Ще в доісторичні часи вони інстинктивно відчували те, що довели сучасні вчені – в гарбузах містяться речовини, які нормалізують гормональний обмін і заспокоюють надмірне сексуальне та психічне збудження.

А що ж було робити тим, хто не зносив смаку гарбуза? Вони робили те, що описав потім відомий австрійський психіатр Зиґмунд Фройд (Z. Freud). Вони сублімували. Найзручнішим об’єктом для сублімації був гарбуз. У ньому можна було вирізати різні отвори, які нагадували очі, рот, ніс і, навіть, вуха.

Але зовсім нестерпним було становище тих, хто, вийшовши з хати, раз-у-раз натрапляв на образ своєї коханої. Такі, щоб забути про свою мрію, йшли світ за очі. Саме вони навчили ірландців робити отвори в гарбузах, щоб ті нагадували людські голови. Звідси й назва – „головин”.

Американці, які запозичили цей звичай, трохи спотворили цю назву, і вийшло – „геловін” (hallowe’en). Тепер, кожного року, в останній день жовтня, американські діти встромляють всередину такої голови запалену свічку та ходять з цим по кладовищах, лякаючи дорослих.

„Новиє русскіє”, перейнявши у американців цей „прикіл”, дещо змінили назву „головина” та почали вимовляти її як „хеллоуїн”, з наголосом на другий склад. Це – помилка.

Тепер український гарбуз повернувся на батьківщину. Наші хлопці знову вирізають „головинів” та їдять гарбузову кашу. Ось класичний рецепт її приготування.

Обчищений і нарізаний кубиками гарбуз варять з молоком до готовності, протирають крізь сито разом з відваром, додають перебране і промите пшоно, цукор, сіль, змішують і варять до готовності пшона. Подаючи до столу, додають шматочок вершкового масла. (На 1 кг гарбуза – ¾ склянки пшона, 1 ½ столової ложки цукру, 2 столових ложки вершкового масла, 1 ½ склянки молока.

Смачного!