На моніторі комп'ютера програміста Юрія Добронравіна відкрите фото зі старою радянською військовою технікою 70-х років. Всередині однієї з машин помітно багато приладів, не менш древніх, ніж самі машини.

– Це розвідувальний комплекс, який нині використовується в армії. Він спостерігає за ворогом і дає координати цілей. Але відображення цілі буде аж за хвилину, і її ще має опрацювати оператор.

Команда розробників з ЮА.РПА вигадала, як апдейтнути таке старе обладнання, яке, тим не менше, дає досить чіткі координати, без втрати зайвої хвилини.

– Хлопці впаяли туди спеціальний блок спряження, і тепер дані по кожній цілі передаються на планшет, по якому одразу можна передавати координати на пункт управління, – пояснює систему Добронравін.

Така модернізація розвідувального комплексу – лише частина проекту, який розробники назвали "Кропивою".

Жалючу назву вигадали через традицію називати військову техніку специфічними іменами.

Наприклад, гаубицям дають назви квіток – "Акація", "Гвоздика", "Тюльпан", ракетні установки – як стихії – "Град", "Ураган", "Смерч".

Система автоматизації у росіян називається "Капустник". Українські ж розробники обрали "Кропиву".

Новинка наразі не така відома, як карти Армії SOS, хоча мапи – одна з її складових. При цьому на фронті зараз близько 5 тисяч планшетів з уже тридцятою версією програми, які волонтери постачають в АТО з самого початку війни на Донбасі.

30 бригада. Сепаратисти за один кілометр від бійця

Шлях цих карт – від простих, але детальних і точних мап місцевості з можливостями проводити артилерійські розрахунки на балістичному калькуляторі Ярослава Шерстюка, до оновленої потужнішої версії з системами захисту від потрапляння в руки ворога й інтеграції в єдину систему управління "Кропива".

І навіть – з цілодобовою "гарячою лінією" і сервісним обслуговування, жартують програмісти.

– Даша сьогодні знову їде на фронт заміняти поламані деталі і закачувати оновлення програми, – киває Юра на тендітну темноволосу дівчину з татуюваннями на руках.

Даша Морозова тут єдина дівчина, але на фронт їздить найчастіше. На її ноутбуці – список зі 150 комбатів, комбгирів, зв'язківців і старших офіцерів батареї (СОБ).

– Це наша фокус-група, – пояснює дівчина.

Тепер в їхньому офісі щотижня проходять дводенний курс навчання програми "Кропиви" по дві пари бійців – зв'язківець і артилерист. Далі вже вони повертаються на фронт і передають знання іншим. А самі програми доробляються і модернізуються відповідно до їхніх відгуків і побажань. Такий-от "клієнт-сервіс".

"Азов" у Бердянську

Багатофункціональна "Кропива"

"Кропива" – це програмно-апаратний комплекс, основою ідеєю якого є переоснащення існуючих зразків озброєння з допомогою сучасної елементної бази. Вона допоможе замкнути засоби розвідки, управління і вогневого ураження в єдине інформаційне поле.

При цьому планшет і програма на ньому – лише маленька частина цієї системи, у яку нині вже повністю інтегровані згаданий розвідувальний комплекс, безпілотники "Армії SOS", дальноміри, метеостанції тощо.

Максим Сперанський у команді розробників відповідає за зв'язок. Він каже, що у "Кропиві" використовуються саме короткохвильові і УКВ цифрові радіостанції сумісні з стандартом NATO. Також є можливість використовувати будь які інші канали зв'язку за технологію IP (супутник, оптоволокно тощо)

– Чому не супутники? – запитую Макса.

– В американських військових документах написано: "Першочерговий пріоритет – короткохвильовий зв'язок, супутниковий – пріоритет номер два". В ЗСУ використовують радіостанції, супутниковий зв'язок виключно у стаціонарних пунктах, тому навіщо винаходити велосипед? Тим більше, що ми додатково захищаємо інформацію при передачі за допомогою низки стійких алгоритмів і використовуємо ключі для учасників мережі,– каже Сперанський.

