виступати в єдності. Просування вперед єдиним фронтом, спираючись на Божу допомогу та справедливість румунських людей, не думаючи, яка доля на нас очікує - бути переможеними чи померти, - є благословенним та буде корисним для нашого народу. Професор Ніколае Йорга одного разу сказав: "Є поразки і смерть, що провокують націю до життя, а є перемоги, що занурюють націю у сон" (К.Кодряну)".
Ідеологія Легіону: традиціоналістсько-консервативний релігійно-національний культ, круто замішаний на правому містицизмі. 4 основних принципа - віра в Бога, віра у власну місію, любов, пісня. Основна ідея - формування для керування країною якісно нової нації. Кожен легіонер мав жити з відчуттям внутрішнього зв'язку між минулим та майбутнім румунського народу. Активно практикувалася фізична праця у сільській місцевості, матеріальна та моральна допомога людям фізичної праці. Уніформою слугували зелені сорочки.
Динаміка суспільно-політичного життя тодішньої Європи, зокрема Румунії, дала підстави Кодряну всередині Легіону започаткувати Залізну Гвардію. Організацію, співзвучну нашій ОУН. Організацію, що про неї донині пам'ятає кожен свідомий румун.
З передвиборчої програми Легіону Архангела Михаїла, літо 1932 року:
1. Ми вимагаємо запровадження смертної кари для шахраїв-маніпуляторів громадськими коштами…
2. Ми вимагаємо розслідування і конфіскації усього майна тих, хто знекровлював нашу бідну країну.
3. Ми вимагаємо, щоб усі політики, винні в діяльності проти інтересів нашої країни шляхом підтримки тіньових приватних спекуляцій чи іншим чином, були притягнуті до суду.
4. Ми вимагаємо, щоб у майбутньому політики були виключені з директоратів різного роду банків та фінансових підприємств.
5. Ми вимагаємо вигнання орд безжальних експлуататорів, які прибули сюди з метою зпустошення багатств нашої душі та використання наших робочих рук.
6. Ми вимагаємо, щоб територія Румунії була проголошена невідчужною та невід'ємною власністю румунського народу.
7. Ми вимагаємо створення єдиної команди, котра вдихне у румунський народ єдине серце і єдиний дух".
В червні за партію легіонерів проголосувало 70.674 виборців. Однак її популярність спричинила гостре незадоволення конкурентів, від короля і поліції до партій-суперниць. За наказом міністра внутрішніх справ Дуки організація Корнеліу Кодряну була заборонена. Через три дні троє легіонерів Дуку застрелили.
Кодряну у відповідь засновує нову легальну партію - Усі За Батьківщину (Totul Pentru Tara, або ТРТ). Популярність легіонерів тим часом постійно зростає. Програма самого Легіону була підтримана та узаконена успіхом фашистських рухів в масштабах Європи. Опозиційні партії почали терміново змінювати власні програмові засади, аби конкурувати з рухом Кодряну. Вайда-Воєвод у 1934 році створив Румунський фронт, LANC не приховувала авторитарної сутності, поєднавшись з Національною аграрною партією поета Октавіана Гогі (Гога і Куза згодом досить тісно контактували з Гітлером), а король Кароль робив реверанси в бік правих радикалів, не зважаючи на те, що його спроби прибрати Легіон до рук виявилися марними. 1933 роком датовані перші рухи назустріч між Кодряну та генералом Іоном Антонеску.
У 1936 році було офіційно відкрито Робітничий корпус Легіону, а також розпочато діяльність легіонерів у торгівельній сфері. Менш ніж за рік Комерційний батальйон Легіону заснував мережу легіонерських ресторанів, бакалійних лавок та майстерень. За рахунок доходів фінансувався відпочинок дітей з непривілейованих родин. Окрім того, Легіон керував благочинною організацією та санаторієм. Не очікуючи допомоги від уряду, зелені сорочки зводили власну Румунію.
Наприкінці 1936 року 7 легіонерів вирушили до Іспанії на допомогу іспанському народу в його боротьбі з буржуазно-комуністичними екстремістами. У січні наступного року Іон Мота, уповноважений капітан Легіону, і Васіл Марин, лідер бухарестських легіонерів, загинули в бою. Їх тіла доставили у Бухарест, де в останній шлях героїчних послідовників Кодряну проводжали десятки тисяч співвітчизників.
Дружба Кодряну з Антонеску відповідала інтересам Легіону. Успіхи зеленосорочечників викликали у авторитетного генерала повагу, паралельно з відразою до уряду та решти партій. Водночас король знову намагався знайти компроміс з Кодряну, але той вкотре відповів відмовою. Для монарха це стало останньою краплею. Новий міністр внутрішніх справ Калінеску ініціював заборону на діяльність політичних партій. Кодряну віддає наказ TPT саморозпуститися.
У різних джерелах є посилання на те, що Корнеліу розглядав можливість еміграції до Італії, проте домінує версія, що головним моментом, який спонукав його лишитися в своїй країні, була відданість правій справі. Ось що зокрема пише дослідник легіонерського руху Стурдза: ’’Кодряну вважав, що не має права піддавати сотні тисяч молодих партизан новим суворим випробовуванням: новими в’язницями, новими катуваннями, новими вбивствами; блискавичною директивою він запропонував провести генеральну демобілізацію руху та припинити діяльність Легіону... Побоюючись, що навіть ці кроки не зможуть захистити його партизан, він наказав не чинити спротив, навіть якщо до них буде застосовано несправедливі або насильницькі дії’’. Якою б не була справжня причина, Кодряну лишився. Протягом двох місяців його двічі засудили по звинуваченню у підготовці заколоту. Вирок - 10 років ув’язнення.
30 листопада 1938 року Корнеліу Кодряну та 13 його товаришів були вивезені з тюремних мурів та страчені у безлюдній сільській місцевості. У своєму щоденнику Калінеску писав: ’’Ми добре розуміли існуючу дилему. Якщо ми їх не стратимо, то загубимо мораль. Якщо стратимо, то породимо жертви’’.
Дізнавшись про вбивство Кодряну Гітлер наче оскаженів. Усі медалі, що ними Кароль нагородив німецьких офіційних осіб, відіслали назад, а німецька преса отримала директиву принагідно лаяти правління короля. З особливим натхненням це робили газети СС, яке завжди відчувало елітарну тотожність з Залізною Гвардією.
Статистика: за період 1924-37 р.р. легіонери здійснили 11 вбивств, переважно з політичних мотивів. За цей же період було замордовано більше 500 зеленосорочечників. У квітні-грудні 1939 року близько 1200 легіонерів заарештовано, кинуто за грати та знищено.
Наступником Кодряну став Хоріа Сіма. Але поновити дисципліну та структурованість Залізної Гвардії йому не вдалося. Спроба легіонерів 21-23 січня 1941 року захопити владу закінчилася фіаско.
Ким є Корнеліу Кодряну для сучасних правих? Передусім апостолом доведеного до абсолюту жорсткого ненасильства та моральної праведності. На його мученицькій крові, на крові його легіонерів зростають нині ті, хто прагне бути не завдяки, а всупереч. Ті, хто продовжує священну справу зведення Старої Європи Націй.
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд