Це те, що потрібно робити. Але не як завжди - під конкретний бізнес або політичні групи, — а під системне бачення розвитку країни. Україна – це машина, яка була заправлена бензином ще в 1991 році. Цим бензином була ідея незалежності. Сьогодні він вичерпаний, незалежність знайдена. Ми зараз повинні вирішити, куди далі їхати будемо. При цьому, машина – це така штука, що може рухатися або по суші, або літати в небі, або плавати по воді. Якщо ми вважаємо, що Україна – це літак, отже, це один вид палива та одні простори, які треба освоювати. Якщо це підводний човен, то це зовсім інша конструкція. Або, зрештою, це трактор чи кобила з возом?

Для того, щоб це визначити, потрібна суспільна дискусія. Не можуть зібратися четверо головастиків, найрозумніших людей, у тиші кабінету намалювати конструкцію розвитку суспільства, і змусити під це карячитися мільйони людей, працювати, жити, радіти, народжувати, помирати – це якась схоластична ідея. Тому сенс у тому, щоб укинути це в суспільство, нехай воно це пережує і запропонує свою відповідь: от цього ми хочемо, а от цього — ні, а в це ми готові повірити і дати карт-бланш владі, нехай вона це зробить. Неможливо більше в лазнях і вбиральнях вирішувати проблеми країни.

-------------------------------
В тему:

Приватні підприємці на марші

Жнива Господні починаються в 2004 році