Чудовий глечик, золотий і повний,
Дістала я з небесної криниці…
- Та що робити з цим небесним даром? -
Стою і мовчки шлю питання в небо.
- Сама напийся, а остачу благу –
піди та щедро розплескай по світу,
а потім – до країв наповни тим скарбом,
що несеш в своїй душі.
- Чи ж володію я сим благим даром?
- А ти піди, спустись в свої глибини,
Та скромністю не спокушайся в майї -
Наразі клопіт зайвий відпусти.

І от тоді я в сяйві незбагненнім,
В потоку яснім піднялась над світом…
Та й завмерла, з висот неосягненних
Незвичним зором охопивши Землю…
Сама Любов наповнювала простір -
Без часу, мірностей, кордонів і обмежень
Лилася золотом енергія невтримна…
Мовчала я, та й слів би не знайшлося,
Щоб описать величную картину –
Мій дух поїла Вічная Краса…

- Як сю Красу би принести на Землю? -
Питання в простір легко полетіло.
Озвався флейт переспівом ефір:
- Твори свій вірш –
І в чистоті відкритій
Він хлібом знання стане для людини,
У ньому скарб на Землю принесеш!

Наталка Кобза
(Артанія)


-------------------------
В тему:

Ода маленькій жінці

Сонячні ритми – ІІ

Сонячні ритми часу Відродження

Метанойя Переходу

Сонячна молитва

Час на Відродження

2007: Сонячний Вепр, Реформація, Спільна Дія