Jaanipäev – так в Естонії називають Іванів день, і це язичницьке свято є чи не найбільш улюбленим для естонського народу. Можливо тому, що за своєю природою естонці є більше язичники, ніж християни. Ще у давніх описаннях побуту естонського етносу відзначалось, що народ більше полюбляє танці та ігрища, ніж молитовні відправи у церквах. В ніч на Іванів день розпалюються традиційні вогнища і влаштовуються ігри. Вважається, що чим дальше людина перескочить через багаття, тим тривалішим буде її життя. А коли Іванів вогонь з якихось причин не вдається запалити, то тоді може зайнятися чиясь оселя.З 23 червня 1919 року стародавнє свято стало ще пов’язуватися з важливою подією в естонській історії – перемогою над німецькими військами, що сталася під Ригою, і закінченням Визвольної війни проти німців. Зараз обидва свята переплелись і вважаються майже єдиним. Вогонь Іванового дня, який у 1919 році був запалений на честь знаменної події, для естонського народу відтоді є ще символом перемоги і свободи.В цьому році відзначаються 85 роковини перемоги у Визвольній війні. На їх честь відбувся парад Сил оборони Естонії та був запалений вогонь. Існує красива традиція, коли головний вогонь Іванового дня розпалює Президент країни, а потім від цього вогню запалюються десятки вогнищ по всій Естонії. Є дуже важливим, що ці літні свята консолідують все естонське суспільство. Їх, як ніякі інші, залюбки святкують і представники всіх інших народів, що проживають в Естонії. Тим більше, що свята вважаються державними, і тому 23 і 24 червня є вихідними днями.