Після участі українського військового контингенту у складі коаліційних сил в Іраку у 2003 році, США, виділивши Іраку 2,4 млрд. дол. на придбання нової військової техніки та озброєнь, з потенційних країн експортерів — Польщі, Чехії, Болгарії, Словенії, України — вибрали саме Україну.

«2,4 млрд. дол. — це найбільший в історії українського ВТС проект, до якого входить низка окремих контрактів, — повідомив Бадрак. — Поставки гігантської партії нових бронетранспортерів і великої кількості танків, солідна партія нової авіатехніки, високоточних засобів ураження, а також послуги на ремонт і модернізацію військової техніки».

«Виконання серії таких угод — це гіперстрибок на ринку озброєнь і гарантована присутність у десятці лідерів, десь на шостій-сьомій позиції, протягом добрих трьох років. Це обгрунтоване завантаження понад 80 оборонних заводів із розширенням стійкого ядра ОПК країни від 30—35 нинішніх підприємств до 70—75, як мінімум», — додав експерт.

За інформацією Бадрака, три контракти обсягом близько 40% названої суми вже підписано. Решта знаходяться на завершальній стадії докладного опрацювання. Але підписання решти контрактів і виконання вже підписаних опинилося під загрозою.

«Ключовий пункт іракської історії — необхідність надання гарантійного листа від уряду України… Такий лист і був підписаний главою уряду у вересні», — повідомив Бадрак. Проте другий лист, на підписанні якого наполягала іракська сторона, невиправдано затягнувся, констатував експерт.

Бадрак не виключає, що зволікання з підписанням контракту є наслідком небажанняпрем’єр-міністра напередодні виборів покращувати імідж діючого президента України.

«Іракська справа — президентська вотчина. Оскільки реалізується по вертикалівійськово-технічного співробітництва — через ДК «Укрспецекспорт». І тому не виключено, що тут спрацює відомий принцип: «Тож не діставайся нікому!», — припустив експерт.