У радіомережі може бути кілька груп, але вони не можуть між собою взаємодіяти, поки у них немає спільного ключа. Це зроблено для того, аби, наприклад, розділити логістику і артилерію, чи різни підрозділи. Приміром, мінометники не отримують даних від корегувальників артилерії крупного калібру.

У штабу є кілька ключів, і вони можуть між собою взаємодіяти. Але це не жорстка структура, у полі все це можна змінювати, пояснює Сперанський.

У його руках – один планшет з закачаними на нього програмами. Інший він дає Даші. Між ними – невеликі комунікаційні блоки, які дозволяють планшетам "спілкуватись" один з одним за допомогою цифрових радіостанцій.

– Зараз ми покажемо, як це працює. Даша буде "старшим офіцером батареї", а я – "корегувальником". Я передаю їй ціль, – каже Максим, і на планшеті Даші з'являється відмітка з координатами. Офіцер може її прийняти чи відхилити, якщо наприклад, батарея вже знімається з позицій чи закінчились боєприпаси.

У батареї є радіус дії, вираховується тип місцевості, тип стрільби, через бездротовий інтерфейс передаються дані з метеостанції, одразу можна визначити чіткі координати цілі, а в штабі приймуть рішення – хто по ній працюватиме.

Усе це – лише частина системи "Кропива". У цифрах вона виглядає так:

– розгортання засобів артилерійської батареї скорочується в 5 разів – з 14 хвилин до 3;

– час на ураження незапланованої цілі у 3 рази – з 3х до 1-ї хвилини;

– час на відкриття контрбатарейного вогню в 10 раз – з 5 хвилин до 30 секунд.

Зараз повністю весь комплекс розгорнуто в одній бригаді, ще в п'яти він працює в урізаному форматі.

Системний глюк

– У нас є проблема. Ці планшети вже рік на фронті, і потік "ходоків" за ними не припиняється. Щотижня в офісі Армії SOS записують прохання на ще декілька десятків. Нас дуже добре знають військові. Але є інший фронт – у Києві. І на цьому "фронті" навіть за допомогою наших покровителів успіхів ніяких нема, – бідкається Юра Добронравін.

– А ви пробували до них звертатись до Муженка, Порошенка? – запитую, хоча й одразу пригадую фото з президентом і Юрою, на якому останній показує "Кропиву".

Президент і  начальник Генерального штабу знайомляться з "Кропивою"

– Так, їм дуже подобається, мовляв, "молодці хлопці, ось вам контакт, подзвоніть йому". Ви приходите до нього, вам дають новий контакт і кажуть – спілкуйтесь з ними. Йдете далі, тут Укроборонпром каже: "А хто вам взагалі дав дозвіл робити цю систему?" Потім направляє у Львів, бо там хтось за бюджетні гроші робить щось схоже. Я вже півроку цим займаюсь, пішов уже по третьому кругу цих контактів, а віз і далі там.

– Що можна було б зробити, аби все це вирішилось максимально ефективно і оперативно?

– Зараз є чимало груп, які працюють над хай-тек розробками для армії. Але кожен з них робить свій продукт, виходячи з потреб фронту. Про ці потреби говорять їм бійці. А від держави дуже важко домогтись чітких ТУ, що саме їй потрібно.

Ніхто не може чітко сформулювати потреби, мовляв, нам потрібно таке-то обладнання у такій-то кількості, комп'ютери та планшети з таким-то програмним забезпеченням тощо.

Далі нехай вже всі групи беруть участь у конкурсі на найкращу розробку нарівні з державними підприємствами, які отримують бюджетні гроші, а не дають ніякого продукту.

– А з "Волонтерським десантом" ви пробували цю проблему обговорити?

– Вони молодці, але вони поклали на себе матеріальне забезпечення армії і медицину, а от якогось координаційного центру з інноваційних розробок у них нема.

Штаб однієї з бригад

– Мені здається, що ви йзараз досить ефективно працюєте. Що вам заважає продовжувати у цьому ж дусі?

– Ми укомплектували одну бригаду нашим комплексом за волонтерські гроші. Нашкрябали ще трохи, аби надати іншим ВЧ частини комплексу. Але нас просять ще і ще. Я починаю думати: "Ми робимо щось, що допомагає українському війську, чи нам краще направити свою енергію в інше русло?"

Бо зараз схоже на те, що державі це абсолютно не потрібно. І люди, які ставлять все це обладнання – по суті, ризикують, бо дозволів від Генштабу ми вже півроку отримати не можемо.

Іноді здається, що лише прямий наказ з самого верху може примустит військово-бюрократичну машину працювати. Або треба будувати все з нуля, як зробили з новою поліцією.

Планшети "Армії SOS". Історії з передової від волонтерів і бійців

У січні приїхав боєць Правого сектору з Пісок у гості в штаб Армії SOS. Дуже хвалив планшет, така програма прекрасна, дуже допомагає працювати. А є оновлення? Звичайно є. Беремо його планшет, що б оновити.

А у нього карту пам'яті хтось дістав ще перед тим як планшет йому в руки дати, він працює по "білому екрану" – і думав, що так програма і працює, координати бачить, розрахунки робить, але карти нема, і йому і так дуже допомагало.

Нікішине. Ми даємо планшет коректувальникові, він стрибає від радості, знаходить школу, біля якої стоїть ворожий міномет, який криє наших. Визначає координати і біжить викликати нашу арту, яка пригнічує цей міномет. Це все на наших очах.

92 бригада, "фасад" Щастя

Один зі штурманів Армії SOS допомагав вийти з уже оточеного Дебальцевого групі з 30-тої окремої механізованої бригади по нашому планшету пізно вночі.

***

Програмою Армія SOS користувалася як наша батальйонна артилерія, так і я, як піхотний офіцер, для визначення цілей і арткоректування. Так само використовували планшети для аналізу зйомки з БПЛА, переведення координат і так далі.

Більше того, за допомогою програми я керував практично будь-якими вогневими засобами, використовуючи її в піхотних цілях. І дистанцію виміряти, і наводив ДШК на 3 км, і наводив АГС із закритої позиції. І навести танк для стрільби так само з напівзакритих і незручних позицій. (с) боєць "Київської Русі"

Штаб 92-ої бригади. Щастя

***

Як можна планшетам "спілкуватись" один з одним за допомогою цифрових радіостанцій.

– Зараз ми покажемо, як це працює. Даша буде "старшим офіцером батареї", а я – "коригувальником". Я передаю їй ціль, – каже Максим, і на планшеті Даші з'являється відмітка з координатами. Офіцер може її прийняти чи відхилити, якщо наприклад, батарея вже знімається з позицій чи закінчились боєприпаси.

У батареї є радіус дії, вираховується тип місцевості, тип стрільби, через бездротовий інтерфейс передаються дані з метеостанції, одразу можна визначити чіткі координати цілі, а в штабі приймуть рішення – хто по ній працюватиме.

Усе це – лише частина системи "Кропива". У цифрах вона виглядає так:

– розгортання засобів артилерійської батареї скорочується в 5 разів – з 14 хвилин до 3;

– час на ураження незапланованої цілі у 3 рази – з 3х до 1-ї хвилини;

– час на відкриття контрбатарейного вогню в 10 раз – з 5 хвилин до 30 секунд.

Зараз повністю весь комплекс розгорнуто в одній бригаді, ще в п'яти він працює в урізаному форматі.

Як і сотні інших аналогічних девайсів, планшет прямо на передову передав екіпаж АРМІЯ SOS. Того разу пощастило молодому бійцю з "Айдару".

Одного разу, новий власник планшета був на бойовому чергуванні в секреті. На ту зміну й припала ворожа атака. Граната від АГС розірвалася зовсім близько. Один осколок вразив хлопця в плече, другий застряг в планшеті, захованому за пазухою.

Той самий планшет, який врятував життя бійцю

Боєць вже виписався з госпіталю і проходить курс реабілітації, за планшет дякує особливо. Не будь його, поранення могло б виявитись куди більш серйозним.